Connect with us

Судова практика

За відсутності визначених законом підстав орендар не може вимагати зміни умов договору оренди державного чи комунального майна

20 травня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 914/1085/19 залишив без задоволення касаційну скаргу орендаря, зазначивши, що вимога ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» про обов`язкове проведення оцінки об`єкта оренди для продовження (поновлення) договору оренди, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, не встановлює строку чинності результатів оцінки.

ТОВ звернулося до господарського суду з позовом до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку міської ради про внесення змін до договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень).

Рішенням господарського суду позов задоволено. Апеляційним судом рішення  скасовано та прийнято нове – про відмову в позові, оскільки після укладення сторонами договору оренди не було істотного порушення договору другою стороною, істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, істотної зміни стану об`єкта оренди, як і не було зміни централізованих цін і тарифів, тобто не було жодної  із визначених законом та договором підстав для внесення змін до цього договору.

У касаційній скарзі позивач зазначав, що суд апеляційної інстанції всупереч положенням ч. 4 ст. 236 ГПК України залишив поза увагою ті фактичні обставини, що Звіт про оцінку майна станом на 31 грудня 2018 р. є незаконним, адже був складений із порушенням ст.ст. 10, 11 Закону «Про оцінку майна» та пп. 50, 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав, що підтверджується, зокрема:

– відсутністю у відповідача правових підстав для призначення та проведення нової оцінки вартості приміщень, так як на момент укладення договору оренди чинними були результати оцінки проведеної станом на 31 липня 2018 р.;

– проведенням оцінки та складенням звіту станом на 31 грудня 2018 р. без належної правової підстави, а саме – письмового договору на проведення цієї оцінки із визначенням всіх необхідних істотних умов.

Верховний Суд зазначив, що згідно зі ст. 11 Закону «Про оренду державного та комунального майна» у разі, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди проводиться оцінка об`єкта оренди.

Відповідно до п. 2 Методики оцінки об`єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. № 629 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 січня 2003 р. № 3), з наступними змінами, результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дати оцінки, якщо інший строк не передбачений у звіті щодо незалежної оцінки.

Як встановив апеляційний господарський суд, у звіті про оцінку майна станом на 31 липня 2018 р. не вказаний строк чинності результатів оцінки.

Таким чином, абсолютно правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що оцінка об`єкта оренди, проведена станом на 31 липня 2018 р., втратила чинність 31 січня 2019 р. і не могла бути застосована при укладенні сторонами договору оренди від 18 лютого 2019 р.

Верховний Суд встановив, що висновки господарського суду першої інстанції у цій частині (щодо чинності упродовж 3-х років результатів оцінки об`єкта оренди, проведеної станом на 31 липня 2018 р.) є помилковими, оскільки ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не встановлює строку чинності результатів оцінки.

Вказана норма встановлює обов`язковість проведення оцінки об`єкта оренди для продовження (поновлення) договору оренди якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому.

Згідно з положеннями ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Як встановив апеляційний господарський суд, після укладення сторонами договору оренди від 18 лютого 2019 р. не було істотного порушення договору другою стороною, істотної зміни стану об`єкта оренди, як і не було зміни централізованих цін і тарифів, тобто не було жодної із визначених законом та договором підстав для внесення змін до цього договору.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Судова практика

Якщо у заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами є недоліки, її має бути повернуто для їх виправлення

21 липня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 219/669/19 задовольнив касаційну скаргу засудженого, якому суд першої інстанції не надав строк на усунення допущених недоліків у заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, а одразу ж повернув заяву.

Ухвалою місцевого суду, залишеною без змін апеляційним судом, засудженому повернуто його заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду через невідповідність її вимогам ст. 462 КПК, закінчення тримісячного строку, визначеного ч. 1 ст. 461 цього закону, та відсутність клопотання про його поновлення.

У касаційній скарзі засуджений вказував, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно повернув його заяву, без надання строку на усунення недоліків, визначених вимогами кримінального процесуального закону.

Верховний Суд, проаналізувавши положення ст.ст. 429, 460, ч. 1 ст. 461, ч.ч. 2, 3 ст. 464 КПК, ухвалив рішення задовольнити касаційну скаргу і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

З огляду на вказані вище статті КПК суд першої інстанції встановив, що заява засудженого не відповідає вимогам ст. 462 КПК, проте всупереч положенню ст. 429 КПК  не надав заявнику строк на усунення допущених недоліків, а одразу ж повернув заяву.

Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив про те, що заява засудженого про перегляд судового рішення стосовно нього подана після закінчення тримісячного строку, визначеного ч. 1 ст. 461 КПК, тобто повернув засудженому заяву з підстав, передбачених як ст. 462, так і ст. 461 КПК, при цьому не дотримавшись вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції на зазначене порушення уваги не звернув і безпідставно погодився з висновком суду першої інстанції.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Ухвала слідчого судді про передачу арештованого майна в управління АРМА оскарженню не підлягає

21 липня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 757/52393/19-к залишив без задоволення касаційну скаргу адвоката, який оскаржував ухвалу слідчого про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, на яке накладено арешт, шляхом передачі в управління АРМА.

Ухвалою слідчого судді районного суду задоволено клопотання прокурора – передано в управління за договором Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, об`єкт нерухомого майна – будівлю диспетчерської, що належить ТОВ.

Ухвалою судді апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката в інтересах ТОВ на ухвалу слідчого судді з тих підстав, що вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржується.

У касаційній скарзі адвокат наполягав, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, оскільки передача майна в управління є складовою або похідною частиною арешту майна у кримінальному провадженні, а тому ухвала про визначення порядку зберігання речових доказів також підлягає апеляційному оскарженню відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України.

Верховний Суд на підставі системного аналізу ч. 2 ст. 84, ч. 6 ст. 100, ст.ст. 307, 309 КПК дійшов висновку, що визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління АРМА здійснюється у спеціальний спосіб, зокрема, за рішенням слідчого судді. Тому ухвала слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління АРМА, яке є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні і на яке накладено арешт, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Саме такий висновок зробила ОП ККС ВС 27 січня 2020 р. у провадженні № 51-620кмо19 (справа № 758/16546/18).

Доводи представника заявника про те, що неможливість оскарження власниками арештованого майна ухвали слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління АРМА потягне порушення прав цих осіб Верховний Суд визнав безпідставними, оскільки кримінальним процесуальним законом передбачено право підозрюваного або власника майна звернутися з клопотанням про скасування арешту майна або про зміну порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Відсутність однієї сторінки в наданій засудженому копії ухвали суду не є підставою для зміни чи скасування рішення

15 липня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 243/8249/17 залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, який міг звернутися з клопотанням про повторну видачу йому належної копії судового рішення, але не зробив цього.

Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, особу визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

У касаційній скарзі засуджений посилався на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати ухвалені щодо нього судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, зазначав, що в копії ухвали апеляційного суду, врученої йому до відома, була відсутня третя сторінка.

Верховний Суд, перевіривши долучену до касаційної скарги копію цієї ухвали, а також матеріали судової справи, встановив, що оригінал повного тексту ухвали міститься в судовій справі та складається з восьми сторінок, де, зокрема, є і третя сторінка. Водночас у направленій засудженому копії цієї ухвали дійсно відсутня третя сторінка.

Отже, очевидно, що під час виготовлення копії ухвали працівником суду було допущено технічну помилку, в результаті якої одну з восьми сторінок не було долучено до їх загальної кількості, які надалі було сформовано, підшито, завірено та направлено засудженому, що безумовно є порушенням, однак таким, що відповідно до ст. 438 КПК не може бути підставою для зміни чи скасування судового рішення.

Крім того, засуджений після отримання такої ухвали, де була відсутня одна з її сторінок, міг звернутися з клопотанням про повторну видачу йому належної копії судового рішення, проте цього не зробив. Також після постановлення ухвали апеляційного суду засуджений неодноразово ознайомлювався з матеріалами судової справи щодо нього, зокрема, і з оскаржуваною ухвалою апеляційного суду, про що свідчить його розписка, де він вказує про ознайомлення з матеріалами справи в повному обсязі.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

Telegram