Судова практика
Зайняття громадянином України посади в незаконно створеному окупаційному «органі», навіть без участі в його роботі, свідчить про вчинення колабораційної діяльності
20 червня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 953/7182/23 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який вказував на неправильну кримінально-правову оцінку дій засудженого.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, фігуранта засуджено за те, що він, будучи громадянином України, за пропозицією військових російської федерації вирішив добровільно зайняти посаду поліцейського патрульно-постової служби в органі «народна міліція» та почав виконувати обов’язки з охорони в нічний час його адміністративної будівлі (ч. 7 ст. 111-1 КК України).
У касаційній скарзі захисник зазначав, що з огляду на те, що засуджений лише охороняв будівлю незаконно створеного правоохоронного органу і не був причетний до його діяльності як поліцейський, то його дії необхідно кваліфікувати як замах на вчинення інкримінованого йому злочину.
Верховний Суд вказав, що з огляду на формулювання диспозиції ч. 7 ст. 111-1 КК України, сам факт добровільного зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі є достатнім для кваліфікації відповідних дій за цією кримінально-правовою нормою.
Наявність владних повноважень органу та спрямованість його діяльності є визначальними ознаками під час ідентифікації місця роботи колаборанта як органу влади. Під посадою в незаконному правоохоронному органі необхідно розуміти посаду в такому органі, що створений під час окупації, яка передбачає діяльність як працівника правоохоронного органу (у розумінні ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»).
Відповідно до чинного законодавства України заняття посади державної служби необхідно розглядати як у контексті проведення підготовчих дій щодо призначення певної особи на посаду, так і в контексті виникнення такого юридичного факту, як призначення особи на певну посаду з офіційним оформленням трудових відносин.
У цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції ґрунтовно дослідив обставини зайняття фігурантом посади в незаконному правоохоронному органі на підставі відомостей, що містяться, зокрема, у підписаному фігурантом трудовому договорі з управлінням внутрішніх справ тимчасової цивільної адміністрації в Харківській області, яким обумовлено режим роботи, оплату праці тощо; у заяві фігуранта про надання одноразової матеріальної допомоги в розмірі 10 000 рублів за місцем роботи в Ізюмському районному управлінні поліції; у журналі обліку виходу на роботу співробітників Ізюмського відділу поліції, у якому зафіксовано дані про відпрацьований фігурантом час; у журналі видачі й повернення посвідчень, де вказано прізвище й міститься підпис фігуранта; у показаннях допитаного свідка щодо обставин, за яких фігурант працевлаштувався до «народної міліції» та згідно з установленим графіком здійснював чергування з охорони будівлі.
Захисник пов’язує вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, зі змістом фактично виконаної фігурантом роботи, що не узгоджується з диспозицією цієї кримінально-правової норми, якою встановлено відповідальність саме за зайняття посади в такому органі, а не за конкретну діяльність особи під час виконуваної нею роботи.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що за обставин, установлених судами попередніх інстанцій, дії фігуранта правильно кваліфіковано за ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
