Закінчення строку контракту є самостійною підставою звільнення працівника, але в разі неповідомлення роботодавцем працівника про звільнення завчасно, контракт продовжується на новий строк

13 грудня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 757/22437/22-ц залишив без задоволення касаційні скарги Академії та позивача, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції.

Особа, яку було звільнено із займаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України за закінченням строку дії контракту, звернулася до суду з позовом до Української військово-медичної академії про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з п. 6.2.1 зазначеного контракту підставою розірвання контракту є закінчення терміну його дії. Разом з тим, вказаним пунктом визначено, що начальник Академії і працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за 2 місяці визначитись у такому: контракт припиняє дію, продовжується або укладається на новий строк. А якщо сторони не виконають покладеного на них контрактом такого обов’язку, він продовжується на новий строк.

Читайте також: Незаконним є звільнення працівника, що вступив до добровольчого формування територіальної громади, без відібрання пояснення причин відсутності на роботі

Позивач посилався на те, що сторони не виконали покладеного на них контрактом обов’язку – ніхто не повідомляв один одного про те, що контракт припиняє дію, а тому контракт продовжений на новий строк без будь-яких додаткових умов.

Районний суд у задоволенні позовних вимог відмовив. Апеляційний суд рішення   скасував і ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив частково з тих мотивів, що Академія не повідомила позивача про припинення дії контракту.

Розглянувши касаційні скарги позивача та Академії, Верховний Суд вказав, що контракт не може «переходити» в договір на невизначений термін відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, коли кожна із сторін не поставила питання про його припинення. Якщо у цей строк сторони не визначилися, то контракт продовжується на новий строк.

Встановивши, що відповідач не дотримався визначеного умовами контракту строку повідомлення про своє небажання продовжувати дію контракту з позивачем, а сторони не визначились із закінченням строку його дії чи пролонгацією, суд апеляційної інстанції з огляду на погоджені сторонами спору положення п. 6.2.1 контракту дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий контракт було продовжено на новий.

Читайте також: Для звільнення працівника через втрату довір’я не є обов’язковим настання для роботодавця негативних наслідків чи заподіяння матеріальної шкоди

Враховуючи відсутність правової підстави для звільнення позивача з 31 липня 2022 р. згідно з п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, суд апеляційної інстанції дійшов законного висновку про наявність підстав для визнання наказу про звільнення протиправним, з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до положень ч. 3 ст. 235 КЗпП України. Порядок нарахування середнього заробітку за указаний час вимушеного прогулу та його розмір сторонами в касаційному порядку не оскаржувалося.

Доводи касаційної скарги Української військово-медичної академії щодо порушення прав роботодавця на припинення трудового договору з працівником у зв’язку із закінченням строку його дії, а також наявності підстав для обмеження трудових прав під час дії воєнного стану, не спростували зазначених висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених ст. 43, 44 Конституції України.

Статтями 4, 5 зазначено Закону врегульовано питання розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи роботодавця, ураховуючи особливості здійснення трудових прав та обов`язків в умовах воєнного стану.

Читайте також: Припинення трудового договору у зв’язку із закінченням строку його дії не потребує попередження роботодавця про звільнення чи заяви працівника

Водночас, звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є самостійною підставою звільнення працівника, обумовлена погодженими сторонами умовами строкового трудового договору.

Невиконання відповідачем свого обов’язку з попереднього повідомлення позивача про непродовження дії контракту на новий строк є підставою для застосування наслідків, передбачених умовами такого контракту, зокрема продовження його дії на новий строк (п. 6.2.1).

Доказів неможливості виконання роботодавцем такого обов’язку у зв’язку з воєнними діями, матеріали справи не містять.

З огляду на приписи трудового законодавства у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути