Закон про кримінальну відповідальність не містить обмежень щодо позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких воно є джерелом доходу - LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Судова практика

Закон про кримінальну відповідальність не містить обмежень щодо позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких воно є джерелом доходу

Дата публікації:

10 серпня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у справі № 137/807/20 залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, який вказував на необґрунтованість призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вироком місцевого суду особу засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням.

Читайте також: Якщо потерпілий через грубу необережність порушив ПДР, то розмір відшкодування моральної шкоди, заявлений у цивільному позові, підлягає зменшенню

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, а на підставі ст. 75 КК звільнив від відбування покарання з випробуванням. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

У касаційній скарзі засуджений зазначав, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про необхідність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами і належним чином не мотивував свого рішення в цій частині, враховуючи, що для нього керування транспортними засобами є основною діяльністю та єдиним джерелом доходу для сім’ї.

Читайте також: Притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від виконання покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами особи, яку вже було притягнуто за керування без права керування транспортними засобами, може містити ознаки повторного покарання

Верховний Суд вказав, що санкція ч. 2 ст. 286 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. У цьому випадку додаткове покарання є альтернативним, а доцільність його застосування вирішується судом у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання, суд апеляційної інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених КК, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення крім основного, ще й додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, навівши достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення. В цьому конкретному випадку таке покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Також Верховний Суд зазначив, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов’язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

Читайте також: До 1 року позбавлення права керування авто за перевищення швидкості

За таких обставин, Верховний Суд не знайшов підстав для визнання рішення апеляційного суду необґрунтованим та зазначив, що хоча засуджений є директором підприємства, яке наймає в оренду вантажні транспортні засоби для надання послуг з перевезення вантажів, позбавлення права керувати транспортними засобами самого засудженого не створює перешкод для залучення інших осіб керувати транспортними засобами.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Судова практика

Для з’ясування чи є відсутність обвинуваченого в судовому засіданні підставою для скасування ухваленого рішення, слід визначити як вона вплинула на реалізацію ним своїх прав

Опубліковано

on

От

7 вересня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/3925/20 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який вказував на порушення права засуджених на захист.

Вироком місцевого суду осіб засуджено за ч. 2 ст. 185 КК.

Апеляційний суд вирок місцевого суду змінив, виключивши з мотивувальної та резолютивної частин посилання суду на самостійне виконання іншого вироку місцевого суду, яким одного з фігурантів засуджено за ч. 1 ст. 185 КК.

У касаційній скарзі захисник зазначав, що апеляційний суд не дотримався принципу диспозитивності сторін та порушив право засуджених на захист, оскільки судове засідання в суді апеляційної інстанції було проведено за відсутності обвинувачених, а одного з них, окрім того, було позбавлено можливості брати участь у судових дебатах. Також суд видалився до нарадчої кімнати, не надавши обвинуваченим останнього слова.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Читайте також: Допит свідка слідчим суддею за відсутності захисника підозрюваних, участь якого не була обов’язковою, не є порушенням права на захист

Верховний Суд вказав, що згідно з ч. 4 ст. 401 КПК обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов`язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, – також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього КПК або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.

Читайте також: Нерозгляд судом клопотання засудженого про заміну захисника є істотним порушенням права на захист

З матеріалів кримінального провадження видно, що засуджена брала участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції та виступала в судових дебатах. Вона була повідомлена про дату наступного судового засідання, про що свідчить її власноручний підпис, але до апеляційного суду не з’явилась, про причини своєї неявки не повідомила та не заявляла клопотань про відкладення розгляду справи.

Інший засуджений, будучи належно повідомленим про розгляд провадження в апеляційному суді, надав згоду на проведення з ним відеоконференції. Однак у подальшому він відмовився брати участь у дистанційному судовому засіданні, при цьому жодних клопотань щодо особистої участі в судовому розгляді не заявляв.

Що стосується доводів захисника про те, що апеляційний суд припустився істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки видалився до нарадчої кімнати, не надавши засудженим виступити з останнім словом, то  ч. 5 ст. 405 КПК передбачено, що перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення обвинуваченому, який брав участь в апеляційному розгляді, надається останнє слово.

Читайте також: Особа не має права брати участь у кримінальному провадженні як захисник, якщо вона є близьким родичем або членом сім’ї потерпілого

З матеріалів кримінального провадження видно, що засуджені не виступали з останнім словом в апеляційному суді, оскільки вони не брали участі в судовому засіданні, під час якого суд апеляційної інстанції видалився до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

За таких обставин ВС не знайшов підстав вважати, що апеляційний суд порушив права засуджених на захист, позбавивши їх можливості виступити з останнім словом.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Табель виходу на роботу засудженого до покарання у виді громадських робіт є офіційним документом, а його підроблення – кримінальним правопорушенням

Опубліковано

on

От

14 вересня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 751/9365/15-к залишив без задоволення касаційні скарги захисників, які посилались на відсутність у діях підзахисних складу злочину складання завідомо неправдивих офіційних документів.

Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, майстра дільниці з обслуговування житлового фонду міської ради і начальника цієї дільниці засуджено за ч. 1 ст. 366 КК за те, що вони, будучи службовими особами, наділеними організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, з метою підтвердження виконання покарання засудженим у виді 120 годин громадських робіт, достовірно знаючи, що на роботу в указані в табелях виходу на роботу дні той не виходив та будь-яких громадських робіт на території дільниці з обслуговування житлового фонду не виконував, вчинили службове підроблення.

Читайте також: Використання завідомо підробленого документа є закінченим з моменту, коли його пред’явлено або подано, незалежно від того, чи вдалося досягти мети злочину

Розглянувши касаційні скарги захисників, Верховний Суд вказав, що в касаційній скарзі захист посилався на те, що начальник дільниці не ознайомлювався з посадовою інструкцією і тому не може бути службовою особою. Однак, відповідно до наказу про його переведення на посаду та посадової інструкції в них є його підпис про ознайомлення.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Також Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки місцевого суду про те, що табелі виходу на роботу засудженого є офіційними документами.

Предметом злочину, передбаченого ст. 366 КК, є офіційний документ (примітка до ст. 358 КК). При встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер – підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов’язків.

Читайте також: Привласнення коштів начальником поштового відділення як листоношею не виключає кваліфікації діяння як зловживання службовим становищем

Відповідно до п. 1.7, 6.4, 7.2, додатку 27 Інструкції, затвердженої Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань МВС України № 270/1560 від 19 грудня 2003 р., чинною на момент вчинення фігурантами злочину, табель виходу на роботу має нормативно визначену форму та реквізити, інформація, яка в ньому міститься, посвідчує факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, а саме – зняття з обліку засудженого та припинення відбування визначеного судом покарання або має наслідком кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання.

Зважаючи на те, що табелі виходу на роботу засудженого до громадських робіт у квітні, травні та червні 2015 р. підтверджують факт відбування ним кримінального покарання у виді громадських робіт, тобто посвідчують події та факт, що мають правове значення, на їх підставі останнього 16 червня 2015 р. було знято з обліку в КВІ у зв’язку з відбуттям призначеного судом покарання, відтак вказані табелі є офіційними документами.

Читайте також: Наведення недостовірних відомостей у декларації про готовність об’єкта є адміністративним правопорушенням, а не злочином

За встановлених судом обставин кримінального провадження фігуранти умисно, за попередньою змовою склали табелі виходу на роботу засудженого до громадських робіт – в цих офіційних документах майстер дільниці зазначила завідомо неправдиві відомості про відпрацювання засудженим громадських робіт, підписала їх в графі «відповідальна особа», проставила відтиск штампу Дільниці, передала на підпис начальнику дільниці, котрий своїм підписом також засвідчив відпрацювання засудженим громадських робіт, тобто достовірність відомостей, відображених у табелі, після чого видала табелі обліку виходу на роботу засудженого до громадських робіт для надання їх до КВІ.

У зв’язку з цим ВС визнав безпідставними доводи захисників про відсутність у діях засуджених складання завідомо неправдивих офіційних документів.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Для кваліфікації надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище, слід керуватися приміткою ст. 368 КК, а не ст. 50 Закону «Про запобігання корупції»

Опубліковано

on

От

1 вересня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 462/6084/18 задовольнив частково касаційну скаргу прокурора, який не погодився з перекваліфікацією діяння особи.

Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 1 ст. 369 КК за те, що вона з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності та повернення вилучених предметів у ході проведеного обшуку, в ході розмови із начальником відділу управління протидії наркозлочинності НП, який є службовою особою, висловила пропозицію та обіцянку про надання неправомірної вигоди в розмірі 1500 доларів США за вжиття заходів щодо непритягнення її до кримінальної відповідальності в межах кримінального провадження та за повернення предметів, які були вилучені в ході проведення обшуку.

Читайте також: Обов’язки суду апеляційної інстанції щодо дослідження й оцінки доказів. На прикладі справи про прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою

У касаційній скарзі прокурор зазначав, що суд апеляційної інстанції неправильно тлумачив норми закону, що суперечать її точному змісту, та під час кваліфікації дій обвинуваченого застосував закон, який не підлягає застосуванню, а саме – ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції».

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Верховний Суд встановив, що органами досудового розслідування фігуранту висунуто обвинувачення за ч. 3 ст. 369 КК.

Суд першої інстанції, встановлюючи фактичні обставини вчинення фігурантом злочину, перекваліфікував його дії через призму законодавства про запобігання корупції і засудив фігуранта за пропозиція чи обіцянку надати неправомірну вигоду службовій особі, а не службовій особі, яка займає відповідальне становище.

Читайте також: Встановлення винуватості особи у наданні неправомірної вигоди службовій особі, не створює преюдиції щодо службової особи

Судами попередніх інстанцій не враховано, що перелічені у примітці до ст. 50 зазначеного Закону посади службових осіб з віднесенням їх до тих, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, стосуються виключно цієї статті, яка регулює правовідносини щодо декларування та перевірки декларацій; у примітці 2 до ст. 368 КК визначено коло службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, з метою правильного визначення спеціального суб`єкта злочинів, передбачених ст.ст. 368, 368-2, 369 та 382 КК, зокрема до осіб, які займають відповідальне становище, належать керівники органів державної влади, їх структурних підрозділів і одиниць. Зазначене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, викладеною в постанові від 6 червня 2019 р. в справі № 431/2821/17.

Читайте також: Милосердна Феміда. Чому чиновники-хабарники уникають реального покарання?

Судом апеляційної інстанції, на думку Верховного Суду, належним чином не перевірено доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності вироку суду в частині перекваліфікації дій обвинуваченого на ч. 1 ст. 369 КК.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення, залишив поза увагою, що суд першої інстанції неправильно тлумачив норми закону, що суперечить його точному змісту, та, погоджуючись з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 369 КК застосував закон, який не підлягав застосуванню.

Отже, Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Вже йдете? Перш ніж Ви підете ...

Запрошуємо до нашого каналу Telegram

Не варто пропускати жодної актуальної новини ;)
close-link