Судова практика
Заперечення обвинуваченим вчинення злочину та одночасна скарга, що його спровокували вчинити злочин, є непослідовним і не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину»
17 жовтня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 759/2271/18 задовольнив частково касаційну скаргу прокурора, який вважав, що висновки суду про недоведеність вчинення кримінального правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи.
Районний суд вироком визнав фігуранта невинуватим і виправдав за ч. 3 ст. 368 КК у зв’язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторона обвинувачення не надала суду належних і допустимих доказів вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину, водночас аналіз зібраних та досліджених у ході судового розгляду доказів вказував, що мала місце провокація одержання неправомірної вигоди працівниками правоохоронних органів, оскільки фізична особа, яка діяла за їх вказівками, вийшла за межі «пасивного розслідування», вплинувши на обвинуваченого та схиливши його до вчинення злочину, а прокурор не спростував доводів сторони захисту щодо наявності провокації. Тому суд на підставі, передбаченій п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК, виправдав фігуранта у зв’язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
Читайте також: Використання спеціально утворених для контролю за вчиненням злочину підприємств, установ, організацій не свідчить про його провокацію
Апеляційний суд залишив виправдувальний вирок без змін.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що суд першої інстанції всупереч приписам закону визнав низку доказів недопустимими у зв’язку з тим, що вони отримані в результаті провокації до вчинення злочину та без додержання норм кримінального процесуального закону.
Верховний Суд вказав, що в цьому провадженні сторона захисту заперечувала факт вчинення кримінального правопорушення і стверджувала про провокацію злочину. Місцевий суд зробив висновок про недоведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, а водночас про провокацію його вчинення і про те, що прокурор не спростував наявності провокації злочину. Апеляційний суд не відреагував на протилежність висновків суду першої інстанції.
Читайте також: Провокація злочину на державній службі: як не стати жертвою?
Відповідно до практики ЄСПЛ захист від провокації обов’язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення ним інкримінованих йому дій, але стверджує про їх скоєння внаслідок незаконного підбурювання з боку працівників правоохоронних органів, отже заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги на те, що його спровокували вчинити цей злочин, вважається непослідовним і не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (справа «Берлізев проти України»).
За таких обставин залишається незрозумілим, чи мало місце вчинення кримінального правопорушення внаслідок провокації, або ж не доведено вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, обвинуваченим.
Зазначене свідчить про формальний підхід апеляційного суду до розгляду апеляційної скарги прокурора, тому Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
