Судова практика
Застосування для захисту засобів, що не відповідають обстановці посягання, не спростовує перебування особи в стані необхідної оборони, однак може становити перевищення її меж
5 грудня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 125/2136/20 задовольнив частково касаційну скаргу засудженого, який стверджував про необґрунтованість кваліфікації його дій.
Вироком районного суду фігуранта засуджено за те, що він, перебуваючи в салоні автомобіля, в ході раптово виниклого конфлікту з потерпілим, тримаючи у своїй правій руці пневматичний пістолет, здійснив з нього два постріли в область голови потерпілого, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, які належить до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості (ч. 1 ст. 122 КК України). На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду змінено в частині обчислення початку іспитового строку.
У касаційній скарзі засуджений посилався на безпідставність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки встановлені судом першої інстанції фактичні обставини свідчать про те, що він діяв в умовах необхідної оборони і захищався від потерпілого.
Верховний Суд вказав, що у цьому кримінальному провадженні питання полягало у тому, чи були дії засудженого зумовлені необхідністю захисту від посягання потерпілого та чи відповідали ці дії небезпечності посягання та обстановці захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції засуджений стверджував, що безпосередньою причиною пострілу пневматичним пістолетом у бік потерпілого стала агресивна поведінка останнього, що виразилась у намаганні нанести потерпілим засудженому удар штахетиною. Зазначені твердження засудженого підтвердили під час їх допиту у суді свідки, які були очевидцями події, оскільки знаходились у автомобілі разом із засудженим.
Натомість, за результатами апеляційної процедури, суд погодився із висновками суду першої інстанції відносно того, що показання зазначених свідків є неповними, нелогічними та такими, що не узгоджуються та суперечать матеріалам кримінального провадження, а також отримані від свідків, які зацікавлені в результаті розгляду справи на користь засудженого, у зв’язку з чим були відхилені судом. При цьому суд апеляційної інстанції не розкрив, у чому саме полягає їх неповнота, нелогічність та упередженість цих свідків, яким матеріалам провадження їх показання суперечать, тобто при прийнятті одних доказів та відхилення інших не навів докладних мотивів ухваленого рішення.
Водночас без належної уваги суду апеляційної інстанції залишились доводи апеляційної скарги про те, що засуджений перебував у стані необхідної оборони від суспільно небезпечного посягання потерпілого, оскільки дійшов висновку про відсутність у потерпілого штахетини, а відтак і наміру її застосувати до засудженого, який, при цьому перебував у автомобілі.
Читайте також: Заподіяння шкоди нападнику, коли вже повністю відвернено напад, не може становити необхідної оборони
При цьому важливим є доказ поведінки потерпілого безпосередньо перед подією, яка змальована свідками, а саме те, що на зустріч руху автомобіля, під керуванням засудженого, рухався знервований, п’яний потерпілий, який поводився агресивно у результаті чого засуджений дістав пістолет та правою рукою показав його потерпілому. Після цього потерпілий відійшов, однак через декілька секунд повернувся з дерев’яною штахетиною в руках та замахнувся нею щоб нанести удар засудженому, а той, у відповідь, вистрелив у бік потерпілого.
Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до ст. 36 КК України застосування для захисту засобів, що не відповідають обстановці посягання, не спростовує перебування особи у стані необхідної оборони, але виключає звільнення її від відповідальності, оскільки дає підстави для притягнення до відповідальності за перевищення меж необхідної обороні у випадках, передбачених ч. 3 ст. 36 КК України.
Тому Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
