Судова практика
Затвердження проекту землеустрою щодо відведення раніше сформованої ділянки іншій особі порушує законний інтерес первинного заявника у завершенні процедури приватизації
25 червня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 532/2104/21 задовольнив касаційну скаргу позивача, який мав першочергове право на отримання спірної земельної ділянки.
Особа звернулася до суду з позовом до селищної ради, іншої особи про визнання протиправним, скасування рішення ради та скасування рішення про державну реєстрацію права, оскільки земельну ділянку, сформовану за його проектом землеустрою, рішенням селищної ради було передано у власність відповідачки. Наполягав, що зазначеним порушено його права на приватизацію земельної ділянки.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що відповідачка задовго до подання відповідного клопотання позивачем отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, однак скористалася своїм правом на вчинення погоджених дій лише у 2021 р., звернувшись до інженера-землевпорядника. Разом із цим, нормами законодавства, чинними як на час отримання такої згоди, так і на час звернення до суду з позовом, не встановлено часових меж, у рамках яких має бути розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Читайте також: Знесення об’єкта нерухомості є належною вимогою для захисту прав власника земельної ділянки, на якій самочинно зведено об’єкт
До того ж, рішення про передачу земельної ділянки у власність відповідачки прийнято радою 13 серпня 2021 р., а заява про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від позивача надійшла до селищної ради 21 серпня 2021 р., що позбавляло раду можливості взяти його до уваги під час прийняття рішення.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 р. у справі № 380/624/16-ц, від 29 вересня 2020 р. у справі № 688/2908/16-ц).
Разом із тим, здійснюючи свої повноваження щодо розпорядження землею, орган державної влади чи місцевого самоврядування на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування зобов’язаній діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси учасників цих правовідносин, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Отже, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.
Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки.
За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (ст. 121 ЗК України) першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього немає законних перешкод.
Оскільки земельна ділянка сформована на підставі проекту землеустрою, виготовленого за замовленням саме позивача, у зв’язку з чим він має першочергове право на отримання спірної земельної ділянки у власність, Верховний Суд вирішив, що рішення селищної ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність відповідачки є протиправним, а державна реєстрація зазначеної земельної ділянки і вчинення запису про право власності на цю земельну ділянку за відповідачкою порушує права позивача щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки.
Тому Верховний Суд рішення районного суду та постанову апеляційного суду скасував, ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 18 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
