Судова практика
Заволодіння транспортним засобом особою, яка є його співвласником, не утворює складу кримінального правопорушення
17 квітня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 759/23571/19 задовольнив касаційну скаргу захисниці, яка просила закрити кримінальне провадження.
Фігурант, перебуваючи у шлюбі з потерпілою, будучи з останньою у неприязних стосунках та розуміючи, що шлюб найближчим часом буде розірвано, незаконно заволодів автомобілем «Porsche Cayenne», вартістю 1 500 100 грн, який належав на праві особистої приватної власності потерпілій, був зареєстрований на її ім’я та використовувався нею.
Районний суд визнав його невинуватим та виправдав за ч. 3 ст. 289 КК України.
Апеляційний суд ухвалив новий вирок, яким визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України (в редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 р.).
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу захисниці, вказав, що зазначений автомобіль був придбаний під час шлюбу, укладеного між потерпілою та фігурантом та згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу зареєстрований на потерпілу.
Згідно з ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Тому транспортний засіб, яким заволодів фігурант, належав йому та потерпілій на праві спільної сумісної власності.
Згідно зі ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 СК України регламентовано, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Вказаний автомобіль був набутий у власність за час перебування у шлюбі обвинуваченим та потерпілою за спільні кошти.
Читайте також: Оренда автомобілів з метою їх відчуження свідчить про незаконне заволодіння транспортними засобами шляхом обману та зловживання довірою
Набуття потерпілою автомобіля на підставі договору дарування від обвинуваченого не підтверджено належним письмовим договором, а показання свідків не є допустимими та належними доказами такого правочину.
Факт реєстрації автомобіля на ім’я потерпілої, отримання приналежних автомобілю комплекту ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не підтверджують факту набуття цього автомобіля в її особисту приватну власність.
Суб’єктом незаконного заволодіння транспортним засобом є особа, яка не має права власності чи користування конкретним транспортним засобом, яким вона заволодіває.
Аналогічні за змістом обставини були предметом дослідження в ході судового провадження у справі № 511/2017/17, під час якого колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду 30 березня 2021 р. ухвалено постанову.
З урахуванням п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (в редакції із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), суб’єктом злочину, передбаченого ст. 289 КК України, не можна визнавати осіб, які є співвласниками або законними користувачами транспортного засобу; працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, котрі без належного дозволу здійснили поїздку на закріпленому за ними транспортному засобі; а також службових осіб, наділених повноваженнями щодо використання чи експлуатації транспортних засобів.
Отже, Верховний Суд вирок апеляційного суду скасував, а кримінальне провадження закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
