Здійснення дистанційного судового провадження у випадку, коли обвинувачений наполягає на безпосередній участі в судовому розгляді, є істотним порушенням вимог КПК

21 листопада 2022 р. Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 415/1698/12-к задовольнила частково касаційну скаргу засудженого, який наголошував на порушенні його права на захист.

Місцевий суд засудив особу за п. 4, 13 ч. 2 ст. 115 КК, ч. 1 ст. 185 КК.

Апеляційний суд цей вирок змінив у частині зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання, у решті залишив без змін.

У касаційній скарзі засуджений зазначав, що до початку апеляційного розгляду у своєму клопотанні він виявив бажання безпосередньо брати участь в судовому засіданні, однак цей розгляд відбувся у режимі відеоконференції без забезпечення належної якості зображення та звуку, у  зв’язку із чим його було позбавлено можливості доповнити свою апеляційну скаргу, надати заперечення щодо апеляційної скарги прокурора та безпосередньо отримати допомогу від свого захисника, яка також брала участь в апеляційному розгляді у режимі відеоконференції, що позбавило його можливості отримати від неї належну правову допомогу.

Об’єднана палата вказала, що при застосуванні відеоконференції має забезпечуватись не просто формальна присутність обвинуваченого у залі судового засідання, а саме ефективна участь у судовому процесі, яка включає в себе перш за все право бачити, чути та спостерігати за тим, що відбувається в судовому засіданні без технічних перешкод (Марчелло Віола (Marcello Viola) проти Італії, заява № 45106/04).

Читайте також: Суд не має права прийняти рішення про дистанційне судове провадження, якщо обвинувачений проти цього заперечує, навіть під час карантину

У цьому провадженні однозначно встановлено, що обвинувачений бажав особисто брати участь у судовому засіданні і подав про це письмове клопотання, що свідчить про відсутність його згоди на проведення відеоконференції. При цьому, з урахуванням здійснення судового розгляду кримінальної справи щодо обвинуваченого за правилами КПК 1960 р., та, зокрема імперативної вимоги ч. 2 ст. 358, відповідно до якої засуджений, що утримується під вартою, підлягає обов’язковому виклику в апеляційний суд, коли про це надійшло його клопотання, Об’єднана палата констатувала істотне порушення апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону з наведених підстав.

Окрім цього, Об’єднана палата зазначила і те, що держава за ст. 1 ЄКПЛ має позитивні зобов’язання стосовно забезпечення права особи на справедливий суд. Ці позитивні зобов’язання полягають у тому числі у забезпеченні присутності особи, яка знаходиться в умовах несвободи під контролем держави. Отже, держава повинна забезпечити доставлення обвинуваченого до суду, якщо він знаходиться на території України, і вжити заходів стосовно застосування міжнародного співробітництва, якщо він знаходиться за межами території України.

Читайте також: Спілкування захисника із обвинуваченим засобами відео-конференції під час судового розгляду справи не є підставою для скасування рішення через порушення конфіденційності такого спілкування

Втім очевидним є той факт, що забезпечення реалізації прав обвинуваченого не може здійснюватися за рахунок поставлення у небезпеку інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Таким чином, у разі, якщо в силу захворювання стан здоров’я обвинуваченого перешкоджає його безпосередній участі в судовому засіданні або становить загрозу чи небезпеку життю, здоров’ю інших учасників судового процесу, необхідним є вжиття заходів для знешкодження загроз для здоров’я обвинуваченого та учасників кримінального провадження та/або перерви на строк, об’єктивно необхідний для їх усунення. І лише після цього, з урахуванням непереборності виниклих загроз, у відповідності до норм міжнародного права та національного законодавства суд повинен приймати рішення про здійснення дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції за участю обвинуваченого з відповідним його обґрунтуванням.

Разом з тим, Об’єднана палата звернула увагу на те, що згідно з ч. 7, 8 ст. 85-3 КПК 1960 р. під час відеоконференції ведеться відеозапис та про проведення відеоконференції суд, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, та орган, який виконує доручення, складає окремі протоколи, до яких обов’язково додається відповідний відеозапис. Однак, на порушення вимог вказаної кримінально-процесуальної норми, в матеріалах кримінальної справи щодо обвинуваченого відсутні відомості про складання таких протоколів з додаванням відповідних відеозаписів про проведення відеоконференції.

Таким чином, Об’єднана палата скасувала ухвалу апеляційного суду та направила справу на новий апеляційний розгляд.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути