Земельну ділянку, що вибула з володіння держави через незаконне рішення компетентного органу внаслідок повторного використання особою права на безоплатне отримання ділянки може бути витребувано в останнього набувача

22 жовтня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 243/2721/22 задовольнив частково касаційну скаргу представника відповідача, за яким було зареєстровано право власності на земельну ділянку.

Прокурор в інтересах міської ради звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру, продавця, покупця про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.

Позовну заяву мотивовано тим, що на час отримання у власність земельної ділянки відповідачка використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, чим порушила вимоги ст. 116, 118, 121 ЗК України.

Такі дії призвели до вибуття з державної власності земельної ділянки, подальшого відчуження незаконно переданого у приватну власність майна.

Читайте також: Перехід права власності на земельну ділянку дає право новому власнику звернутися до суду з вимогою про розірвання договору її оренди незалежно від волевиявлення орендаря

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, відповідачка не набула права власності у передбаченому законом порядку, а тому не набув цього права і відповідач як покупець, отже, існують підстави для витребування земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

У касаційній скарзі представник відповідача зазначала, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам щодо добросовісності останнього набувача.

Верховний Суд вказав, що згідно з п. «в» ч. 3, ч. 4 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. 

За змістом п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 га.

Читайте також: Те, що у спадкоємця знаходиться сертифікат про право на земельну ділянку (пай), не означає прийняття її попереднім спадкоємцем у спадщину

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходили з того, що наказом ГУ Держгеокадастру відповідачці незаконно надано земельну ділянку площею 2,0 га, оскільки вона надала недостовірну інформацію та повторно отримала земельну ділянку для безоплатної приватизації, яку потім відчужила іншому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, а він надалі відчужив спірну земельну ділянку відповідачу на підставі договору купівлі-продажу.

Суди дійшли висновку, що оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає правовій природі спірних правовідносин та не вбачається перешкод для застосування механізму, передбаченого у ст. 388 ЦК України, позов у частині витребування земельної ділянки у відповідача підлягає задоволенню.

Верховний Суд зауважив, що наказ ГУ Держгеокадастру прийнято із порушенням вимог ст. 116, 118, 121 ЗК України, оскільки відповідачка уже використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Читайте також: З кількох претендентів на отримання земельної ділянки безоплатно першочергове право має той, на підставі чийого проекту землеустрою було сформовано ділянку, а не той, що перший подав заяву про надання дозволу на розроблення проекту

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею, на підставі незаконного рішення компетентного державного органу, при цьому право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин може використати один раз, тому відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України майно може бути витребувано в останнього набувача, однак з дотриманням його прав у випадку встановлення добросовісності.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 р. у справі № 359/6247/21.

Тому Верховний Суд постанову апеляційного суду у частині позовних вимог про витребування земельної ділянки скасував, справу в цій частині передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому, з огляду на ретроспективну дію положень Закону «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ, суду при повторному розгляді справи необхідно урахувати його положення (див. постанови Верховного Суду від 04 червня 2025 р. у справі № 522/9654/19, від 27 серпня 2025 р. у справі № 570/5006/21, від 21 травня 2025 р. у справі № 678/1280/21, від 07 травня 2025 р. у справі № 128/680/21 та інші).

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути