Судова практика
Злочин планування, підготовки, розв’язування та ведення агресивної війни здатні вчиняти особи, які можуть ефективно впливати на процеси у власній державі
28 лютого 2024 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 415/2182/20 визначила ознаки суб’єкта злочину, передбаченого ст. 437 КК України «Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни».
Вироком міського суду, залишеним без змін апеляційним судом, осіб засуджено за: ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 437 КК (планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни); ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 і ч. 1 ст. 438 КК (порушення законів та звичаїв війни); ч. 3 ст. 146 КК (незаконне позбавлення волі або викрадення людини); ч. 2 ст. 260 КК (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань); ч. 1 ст. 263 КК (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами).
У касаційній скарзі захисники оспорювали кваліфікацію дій засуджених за ст. 437 КК.
Читайте також: Колабораціонізм, або Як карали за співпрацю з ворогом різні держави та чому цей термін досі неоднозначний навіть в Україні?
Велика Палата вказала, що законодавець не визначив, хто є суб’єктом кримінального правопорушення за ст. 437 КК. Питання про це необхідно вирішувати з урахуванням змісту і характеру дій, які становлять об’єктивну сторону правопорушення, та можливостей конкретної особи внаслідок їх вчинення впливати на об’єкт посягання, яким є мир як складова міжнародного правопорядку.
Діяння, визначені у ст. 437 КК, здатні вчиняти особи, які в силу службових повноважень або фактичного суспільного становища спроможні здійснювати ефективний контроль за політичними чи воєнними діями або керувати ними та/або істотно впливати на політичні, військові, економічні, фінансові, інформаційні та інші процеси у власній державі чи за її межами, та/або керувати конкретними напрямами політичних або воєнних дій.
До осіб із відповідними можливостями можуть належати, наприклад: глави держав та урядів; члени парламенту; лідери політичних партій; дипломати; керівники спецслужб; командири збройних сил, підпорядкованих державі, а також незаконних воєнізованих чи збройних формувань; інші особи, які фактично діють як військові командири; керівники органів виконавчої влади, які здійснюють функції з вироблення та реалізації державної політики і нормативно-правового регулювання у сфері діяльності збройних формувань і обігу зброї; керівники, правовий статус яких не охоплюється поняттям військового командира і які здійснюють владу або контроль щодо осіб, які беруть участь в агресивній війні чи агресивних воєнних діях; інші особи, які хоча й не займають формальних посад, проте здатні реально впливати на військово-політичні процеси, пов’язані з плануванням, підготовкою, розв’язуванням агресивної війни чи воєнного конфлікту та веденням агресивної війни або агресивних воєнних дій.
Суди попередніх інстанцій установили, що засуджені не обіймали у державі-агресорі жодних посад, не здійснювали контролю за політичними і військовими діями, не керували ними, не впливали на політичні, військові, економічні, фінансові, інформаційні та інші процеси у державі чи за її межами, не виконували обов’язків командирів відповідного збройного формування, не займали суспільного становища, яке б дозволяло їм керувати агресивними воєнними діями. З огляду на це, відсутні підстави для кваліфікації дій засуджених як співвиконавців за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 437 КК.
Як установлено у справі, засуджені, вступивши до лав незаконного збройного формування, виконували вказівки не встановлених слідством осіб із числа збройних сил російської федерації і брали участь у бойових діях, що не є участю у змові на підготовку, планування агресивної війни, а також веденням агресивних воєнних дій у розумінні ч. 1 та 2 ст. 437 КК.
Таким чином, за висновком Великої Палати, дії засуджених не містили складу злочину, передбаченого ст. 437 КК, і, кваліфікувавши їх за цією статтею, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і помилку суду першої інстанції не виправив.
Отже, Велика Палата вирок та ухвала у частині засудження осіб за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК скасувала із закриттям кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з відсутністю в діях засуджених складу кримінального правопорушення, а також виключила з цих судових рішень кваліфікацію дій засуджених за ч. 3 ст. 146 і ч. 1 ст. 263 КК як зайву.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
