Судова практика
Зміна батьком місця проживання дітей без згоди матері не є підставою для припинення стягнення з нього встановлених рішенням суду аліментів
11 грудня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 672/186/24 задовольнив касаційну скаргу відповідачки, яка не надавала згоду на зміну місця проживання дітей.
Чоловік звернувся до суду з позовом до дружини про стягнення аліментів, посилаючись на те, що діти залишилися проживати з ним та повністю знаходяться на його утриманні. Мати дітей добровільно матеріальної допомоги на забезпечення дітей не надає. Досягти домовленості з відповідачкою про участь в утриманні дітей не вдалося.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено з тих мотивів, що з огляду на рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини, а також необхідність забезпечення дітям рівня життя, необхідного і достатнього для їх нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, з відповідачки підлягають стягненню аліменти на утримання їхніх з позивачем двох неповнолітніх дітей, які фактично проживають разом з батьком.
У касаційній скарзі відповідачка зазначала, що судами попередніх інстанцій не враховано, що судовими рішеннями у іншій справі відмовлено у задоволенні позову чоловіка про визначення місця проживання дітей разом з ним. Не можуть бути підставою для припинення стягнення аліментів обставини, які виникли внаслідок зміни батьком місця проживання дитини без згоди матері, з якою дитина фактично проживала.
Верховний Суд вказав, що в межах розгляду цієї справи, а також іншої справи судами попередніх інстанцій встановлено, що зміна місця проживання дітей була здійснена без згоди матері, за відсутності рішення компетентного органу про вирішення спору між батьками щодо опіки над дітьми. Проживання дітей з батьком не відповідає їх найкращим інтересам.
Верховний Суд вже зауважував, що перебування дитини у батька внаслідок вчинення ним незаконних дій по зміні її місця проживання, у порушення відповідних судових рішень, якими з урахуванням найкращих інтересів дитини місце її проживання визначено з матір’ю, не можуть бути підставою для припинення стягнення з нього аліментів (постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 р. у справі № 307/1186/17, від 10 липня 2024 р. у справі № 754/9262/22).
Виходячи з обставин цієї справи, взявши до уваги, що батько без згоди матері змінив місце проживання дітей, а у його позові про визначення місця проживання дітей з батьком відмовлено судом з посиланням на інтереси дітей, він не може вважатися одним з батьків, разом з яким на правових підставах проживають діти.
Отже, чоловік (позивач) не є особою, на користь якої на підставі ч. 3 ст. 181 СК України можуть бути присуджені аліменти на утримання дітей. Присудження аліментів на користь чоловіка, який мотивує свої вимоги тим, що двоє дітей з 25 листопада 2023 року проживають з ним, за вказаних обставин фактично б могло свідчити про легітимізацію протиправних дій одного з батьків щодо зміни місця проживання дитини без згоди іншого з батьків, нівелювало б судове рішення щодо визначення місця проживання дітей у іншій справі, мотивоване відсутністю доказів на підтвердження того, що проживання дітей разом з батьком буде відповідати їх найкращим інтересам.
У цій сімейній ситуації підстави для стягнення аліментів в окремому судовому провадженні з матері на користь батька на утримання дітей відсутні.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій скасував, ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
