Судова практика
Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не вважається зміною її цільового призначення
14 липня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1998/19 вказав, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються у разі зміни цільового призначення (розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).
Міська рада звернулася до суду з позовними вимогами до приватного підприємства про розірвання договору оренди землі та зобов’язання повернути земельну ділянку з підстав істотного порушення відповідачем договірних зобов’язань щодо використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням.
Рішенням Господарського суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі міськрада зазначала, що у цьому випадку має місце використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, ураховуючи, що ПП порушено вид використання земельної ділянки – самовільно використовує її для будівництва багатоповерхового комплексу.
Верховний Суд вказав, що основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії встановлено ЗК України.
Усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено ст. 19 ЗК України.
За змістом ч. 1 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч. 1 ст. 19 ЗК України, в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.
Ураховуючи положення ч. 5 ст. 20 ЗК України, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель встановлюється на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов’язковим дотриманням вимог містобудівної документації та документації із землеустрою.
Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються у разі зміни цільового призначення (розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).
Єдина умова, яку передбачають положення ч. 5 ст. 20 ЗК України для самостійного визначення виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом для використання земель цієї категорії, та необхідність урахування стандартів містобудівної документації та документації із землеустрою.
Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.
Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за призначенням, не передбаченим генеральним планом населеного пункту, іншою містобудівною документацією, планом земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.
У розглядуваному випадку відбулася зміна виду використання земельної ділянки її користувачем в межах однієї категорії земель, а саме земель – житлової та громадської забудови, а не використання її не за цільовим призначенням.
З огляду на викладене КГС ВС погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що за встановлених обставин справи немає передбачених законом підстав для розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки саме через її нецільове використання, та відмовив у задоволенні касаційної скарги.
Підготував Леонід Лазебний
