Судова практика
Звернення прокурора з клопотанням про розсекречення ухвал про надання дозволу на проведення НСРД через 2 роки після того, як йому було відмовлено в цьому, не свідчить про вжиття ним усіх необхідних заходів для розсекречення ухвал
16 вересня 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 524/3696/20 задовольнив частково касаційну скаргу захисника, який посилався на недопустимість результатів НСРД.
Вироком районного суду обвинуваченого засуджено за ч. 2 ст. 369-2 КК за те, що він отримав від заступника директора ТОВ неправомірну вигоду за обіцянку вплинути на працівників патрульної поліції, аби ті забезпечили безперешкодний проїзд містом транспорту підприємства без дозвільних документів. Апеляційний суд змінив мотивувальну частину зазначеного вироку.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що результати НСРД є недопустимими доказами, оскільки ухвали суду, на підставі яких ці дії були проведені, не було відкрито стороні захисту. Прокурором не вживались належні заходи для розсекречення ухвал апеляційного суду, які стали підставою для проведення НСРД, що призвело до неможливості їх дослідити у зв’язку зі знищенням.
Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, є недопустимими, і суд зобов’язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Відповідно до ч. 2 ст. 92 КПК обов’язок доказування допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Ухвали слідчого судді, які надають дозвіл на проведення відповідних НСРД, хоча і не є самі по собі доказами, що стосуються предмету доказування у значенні ст. 91 КПК, однак є документами, які мають довести, що НСРД проводилися на підставі відповідних дозволів. Ці документи повинні досліджуватися під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД. Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст. 290 КПК України (постанова від 16 жовтня 2019 р. у справі № 640/6847/15-к).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, прокурор звернувся до відповідного апеляційного суду з клопотанням про розсекречення ухвал про надання дозволу на проведення НСРД у 2020 р., однак отримав відмову через недоліки в оформленні клопотання.
Попри клопотання сторони захисту про відкриття цих ухвал, наступного разу прокурор звернувся з відповідним клопотанням до апеляційного суду лише в 2022 р. після того, як ці ухвали були знищені 24 лютого 2022 р. у зв’язку з введенням воєнного стану на території України.
Суд не погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що така поведінка сторони обвинувачення свідчить про вжиття стороною обвинувачення всіх необхідних та своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення ухвал. Тому Суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не виконала свій обов’язок довести допустимість НСРД.
Оскільки суди попередніх інстанцій визнали результати НСРД допустимими доказами і ґрунтували на них свої висновки, Суд визнав це істотним порушенням кримінального процесуального закону, ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Хоча результати НСРД були не єдиним доказом у справі, тим не менше суди обґрунтовували ними свої висновки про важливі обставини справи або про достовірність інших доказів, а за таких обставин решта доказів вимагає нової оцінки.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
