Звільнення військовослужбовця від відбування покарання з іспитовим строком не є безумовною підставою для його звільнення з військової служби

21 серпня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 126/1813/23 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, який посилався на невмотивованість застосування до засудженого приписів ст. 75 КК.

Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, військовослужбовця засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК (у редакції Закону, чинній на час вчинення кримінального правопорушення). На підставі ст. 75 КК (у редакції Закону, чинній на час вчинення кримінального правопорушення) його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням. Нагляд за засудженим на час проходження ним військової служби покладено на командира відповідної військової частини.

У касаційній скарзі прокурор зазначав, що застосування ст. 75 КК призведе до неможливості продовження військової служби засудженим, оскільки за рішенням командира військової частини останній підлягатиме звільненню з військової служби як особа, щодо якої ухвалено обвинувальний вирок.

Читайте також: Бажання продовжувати військову службу не є вирішальним для звільнення від відбування покарання військовослужбовця, який спричинив смерть товариша

Верховний Суд вказав, що у разі звільнення засудженої особи від покарання на підставі ст. 75 КК суд покладає на особу певні обов’язки, визначені ст. 76 цього Кодексу, що і було зроблено в кримінальному провадженні. Оскільки на час ухвалення вироку засуджений був військовослужбовцем, а тому суд, керуючись приписами ч. 4 ст. 76 КК, встановив нагляд за засудженим на час проходження ним військової служби та поклав його на командира відповідної військової частини.

Обґрунтовуючи свої доводи, прокурор, зокрема посилався на приписи п. 144-5 розд. IV Положення про порядок проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, однак цей пункт Положення регламентує порядок призупинення та продовження військової служби військовослужбовцями і вказує на підстави звільнення військовослужбовців, передбачені відповідними пунктами та підпунктами ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Приписами цієї статті Закону, на які зроблено посилання в п. 144-5 Положення, стосується випадків коли набрали законної сили вироки, якими особі призначено покарання у виді позбавлення чи обмеження волі, а в деяких випадках – у виді  позбавлення військового звання або позбавлення права обіймати певні посади.

Читайте також: Незастосування судом звільнення від відбування покарання щодо військовослужбовця, який викрав майно, передане військовій частині благодійною організацією, відповідає засадам призначення покарання

Вказані норми не регламентують обов’язкового звільнення з військової служби засуджених військовослужбовців, до яких застосовано інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Крім того, Міністерство оборони України, враховуючи законодавчу можливість звільнення від відбування покарання військовослужбовців, визначило і затвердило наказом від 17 вересня 2020 р. № 337 Порядок здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Також Кримінально-виконавчим кодексом України визначено, що військові частини здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням (ст. 14). Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців – командирами військових частин (ч. 1 ст. 163).

Отже, звільнення військовослужбовця від відбування покарання з іспитовим строком не є безумовною підставою для його звільнення з військової служби. Навіть допускаючи можливість майбутнього звільнення військовослужбовця зі служби, воно не може бути підставою для незастосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Також Верховний Суд звернув увагу, що в разі встановлення порушення особою, звільненою від відбування покарання, покладених на неї обов’язків такі питання можливо вирішити в порядку виконання вироку.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути