Судова практика
Звіт НБУ про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку (форма № 625) може бути належним і допустимим доказом неповернення коштів банком вкладнику
3 липня 2023 р. Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 175/4639/19 відступив від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 р. у справі № 316/265/17, від 29 січня 2020 р. у справі № 757/52212/18-ц, від 18 червня 2021 р. у справі № 591/2491/19 щодо доказів неповернення коштів вкладникам банків.
Особа звернулася до суду з позовом до банку про розірвання договорів та стягнення грошових коштів.
Між сторонами було укладено вісім депозитних договорів та два договори карткового рахунку з істотними умовами відповідно до типових публічних договорів приєднання банку. Надалі банк зупинив в односторонньому порядку нарахування відсотків за депозитними договорами.
Позивач звертався до банку із заявою про повернення йому грошових коштів за депозитними договорами та за договорами банківських рахунків, однак грошових коштів банк не повернув.
Рішенням районного суду позовні вимоги задоволено частково з тих мотивів, що факт укладення договорів та внесення позивачем грошових коштів на депозитні рахунки підтверджується листом Національного банку України, доданим до нього «Звітом про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625), електронною банківською випискою за всіма договорами позивача, засвідченою головним бухгалтером банку та мокрою печаткою.
Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Апеляційний суд не погодився з доводами позивача та місцевого суду про врахування як доказу облікування коштів на рахунках витягу зі «Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку», наданого НБУ.
Переглядаючи справу, Верховний Суд вказав, що постановою Національного банку України від 19 березня 2003 р. № 124 (на даний час втратила чинність на підставі постанови Національного банку України № 129 від 1 березня 2016 р.) було затверджено «Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України», в якій міститься форма № 625 (місячна) «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» про усі істотні умови депозитних договорів контрагентів банку, загальний розмір зобов’язань банку за якими перевищує два мільйони гривень.
Відповідно до п. 1.4, 2.7 Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 27 грудня 2007 р. № 481, ст. 55 Закону України «Про Національний банк України», ст. 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність», постанови Національного банку України від 1 березня 2016 р. № 129 «Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України», в якій міститься форма № 625 (місячна) «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку», виключно НБУ може надавати вичерпну інформацію щодо спірного договору та загальної суми зобов’язань банку за ним перед позивачем (у разі наявності).
Місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що наданий суду позивачем Звіт за формою № 625 є одним із належних доказів, у сукупності з іншими наданими доказами, щодо укладення між позивачем і банком відповідних договорів та внесення ним відповідних коштів за цими договорами, який підтверджує неповернення боржником коштів кредитору.
Також місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що факт укладення вказаних депозитних договорів підтверджується Витягом з електронного додатка до договору про переведення боргу б/н, що за своїм юридичним змістом фактично є формою банківської виписки (довідки) за всіма банківськими договорами позивача, що є предметом розгляду.
Банк не спростував ані факту укладення депозитних договорів з позивачем, ані факту неповернення грошових коштів на вимогу вкладника.
Верховний Суд визнав неприйнятними висновки апеляційного суду про те, що доказами зарахування коштів є лише оригінали договорів банківських вкладів та оригінали квитанцій про внесення грошових коштів на банківські рахунки, яких позивач не надав.
Суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт укладення між сторонами договорів банківських вкладів та внесення грошових коштів на підставі наданого позивачем Звіту за формою № 625 та формою банківської виписки (довідки) за всіма банківськими договорами позивача, що є предметом розгляду.
Водночас Верховний Суд у постановах по справах № 316/265/17, № 757/52212/18-ц, № 591/2491/19 за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку щодо доказів неповернення коштів банком вкладнику та підтверджувати укладення між сторонами відповідних банківських договорів і внесення відповідних коштів за цими договорами.
З урахуванням викладеного Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступила від вказаних висновків Верховного Суду.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
