В світі
Австрія витрачає мільярди на неефективні університети
Тисячі студентів, викладачів і університетських працівників 27 травня вийшли на вулиці Відня.. За даними організаторів — понад 21 тисяча учасників. Колона пройшла центром столиці, привертаючи увагу до серйозного скорочення бюджетів університетів.
На наступні три роки уряд планує виділити університетам 15,5 мільярда євро замість нинішніх 16,5. Мінус один мільярд. Економія величезна і точно вплине на вищу освіту. Під загрозою кожне п’яте робоче місце у вищій освіті. Разом зі зменшенням персоналу виші будуть змушені скорочувати кількість студентів, відраховуючи їх через проміжні іспити, наприклад. А сам процес навчання може стати довшим і повільнішим. Студентська спілка ÖH застерігає від перетворення університетів на «клуби для обраних».
Читайте також: Правове забезпечення функціонування наукової сфери: сучасні реалії
Але перш ніж підписуватися під цим апокаліпсисом — варто подивитися на цифри. Бо вони розповідають дещо інше. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Австрія витрачає на вищу освіту 1,11% ВВП — друге місце в ЄС після Франції. У перерахунку на одного студента це 27.000 євро на рік — четверте місце в ЄС. Бюджет університетів зростав безперервно 15 років поспіль: з 8,2 мільярда євро у 2010–2012 роках до 16,1 мільярда у поточному періоді. Причому бюджет 2025–2027 був підвищений одразу на 22% порівняно з попереднім — у виборчий 2024 рік. Тобто сьогоднішнє скорочення — це фактично часткове повернення з рекордного рівня до реальності.
Логічне питання. Якщо Австрія витрачає на університети майже більше за всіх у Європі — де результат? Університет Відня цього року вперше потрапив до топ-100 у рейтингу Times Higher Education — на 95му місці. У рейтингу QS — одному з найавторитетніших світових університетських рейтингів — він займає 152-гу позицію. Це єдиний австрійський університет у топ-200. Загалом у світових рейтингах представлені лише 8 австрійських ВНЗ. Данія, Фінляндія, Швейцарія — країни, які витрачають на вищу освіту помітно менше — мають університети в топ-50 світу.
То в чому ж причина? Відповідь — у структурі самої системи. На 9 мільйонів жителів Австрія має 77 вищих навчальних закладів, з яких 22 — державні університети. Для порівняння: Данія, Фінляндія, Нідерланди, Швеція та Швейцарія — країни, які стабільно очолюють європейські рейтинги — мають удвічі менше університетів відносно чисельності населення.
Велика кількість закладів означає, що більшість із них залишаються невеликими. А малий розмір — це не лише питання престижу. Кожен університет змушений утримувати власну адміністрацію та організацію своєї роботи. Ті самі гроші, розпорошені між десятками закладів, у великому університеті йшли б на науку й викладання.
Це не теорія. Данія провела добровільне злиття університетів ще у 2007 році — та помітно піднялася в дослідницьких рейтингах.
Франція пішла далі: чотири великі університети, створені шляхом об’єднання десятків закладів, сьогодні входять до топ-70 у світі. Австрія тим часом рухалася у протилежному напрямку. З 14 університетів у 1955 році їхня кількість зросла до 77 у 2025-му. Переломним став 2004 рік: медичні факультети університетів Відня, Граца та Інсбрука були виокремлені в самостійні заклади. Медицина — традиційно сильна дослідницька галузь, і її відокремлення суттєво зменшило публікаційну активність і міжнародну видимість «університетів-батьків». Рішення, яке експерти сьогодні називають однією з найбільших стратегічних помилок в історії австрійської освіти.
Але проблема не лише в кількості університетів. Важливо й те, кого саме Австрія навчає за державний кошт. Щороку австрійські виші видають близько 60 тисяч дипломів. Найбільша частка — майже 19% — припадає на економіку, управління та право. Соціальні науки, журналістика, гуманітарні дисципліни разом дають ще понад 25%. Загалом більше 40% випускників отримують дипломи у сферах, де ринок праці не сигналізує про гострий дефіцит.
Натомість на природничі науки, технології, інженерію та математику — так звані STEM-спеціальності — припадає лише третина всіх дипломів. А медицина, попри хронічну нестачу лікарів у державній системі, має жорстко обмежену кількість місць — близько 1,7 тисячі на рік на всю країну.
Це не випадковість — це результат десятиліть, протягом яких система розросталася не туди. Нові університети та факультети відкривалися там, де було політичне бажання, а не там, де була реальна потреба.
Результат: країна з другим за розміром університетським бюджетом у ЄС випускає замало дуже потрібних лікарів, інженерів і дослідників — і забагато фахівців у некритичних галузях. Все це за державний кошт — австрійці та інші громадяни ЄС за вищу освіту не платять.
Найбільш болісно ця диспропорція проявляється в медицині. Австрія готує лікарів — але їх катастрофічно не вистачає там, де вони потрібні найбільше. Щороку країні потрібно до 1900 нових лікарів, університети надають лише 1 756 місць. І навіть із цих місць третина випускників або повертається на батьківщину, або йде у приватну практику, або взагалі залишає Австрію.
Результат відчутний вже зараз. Черги до сімейного лікаря — тижнями. У дерматології понад 71% лікарів працюють виключно приватно, без договорів зі страховими касами. Тобто пацієнт або чекає, або платить з власної кишені.
І саме в цей момент уряд планує скоротити університетський бюджет для всіх без розбору. Лікарська палата Штирії підрахувала: лише в університетській клініці LKH Graz можуть зникнути до 120 лікарів. З 600 лікарів Медичного університету Граца, які працюють у цій клініці, 480 — безпосередньо з пацієнтами: у реанімації, на відділеннях, в операційних.
І тут варто поглянути на ще один аспект, який у публічній дискусії намагаються не помічати. Міністерство науки оприлюднило дані про зарплати ректорів. Ректор Економічного університету Відня отримує 396 тисяч євро на рік — на третину більше, ніж федеральний канцлер. Ректори Ветеринарного університету та Медичного університету Граца — по 361 тисячі євро.
Ректор мистецького університету в Лінці, який очолює також Конференцію ректорів і найгучніше б’є на сполох, керує закладом із 1595 студентами, а її зарплата складає 311 тисяч євро на рік. Тобто 195 євро на кожного студента. Для порівняння: в Університеті Відня з його 79 тисячами студентів ця цифра становить лише 4,47 євро на студента. 77 університетів — 77 ректорів. Усе це фінансується з того самого державного бюджету, брак якого зараз так голосно оплакують.
Скорочення бюджету та реформування системи вищої освіти — болісне, але необхідне рішення. Сьогодні Австрія має неефективну й дуже дорогу систему, яку в умовах економічної кризи дозволити собі просто не може. Але кожен окремий університет — це ректор, адміністрація, студенти (виборці), лобісти та політики. Реформувати таку складну та витратну систему означає наступити на безліч інтересів одночасно, а ще, погіршити позиції на наступних виборах.
Матеріал підготовлено на основі публікацій Der Standard, Kurier, Kronen Zeitung та даних ОЕСР і Міністерства науки Австрії.
Ярослав ЗОРКА,
ліцензований гід в Австрії, волонтер, блогер
Джерело: Юридичний вісник України
