Connect with us

В світі

Brexit на фінішній прямій: про що Борис Джонсон домовився у Брюсселі?

Дата публікації:

Олександр КРАЄВ голова аналітичного відділу
«Центру безпекових ініціатив»

Світову пресу вже наповнили позитивні заголовки про досягнення угоди між Сполученим Королівством та Європейським Союзом. Здавалося б, після останнього візиту до Брюсселя британського прем’єра Бориса Джонсона вірогідність «жорсткого» Brexit стрімко падає і в майже чотирирічній епопеї переговорів між Лондоном та Брюсселем можна нарешті поставити крапку. Але це лише на перший погляд. У британській політиці рідко що буває настільки просто.

Дилема Джонсона

Останній місяць став насправді найгарячішим за всі місяці прем’єрства Бориса Джонсона. Промова королеви перед парламентом, нові складнощі у формуванні коаліції і чи не найскладніші переговори в дипломатичній історії Британії останнього десятиліття.

Відповідно до «закону Бенна», ухваленого Палатою громад у вересні цього року, прем’єр-міністр мав досягти нової угоди з ЄС до 19 жовтня, в іншому випадку він мав би просити у Брюсселя продовження періоду Brexit для нових переговорів.

Згадуючи обіцянки Джонсона про вихід «31 жовтня без жодних застережень чи заперечень», стає очевидним, що застосування цього закону поставить хрест на його лідерстві у Консервативній партії, його образі відданого брекситера та фактично його шансах на майбутніх виборах. Маючи два варіанти — піти проти закону чи намагатися домогтися від ЄС нової угоди — Джонсон, зрештою, вирішив піти другим шляхом.

Певні сигнали щодо цього почали надходити ще в перший тиждень жовтня. А 16 жовтня Дональд Туск уже відкритим текстом заявив, що угода готова й може бути підписана 17-го.

У цьому загальному піднесенні трохи виділялася заява Жана-Клода Юнкера про неможливість розгляду нового подовження Brexit: мовляв, ми вже пішли на поступки, прописали новий договір і на більше розраховувати не треба. Здається, що якраз ця заява й була найважливішою з-поміж інших.

«Момент істини» наступив 17 жовтня. «У нас є чудова нова угода, яка повертає контроль. Тепер парламент повинен завершити Brexit у суботу, щоб ми могли перейти до інших пріоритетів, таких як вартість проживання, охорона здоров’я, насильницька злочинність та наше довкілля», — першим у своєму твіті повідомив про історичну угоду Борис Джонсон.

Не менш оптимістичним був і президент Єврокомісії. «Де є воля, там є угода — у нас є! Це справедлива і збалансована угода для ЄС та Великої Британії, і це відповідає нашому зобов’язанню знайти рішення. Я рекомендую Раді ЄС схвалити цю угоду», — написав Жан-Клод Юнкер.

Тож про що домовилися Британія та ЄС і що буде далі?

Добре забуте старе

По суті новий договір Б. Джонсона майже повністю повторює договір, підписаний його попередницею Терезою Мей. Такі болючі для ЄС питання, як корекція митних тарифів, перевірки на кордонах, нові торговельні угоди — усе це фактично повністю копіює попередню угоду Лондона та Брюсселя. Варто визнати, що ЄС із його досить громіздкою структурою та тривалими процедурами ухвалення рішень просто не мав змоги в такий короткий термін узгодити зі своїми членами радикальні зміни до угоди з Британією. Тож повернення до старих домовленостей було неминучим.

Останнє — справжній подарунок для прихильників «цивілізованого розлучення», яких немало і серед мешканців Сполученого Королівства, і серед парламентарів. Разом із тим, усі ці домовленості раніше атакували «брекситери», доводячи, що зобов’язання Британії суттєво урізають її незалежність, «вихолощуючи» саму ідею Brexit. До кола таких брекситерів завжди належав і сам Борис Джонсон. Але тепер йому довелося ухвалювати угоду з положеннями, які ще нещодавно він так дошкульно критикував.

То що ж змінилося у «плані Джонсона» у порівнянні з «планом Мей»? Ключовою відмінністю є нова система кордону в Північній Ірландії, яка, за словами прем’єр-міністра, знімає так званий «бекстоп», який довгий час був, за визначенням консерваторів, «загрозою національному суверенітету Сполученого Королівства».

Зокрема, «план Джонсона» пропонує створити два кордони — митний проходитиме по Ірландському морю, а політичний буде в Північній Ірландії. А це означає, що наступні декілька років Північна Ірландія залишиться в митному союзі з Європою.

Останнє — зовсім не те, чого прагнули брекситери, які в якості можливого компромісу бачили лише створення зон вільної торгівлі на ірлано-ірландському прикордонні. І це створює чималі ризики для вдалого проходження угоди в британському парламенті.

«Золота акція» юніоністів

Чомусь із поля зору деяких оглядачів випадає доволі простий факт: підписання угоди не є остаточним кроком у її втіленні. Процес підписання цієї конкретної угоди складається з чотирьох етапів. На перших двох вона має бути прийнята на рівні команд переговірників обох сторін. Якраз цей етап наразі і пройшли Британія та Європейський Союз. Два наступних етапи — це затвердження на рівні парламенту Сполученого Королівства та на рівні ЄС.

Ось тут і має розгорнутися справжня драма. За Терези Мей договір також було підписано та три провальних голосування в Палаті громад поховали не лише план виходу із союзу, але й прем’єрство Мей. І зараз, судячи з настроїв парламентарів, Джонсону буде нелегко. Ранком 17 жовтня Демократична партія юніоністів вже виступила із заявою, в якій не погодилася підтримати нову домовленість Лондона і Брюсселя, бо вона не відповідає інтере сам їхніх виборців стосовно кордону в Ірландії. Зокрема, вони бояться бути відрізаними від королівства, підпасти під удар республіканців та католиків, які, за їхнім баченням, хочуть розвалу Сполученого Королівства й об’єднання двох Ірландій.

Проте, за іронією долі, саме від юніоністів залежить більшість, яка необхідна Джонсону для прийняття його договору. За найоптимістичнішими прогнозами, разом із голосами юніоністів Борис Джонсон матиме всього на чотири голоси більше, ніж опозиція. Звісно, це вже більшість, але ці чотири голоси — це саме голоси депутатів з Північної Ірландії, які не погоджуються на нову формулу кордону.

* * *

Очевидно, що в Джонсона немає часу на нову угоду, а в європейців — бажання щось міняти. І водночас у прем’єр-міністра наразі немає й більшості в парламенті. Звісно, це не міняє його політичних планів — в обох випадках він зможе постати на наступних виборах з непоганими відсотками та, можливо, навіть збереженим прем’єрським кріслом. Але щодо угоди та майбутнього Британії не все так райдужно. Прогнози на жорсткий вихід доволі песимістичні, а шанси на нову угоду — не такі вже й великі.

Юніоністи вже знищили угоду Мей декілька років тому, так само вийшовши з провладної коаліції. Невже і зараз відбудеться цей самий маневр в останній день?

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Вбити Лукашенка: навіщо Росії створювати «заколот» білоруської опозиції?

Опубліковано

on

Двадцять другого квітня самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко в черговий раз злітав до Москви для переговорів із Путіним. Від зустрічі білоруського та російського лідерів традиційно чекали сенсацій: коли саме Лукашенко дасть згоду на поступову здачу суверенітету в обмін на фінансову допомогу та гарантії безпеки, що важливо для нього, оскільки не так давно він заявив про замах на себе та своїх дітей, який, нібито, планували кілька білоруських опозиціонерів за підтримки спецслужб США. Також Лукашенко анонсував швидке ухвалення принципово важливого рішення, змусивши всю країну гадати, що ж він має на увазі. І, нарешті, напередодні зустрічі США відновили дію своїх санкцій проти білоруських експортерів. Усе це збільшує ризики повної втрати Білоруссю власного суверенітету.

«Своєчасний» заколот

Дванадцятого квітня КДБ Білорусі затримав у Мінську лідера опозиційної партії Білоруський народний фронт Григорія Костусьова. А наступного дня вже у Москві затримали політолога Олександра Федуту та адвоката Юрія Зенковича. Факт затримання в Росії білоруських опозиціонерів вже сам по собі виглядав сенсацією. Проте наступні події стали ще більш сенсаційними. Згідно із заявою російських спецслужб, затримані прибули до Москви після консультацій у США і Польщі, щоб переконати представників Збройних сил Білорусі взяти участь у державному перевороті, реалізація якого була запланована під час параду на честь 9 травня у Мінську.

Як оперативно заявила російська ФСБ, замах на Лукашенка і військовий переворот у Білорусі планувалися «за відпрацьованим сценарієм «кольорових революцій» із залученням місцевих та українських націоналістів».

Фінальною метою змови, за версією спецслужб Росії та Білорусі, було повалення в Білорусі конституційного ладу, ліквідація посади президента й перехід влади в державі до «Комітету національного примирення». Передбачалося, що активну фазу почнуть якісь збройні формування, що перебувають на невідомих «прихованих базах».

Про сам заколот Лукашенко оголосив 17 квітня, зробивши особливий комплімент Путіну: він фактично назвав президента США Джо Байдена замовником спецоперації із замаху на своє життя. Варто нагадати, що раніше Байден назвав Путіна вбивцею, а тепер Лукашенко підтримав логіку відповіді Путіна: «Хто як обзивається, той так сам і називається». До того ж, Лукашенко вже не вперше розповідає журналістам про замах. Найвідоміший випадок стався в червні 1994 року, за тиждень до першого туру перших президентських виборів у Білорусі. Тоді машину кандидата, нібито, обстріляли з іномарки, яка його наздогнала. Так само багато питань створює і цей «заколот». Чому білоруські військові обрали в якості партнерів політолога та адвоката, які навіть не співпрацювали з лідерами нинішнього протесту?

Чому в Лукашенка оперативно заявили, що заколот планувався на червень—липень, тоді як у ФСБ заявили про чітку та символічну дату – 9 травня? Проте набагато важливішим є питання, навіщо самопроголошеному президенту Білорусі була потрібна ця вистава?

Старт репресій?

Які наслідки матиме цей «заколот»? Варто зазначити, що про ймовірність іноземного заколоту проти себе Лукашенко заявляв ще минулого літа. Тепер, завдяки допомозі російських спецслужб, він може говорити, що його очікування справдилися. Натомість, білоруська опозиція вважає, що «вчасно розкритий заколот» може дати поштовх масовим репресіям у країні. Це може бути одним із пояснень досить загадкової заяви Лукашенка, який пообіцяв незабаром ухвалення дуже принципового рішення. І теж в контексті розкритого «заколоту».

«Що вони (заколотники) можуть зробити? Знову ці їхні фрази: все тримається на Лукашенку, його треба знести. Моє завдання – зробити так, щоб навіть якщо знесуть, у них нічого не вийшло. Це буде одне з принципових моїх рішень за чверть століття президентства. Це буде дуже серйозно. Це буде, швидше за все, декрет президента».

У Білорусі президентські декрети мають вищу силу, аніж закони. А тому з’являються вони нечасто – кілька на рік. Тож анонсований декрет може бути дійсно сенсаційним. Своєю чергою репресії потрібні Лукашенку для повного та швидкого зачищення внутрішнього політичного поля. Самопроголошений президент не відмовився від ідеї проведення конституційної реформи, проте для гарантування її вдалого результату потрібно, щоб у країні не залишилося жодної, навіть ширмової опозиції.

Про останнє свідчить і стилістика російської пропаганди. У прямому ефірі Соловйова «Терміново! Замах на Лукашенка! ФСБ попередила держпереворот у Мінську», замах на самопроголошеного президента Білорусі порівняли із замахами на Сталіна та прогнозують повторення репресій тридцятих років.

У порівнянні з таким сусідом будьякі придушення опозиції всередині Росії виглядатимуть ніжними і лагідними. А сам Путін, у порівнянні з Лукашенком, – взірцем толерантності.

Повернення санкцій

Показово, що «розкриття заколоту» збіглося з двома іншими важливими подіями. Перша – відновлення дії санкцій Сполучених Штатів проти ключових білоруських підприємств-експортерів, про що згадувалося вище.

«Держдепартамент США повністю підтримує зроблене сьогодні Міністерством фінансів США оголошення про відкликання Генеральної ліцензії (GL), пов’язаної з Білоруссю, і встановлення 45-денного періоду припинення операцій. Цей крок є ще одним наслідком ігнорування білоруською владою прав людини й невиконання Білоруссю своїх зобов’язань за міжнародним правом у сфері прав людини», – йдеться в заяві Держдепу.

Під дію санкцій знову потрапили «Білоруський нафтовий торговий дім», «Белнефтехім» і його представництва в США, «Белшина», «Гродно Азот», «Гродно Хімволокно», «Лакокраска», «Нафтан», «Полоцьк-Скловолокно». Варто нагадати, ці санкції були введені США ще в 2007 році, проте у 2015-ому Штати призупинили їхню дію, в тому числі з метою зменшити залежність Білорусі від РФ.

Це рішення очікувалося 26 квітня – саме в цей день спливав термін чергового призупинення. Проте події останніх тижнів, зокрема жорсткий розгін мітингу, присвяченого Дню волі 25 березня, не давав підстав сумніватися в тому, що Сполучені Штати повернуть санкції.

Про це свідчила й зміна риторики білоруського МЗС – раніше там утримувалися від хамських нападів у бік США, однак наприкінці березня у вкрай неполіткоректній формі відповіли на привітання Вашингтона на честь Дня волі.

Відповідне рішення було оприлюднено за тиждень до завершення терміну діючого призупинення. Повернення санкцій не лише завдає удару по білоруському експорту, але й суттєво збільшує залежність Білорусі від російської фінансової допомоги.

* * *

Традиційно на останніх зустрічах Путіна й Лукашенка обговорювалося посилення інтеграції та військової співпраці. Чогось подібного очікували й від останньої зустрічі (поки все тримається в таємниці. Більше того, за такого сценарію розкритий «заколот» міг зіграти символічну роль – даючи Лукашенку можливість пояснювати свої дії необхідністю захищати країну від «західних терористів». Поки внутрішні загрози повністю не усунуто, Лукашенко буде вимушений максимально використовувати проросійську та антизахідну риторику.

І це створює справжнє «вікно можливостей» для Кремля – можливість отримати від Лукашенка такі поступки та зобов’язання, які буде неможливо відіграти назад, як би не склалася далі політична ситуація в Білорусі.

Юрій ПАНЧЕНКО,
ЄП Марія АВДЄЄВА,
експерт iSANS

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Стирають кордони для бізнесу та цифрових кочівників: e-Residency приймає виклики пандемічного світу

Опубліковано

on

Програма електронного резидентства оголосила про запуск 4 нових пунктів видачі ID-карток на 3 континентах: в Африці, Південній Америці та Азії. Таке рішення пов’язують зі збільшенням числа цифрових номадів та підприємців, що хочуть вести бізнес онлайн, через пандемію COVID-19.

Наприклад, тільки українці за період карантину (з березня 2020 року по березень 2021 року) зареєстрували в онлайн режимі через e-Residency 274 підприємства та подали майже 770 заявок, щоб стати електронними резидентами.

“Ми дуже раді запуску нових пунктів видачі. Над ними працювали впродовж трьох років, щоб стати ще доступнішими для підприємців з віддалених бізнес-точок. Розширення нашої цифрової та фізичної мережі, а також можливостей бізнесу, незмінно залишаються для нас головними завданнями. Підприємці та фрилансери з усього світу можуть запропонувати багато можливостей одне одному, і ми сподіваємось, що полегшення процесу приєднання до e-Residency спонукає багатьох обрати саме нас для подальшого розвитку їхніх компаній”, – розповів Лаурі Хаав, керуючий директор e-Residency.

Пандемія прискорила збільшення кількості цифрових кочівників або фрилансерів чи віддалених працівників, які можуть виконувати роботу без прив’язки до офісу. Наразі їхня кількість становить від 5 до 10 млн. Однак, вона постійно зростатиме і, за попередніми прогнозами, до 2035-го становитиме 1 млрд. Тому потреба в інноваціях стає все актуальнішою.

Керсті Кальюлайд, президентка Естонії, також зауважує: “Хоча глобальна пандемія обмежила наші можливості подорожувати, працювати та керувати бізнесом, вона натомість прискорила цифрову трансформацію урядів, бізнесу та фрилансерів. Оскільки все більше людей обирають жити й працювати без прив’язки до одного місця, зростає потреба у цифровому наборі інструментів, який би у цьому допоміг”. 

Наприклад, відомі компанії Auther (працюють у галузі біометричних платежів) та компанія Ria.com Marketplaces мають українське коріння, але засновники є естонськими електронними резидентами. Юрій Голузинець, керівник Auther, розповідаючи про становлення стартапу, наголошував: можливість керувати бізнесом онлайн із будь-якої точки світу дозволила заощадити кошти та час.

Уряд Естонії співпрацює з компанією BLS International для випуску ID-карток e-Residency в Сінгапурі, Бангкоку, Токіо, Йоганнесбурзі та Бразилії. BLS – це постачальник аутсорсингових послуг для урядових і дипломатичних місій по всьому світу. Компанія управляє візовими, паспортними, консульськими, атестаційними і цивільними послугами для понад 46 урядів.

Програма e-Residency заснована в 2014 році. Понад 80 000 цифрових підприємців вже користуються її можливостями. Вони створили бібльше 16 700 компаній в ЄС. Основна ціль програми – залучати не-резидентів з усього світу до захищеного та прозорого доступу до естонських діджитал сервісів. 

Українці продовжують займати першість серед кількості зареєстрованих компаній. На квітень 2021 року їхня чисельність становить майже 1300 компаній. 

Завдяки ID-карті електронні резиденти можуть створити компанію всього лиш за 1 день, вести бізнес повністю віддалено, податися на відкриття аккаунту в банку для бізнесу, користуватися е-банкінгом та міжнародними платіжними сервіс-провайдерами, сплачувати податки та підписувати документи повністю онлайн. E-Residency не надає громадянство, податкове чи фізичне резидентство, право на подорожі до Естонії чи ЄС.

Читати далі

В світі

У США може з’явитися 51-й штат

Опубліковано

on

Палата представників Конгресу США схвалила законопроект про надання федеральному округу Колумбія статусу 51-го штату.

У підконтрольній демократам Палаті представників документ був схвалений 216 голосами, проти — 208. Він передбачає відокремити 2 квадратні милі (5,2 км) землі Вашингтона, щоб вони служили федеральним округом.

Він буде включати Білий дім, Капітолій США і Національну алею. Решта 66 квадратних миль (165 км) землі стануть 51-м штатом США під назвою Вашингтон, Співдружність Дугласа, на честь борця за права темношкірих і лідера руху за скасування рабства Фредеріка Дугласа.

Для прийняття законопроекту він має бути ще схвалений Сенатом, де республіканці та демократи мають однакову кількість голосів, а тому документ навряд чи набере необхідну підтримку. Нагадаємо, влітку минулого року Палата представників вже приймала схожий законопроект, проте Сенат його так і не затвердив. Статус штату дозволив би округу бути представленим в Конгресі двома сенаторами і одним конгресменом.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі


Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Telegram