Connect with us

В світі

Brexit на фінішній прямій: про що Борис Джонсон домовився у Брюсселі?

Олександр КРАЄВ голова аналітичного відділу
«Центру безпекових ініціатив»

Світову пресу вже наповнили позитивні заголовки про досягнення угоди між Сполученим Королівством та Європейським Союзом. Здавалося б, після останнього візиту до Брюсселя британського прем’єра Бориса Джонсона вірогідність «жорсткого» Brexit стрімко падає і в майже чотирирічній епопеї переговорів між Лондоном та Брюсселем можна нарешті поставити крапку. Але це лише на перший погляд. У британській політиці рідко що буває настільки просто.

Дилема Джонсона

Останній місяць став насправді найгарячішим за всі місяці прем’єрства Бориса Джонсона. Промова королеви перед парламентом, нові складнощі у формуванні коаліції і чи не найскладніші переговори в дипломатичній історії Британії останнього десятиліття.

Відповідно до «закону Бенна», ухваленого Палатою громад у вересні цього року, прем’єр-міністр мав досягти нової угоди з ЄС до 19 жовтня, в іншому випадку він мав би просити у Брюсселя продовження періоду Brexit для нових переговорів.

Згадуючи обіцянки Джонсона про вихід «31 жовтня без жодних застережень чи заперечень», стає очевидним, що застосування цього закону поставить хрест на його лідерстві у Консервативній партії, його образі відданого брекситера та фактично його шансах на майбутніх виборах. Маючи два варіанти — піти проти закону чи намагатися домогтися від ЄС нової угоди — Джонсон, зрештою, вирішив піти другим шляхом.

Певні сигнали щодо цього почали надходити ще в перший тиждень жовтня. А 16 жовтня Дональд Туск уже відкритим текстом заявив, що угода готова й може бути підписана 17-го.

У цьому загальному піднесенні трохи виділялася заява Жана-Клода Юнкера про неможливість розгляду нового подовження Brexit: мовляв, ми вже пішли на поступки, прописали новий договір і на більше розраховувати не треба. Здається, що якраз ця заява й була найважливішою з-поміж інших.

«Момент істини» наступив 17 жовтня. «У нас є чудова нова угода, яка повертає контроль. Тепер парламент повинен завершити Brexit у суботу, щоб ми могли перейти до інших пріоритетів, таких як вартість проживання, охорона здоров’я, насильницька злочинність та наше довкілля», — першим у своєму твіті повідомив про історичну угоду Борис Джонсон.

Не менш оптимістичним був і президент Єврокомісії. «Де є воля, там є угода — у нас є! Це справедлива і збалансована угода для ЄС та Великої Британії, і це відповідає нашому зобов’язанню знайти рішення. Я рекомендую Раді ЄС схвалити цю угоду», — написав Жан-Клод Юнкер.

Тож про що домовилися Британія та ЄС і що буде далі?

Добре забуте старе

По суті новий договір Б. Джонсона майже повністю повторює договір, підписаний його попередницею Терезою Мей. Такі болючі для ЄС питання, як корекція митних тарифів, перевірки на кордонах, нові торговельні угоди — усе це фактично повністю копіює попередню угоду Лондона та Брюсселя. Варто визнати, що ЄС із його досить громіздкою структурою та тривалими процедурами ухвалення рішень просто не мав змоги в такий короткий термін узгодити зі своїми членами радикальні зміни до угоди з Британією. Тож повернення до старих домовленостей було неминучим.

Останнє — справжній подарунок для прихильників «цивілізованого розлучення», яких немало і серед мешканців Сполученого Королівства, і серед парламентарів. Разом із тим, усі ці домовленості раніше атакували «брекситери», доводячи, що зобов’язання Британії суттєво урізають її незалежність, «вихолощуючи» саму ідею Brexit. До кола таких брекситерів завжди належав і сам Борис Джонсон. Але тепер йому довелося ухвалювати угоду з положеннями, які ще нещодавно він так дошкульно критикував.

То що ж змінилося у «плані Джонсона» у порівнянні з «планом Мей»? Ключовою відмінністю є нова система кордону в Північній Ірландії, яка, за словами прем’єр-міністра, знімає так званий «бекстоп», який довгий час був, за визначенням консерваторів, «загрозою національному суверенітету Сполученого Королівства».

Зокрема, «план Джонсона» пропонує створити два кордони — митний проходитиме по Ірландському морю, а політичний буде в Північній Ірландії. А це означає, що наступні декілька років Північна Ірландія залишиться в митному союзі з Європою.

Останнє — зовсім не те, чого прагнули брекситери, які в якості можливого компромісу бачили лише створення зон вільної торгівлі на ірлано-ірландському прикордонні. І це створює чималі ризики для вдалого проходження угоди в британському парламенті.

«Золота акція» юніоністів

Чомусь із поля зору деяких оглядачів випадає доволі простий факт: підписання угоди не є остаточним кроком у її втіленні. Процес підписання цієї конкретної угоди складається з чотирьох етапів. На перших двох вона має бути прийнята на рівні команд переговірників обох сторін. Якраз цей етап наразі і пройшли Британія та Європейський Союз. Два наступних етапи — це затвердження на рівні парламенту Сполученого Королівства та на рівні ЄС.

Ось тут і має розгорнутися справжня драма. За Терези Мей договір також було підписано та три провальних голосування в Палаті громад поховали не лише план виходу із союзу, але й прем’єрство Мей. І зараз, судячи з настроїв парламентарів, Джонсону буде нелегко. Ранком 17 жовтня Демократична партія юніоністів вже виступила із заявою, в якій не погодилася підтримати нову домовленість Лондона і Брюсселя, бо вона не відповідає інтере сам їхніх виборців стосовно кордону в Ірландії. Зокрема, вони бояться бути відрізаними від королівства, підпасти під удар республіканців та католиків, які, за їхнім баченням, хочуть розвалу Сполученого Королівства й об’єднання двох Ірландій.

Проте, за іронією долі, саме від юніоністів залежить більшість, яка необхідна Джонсону для прийняття його договору. За найоптимістичнішими прогнозами, разом із голосами юніоністів Борис Джонсон матиме всього на чотири голоси більше, ніж опозиція. Звісно, це вже більшість, але ці чотири голоси — це саме голоси депутатів з Північної Ірландії, які не погоджуються на нову формулу кордону.

* * *

Очевидно, що в Джонсона немає часу на нову угоду, а в європейців — бажання щось міняти. І водночас у прем’єр-міністра наразі немає й більшості в парламенті. Звісно, це не міняє його політичних планів — в обох випадках він зможе постати на наступних виборах з непоганими відсотками та, можливо, навіть збереженим прем’єрським кріслом. Але щодо угоди та майбутнього Британії не все так райдужно. Прогнози на жорсткий вихід доволі песимістичні, а шанси на нову угоду — не такі вже й великі.

Юніоністи вже знищили угоду Мей декілька років тому, так само вийшовши з провладної коаліції. Невже і зараз відбудеться цей самий маневр в останній день?

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Кого атакує РФ: що показав «російський звіт» британської розвідки?

Олександр КРАЄВ,
Рада зовнішньої політики «Українська призма»

Як російські спецслужби діють у західних країнах, і як їм протистояти? Відповіді на ці запитання мав дати довгоочікуваний звіт профільного Комітету з питань розвідки та національної безпеки британського парламенту, опублікований 21 липня.

Цей документ аналізує усі випадки російського втручання у внутрішні справи Британії та потенційні результати таких втручань. Попри те, що багато фактів у звіті описано без подробиць, документ виявився досить показовим. Адже після викладених фактів Росію ледь не вперше на офіційному рівні почали називати «ворожою державою». Що ж «накопала» британська контррозвідка, та які наслідки це матиме?

Три головні цілі спецслужб РФ

Як і очікувалося, звіт показав, що Британія за останні шість років витримала удар з усіх можливих фронтів та від усіх можливих інструментів шпигунської діяльності РФ. Комітет розглянув декілька основних напрямів роботи російських шпигунів та їх посіпак: співпраця з російськими екс-патріантами в Британії, фінансування різноманітних антисистемних рухів, а також кіберзагрози. За визначенням авторів доповіді, Російська Федерація вбачає у Великій Британії одну з основних цілей власної розвідувальної діяльності, а сама Росія неодноразово названа в доповіді «ворожою країною» — причому не просто rogue state (держава-порушник), як це було звично казати нашим західним партнерам з 2014 року, а напряму безапеляційно та чітко — hostile power).

За варіативністю підходів та задіяних організацій росіяни дійсно вражають. Тут і прямі операції на кшталт отруєння в Солсбері, й спроби політичного підкупу від ФСБ, і робота з екс-патрійованими російськими олігархами в самій Британії.

Проте саме цей останній напрямок автори звіту найбільше згадували та аналізували. Активність російських спецслужб відслідковується від голосування за незалежність Шотландії 2014 року (все почалося набагато раніше за Brexit, як виявилося). Автори звіту знайшли чіткі та прямі докази впливу РФ та використання брудних російських грошей. Другою точкою дотику став сумнозвісний референдум за Brexit — проте тут, на жаль, «спіймати росіян на гарячому» не вдалося. Третім актом роботи РФ з підриву демократичних процесів у Британії стали загальні парламентські вибори минулого року, на яких, завдяки перевазі консерваторів, Борис Джонсон зміг ще й здобути омріяне крісло прем’єра.

Гальмування від Бориса

Автори звіту також відзначають вельми цікаву різницю в підходах британців та американців до роботи із російським втручанням та російським впливом на їх демократичні процеси. Як і у випадку з британським сусідом через океан, або, як його скромно називають самі британці, «через ставок», чи не ключовим питанням була наявність прямого російського впливу на демократичні процеси в Сполученому Королівстві. Особливо всіх хвилював Brexit — опоненти виходу Британії з Європейського Союзу свого часу доволі активно (якщо бути точним, у 2016-2017 роках) розвивали тему про невидиму руку Кремля в організації всього брексітівського задуму.

Проте в цьому голосуванні все не так очевидно, причому з якої сторони не подивитися. У звіті офіційно заявляється, що авторам не вдалося знайти очевидні докази прямого втручання Російської Федерації та її агентів в перебіг референдуму, проте не тому, що їх не було — в поясненні зазначається, що ці докази не вдалося знайти через небажання керівників розвідувальних органів та вищих посадовців виконавчої влади займатися цим питанням чи приділяти йому належну увагу.

Таким чином, навіть якщо росіян і можна було спіймати «на гарячому» в 2016 році, то тепер накопати такі само залізні докази вкрай важко. Показово, що нинішній уряд Її Величності не дуже позитивно ставиться до можливості насолити росіянам.

Декілька разів з Даунінг стріт, 10 вже приходили накази «пригальмувати» із розслідуванням. Саме тому цю доповідь довелося чекати аж півтора роки, хоча готова вона була ще до загальних парламентських виборів. Через це чиному прем’єру Борису Джонсону і його команді неодноразово закидали чи то співпрацю, чи то навіть корупційну змову з росіянами (як мінімум, з їх дешевими та доступними мільйонами на рахунках у британських банках). На щастя, поки прем’єра можна звинуватити хіба що в лінощах та небажанні займатися справжнім та повноцінним розслідуванням втручання росіян.

Без прізвищ

Є в новій доповіді одна цікава особливість, і, чесно кажучи, якраз вона доволі сильно псує загальне позитивне враження від документу. Чи то з обережності, чи то від нестачі інформації, але британські парламентарі та експерти не називають прізвищ — на сторінках документу фігурують анонімні «російські олігархи», «російські агенти» та «російські політики».

Проте це не той випадок, коли потрібно зневіритися. Не будемо забувати, що британська державна машина, а особливо розвідувальні структури, працюють надзвичайно професійно. Найвірогідніше, що всі імена, контакти та суміжні дані в доповіді підпали під категорію секретної інформації, яка доступна лише особам, безпосередньо залученим до прийняття рішень в контексті національної безпеки. Тому те, що британські розвідники та політики не кажуть пресі, кого саме вони спіймали «на гарячому», ще не означає, що цих людей не знайдуть.

Окрім того, винних треба шукати не лише в промерзлій російській тайзі, можливо, хтось і в самій Британії провадив небезпечну для королівства діяльність. Незважаючи на те, що Даунінг стріт, 10 вже неодноразово заявляла про детальне та точне відслідковування дійсних та потенційних російських дій проти британської демократії протягом усього процесу референдуму, представники Комітету з питань розвідки та національної безпеки не ймуть цьому віри. За їх словами, в багатьох випадках мало місце банальне нехтування своїми обов’язками чи небажання займатися такими розслідуваннями.

Звісно, то було за часів позаминулої адміністрації, і за час самого Brexit встигло багато що змінитися, але якщо справа стосується національної безпеки Сполученого Королівства, то просто так цю тему не забудуть. Наостанок важливо поставити собі запитання, а що ж ми, як Україна, можемо отримати з цієї доповіді? Невже нам вона цікава лише як черговий привід пірнути в світ британських політичних новин і політичної ж преси? Насправді ж все може бути набагато цікавіше. Нову доповідь Комітету з питань розвідки та національної безпеки варто сприймати також як своєрідний мануал — прикладний довідник методів агентурної та політико-економічної роботи російських агресорів. Тому британський звіт матиме для України в першу чергу практичне значення.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Нідерланди проти Росії: позов у ЄСПЛ

Нідерланди надали додаткову інформацію до позову проти Росії до Європейського суду з прав людини у зв’язку зі збиттям літака рейсу МН17.

Про це повідомив посол України в Нідерландах Всеволод Ченцов.«Сьогодні відбувся брифінг у міністерстві юстиції Нідерландів, де представники держав-членів Міжнародної спільної слідчої групи (JIT) та країн, чиї громадяни загинули внаслідок збиття літака, представили розгорнуту інформацію щодо позову Нідерландів до ЄСПЛ проти РФ та висловили пропозицію підтримати такий крок.

Також було надано уточнення щодо правової основи звернення Нідерландів. Зокрема, країни, котрі бажають приєднатися до позову як треті сторони, зможуть це зробити впродовж 12 тижнів після офіційної передачі позову РФ секретаріатом ЄСПЛ», — розповів посол. За його словами, в позові Нідерландів проти Росії йдеться про порушення останньою трьох статей Європейської конвенції з прав людини — 2-ї, 3-ї та 13-ї.

Нагадаємо, 10 липня стало відомо, що Нідерланди подадуть позов проти Росії до ЄСПЛ через її роль у збитті літака рейсу MH17 над Донбасом у 2014 році. Цим кроком уряд країни хоче підтримати скарги окремих родичів загиблих, які вже звернулися до ЄСПЛ.

Розгляд по суті може розпочатися у лютому-березні наступного року.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Польща скасувала позовну давність для комуністичних злочинів

Завдяки новому законодавству польські прокурори зможуть переслідувати людей, відповідальних за скоєні злочини.

Президент Польщі Анджей Дуда підписав закон, який скасовує позовну давність за комуністичні злочини. Про це повідомляє «Польське радіо».

Попередні положення передбачали, що позовна давність для комуністичних злочинів починається з 1 серпня 1990 року, а вичерпання термінів для злочинів відбувається після 40 років, якщо йдеться про вбивство, воєнний злочин або злочин проти людяності, а також після 30 років, коли йдеться про інший комуністичний злочин. За останні не можна було би карати від 1 серпня цього року.

Автори законопроекту під час написання нових положень посилалися на Європейський суд з прав людини. Як вказано в поясненні до закону, «він відстоює позицію, що до обов’язків демократично правової держави входить засудження злочинів, котрі були вчинені у тоталітарних (авторитарних) системах і не були розслідувані з політичних причин». За інформацією правоохоронців, у Комісії переслідування злочинів проти польського народу нині відкрите 431 провадження. У понад 300 з них використовується кваліфікація як злочину проти людяності, що не підлягає позовній давності.

Нагадаємо, у 2017 році Сейм Польщі прийняв резолюцію, яка засуджує комуністичну ідеологію.

В Угорщині ще 10 років тому прирівняли злочини комуністів до Голокосту і заборонили заперечувати їх під загрозою тюремного ув’язнення.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

Telegram