Connect with us

В світі

Brexit на фінішній прямій: про що Борис Джонсон домовився у Брюсселі?

Олександр КРАЄВ голова аналітичного відділу
«Центру безпекових ініціатив»

Світову пресу вже наповнили позитивні заголовки про досягнення угоди між Сполученим Королівством та Європейським Союзом. Здавалося б, після останнього візиту до Брюсселя британського прем’єра Бориса Джонсона вірогідність «жорсткого» Brexit стрімко падає і в майже чотирирічній епопеї переговорів між Лондоном та Брюсселем можна нарешті поставити крапку. Але це лише на перший погляд. У британській політиці рідко що буває настільки просто.

Дилема Джонсона

Останній місяць став насправді найгарячішим за всі місяці прем’єрства Бориса Джонсона. Промова королеви перед парламентом, нові складнощі у формуванні коаліції і чи не найскладніші переговори в дипломатичній історії Британії останнього десятиліття.

Відповідно до «закону Бенна», ухваленого Палатою громад у вересні цього року, прем’єр-міністр мав досягти нової угоди з ЄС до 19 жовтня, в іншому випадку він мав би просити у Брюсселя продовження періоду Brexit для нових переговорів.

Згадуючи обіцянки Джонсона про вихід «31 жовтня без жодних застережень чи заперечень», стає очевидним, що застосування цього закону поставить хрест на його лідерстві у Консервативній партії, його образі відданого брекситера та фактично його шансах на майбутніх виборах. Маючи два варіанти — піти проти закону чи намагатися домогтися від ЄС нової угоди — Джонсон, зрештою, вирішив піти другим шляхом.

Певні сигнали щодо цього почали надходити ще в перший тиждень жовтня. А 16 жовтня Дональд Туск уже відкритим текстом заявив, що угода готова й може бути підписана 17-го.

У цьому загальному піднесенні трохи виділялася заява Жана-Клода Юнкера про неможливість розгляду нового подовження Brexit: мовляв, ми вже пішли на поступки, прописали новий договір і на більше розраховувати не треба. Здається, що якраз ця заява й була найважливішою з-поміж інших.

«Момент істини» наступив 17 жовтня. «У нас є чудова нова угода, яка повертає контроль. Тепер парламент повинен завершити Brexit у суботу, щоб ми могли перейти до інших пріоритетів, таких як вартість проживання, охорона здоров’я, насильницька злочинність та наше довкілля», — першим у своєму твіті повідомив про історичну угоду Борис Джонсон.

Не менш оптимістичним був і президент Єврокомісії. «Де є воля, там є угода — у нас є! Це справедлива і збалансована угода для ЄС та Великої Британії, і це відповідає нашому зобов’язанню знайти рішення. Я рекомендую Раді ЄС схвалити цю угоду», — написав Жан-Клод Юнкер.

Тож про що домовилися Британія та ЄС і що буде далі?

Добре забуте старе

По суті новий договір Б. Джонсона майже повністю повторює договір, підписаний його попередницею Терезою Мей. Такі болючі для ЄС питання, як корекція митних тарифів, перевірки на кордонах, нові торговельні угоди — усе це фактично повністю копіює попередню угоду Лондона та Брюсселя. Варто визнати, що ЄС із його досить громіздкою структурою та тривалими процедурами ухвалення рішень просто не мав змоги в такий короткий термін узгодити зі своїми членами радикальні зміни до угоди з Британією. Тож повернення до старих домовленостей було неминучим.

Останнє — справжній подарунок для прихильників «цивілізованого розлучення», яких немало і серед мешканців Сполученого Королівства, і серед парламентарів. Разом із тим, усі ці домовленості раніше атакували «брекситери», доводячи, що зобов’язання Британії суттєво урізають її незалежність, «вихолощуючи» саму ідею Brexit. До кола таких брекситерів завжди належав і сам Борис Джонсон. Але тепер йому довелося ухвалювати угоду з положеннями, які ще нещодавно він так дошкульно критикував.

То що ж змінилося у «плані Джонсона» у порівнянні з «планом Мей»? Ключовою відмінністю є нова система кордону в Північній Ірландії, яка, за словами прем’єр-міністра, знімає так званий «бекстоп», який довгий час був, за визначенням консерваторів, «загрозою національному суверенітету Сполученого Королівства».

Зокрема, «план Джонсона» пропонує створити два кордони — митний проходитиме по Ірландському морю, а політичний буде в Північній Ірландії. А це означає, що наступні декілька років Північна Ірландія залишиться в митному союзі з Європою.

Останнє — зовсім не те, чого прагнули брекситери, які в якості можливого компромісу бачили лише створення зон вільної торгівлі на ірлано-ірландському прикордонні. І це створює чималі ризики для вдалого проходження угоди в британському парламенті.

«Золота акція» юніоністів

Чомусь із поля зору деяких оглядачів випадає доволі простий факт: підписання угоди не є остаточним кроком у її втіленні. Процес підписання цієї конкретної угоди складається з чотирьох етапів. На перших двох вона має бути прийнята на рівні команд переговірників обох сторін. Якраз цей етап наразі і пройшли Британія та Європейський Союз. Два наступних етапи — це затвердження на рівні парламенту Сполученого Королівства та на рівні ЄС.

Ось тут і має розгорнутися справжня драма. За Терези Мей договір також було підписано та три провальних голосування в Палаті громад поховали не лише план виходу із союзу, але й прем’єрство Мей. І зараз, судячи з настроїв парламентарів, Джонсону буде нелегко. Ранком 17 жовтня Демократична партія юніоністів вже виступила із заявою, в якій не погодилася підтримати нову домовленість Лондона і Брюсселя, бо вона не відповідає інтере сам їхніх виборців стосовно кордону в Ірландії. Зокрема, вони бояться бути відрізаними від королівства, підпасти під удар республіканців та католиків, які, за їхнім баченням, хочуть розвалу Сполученого Королівства й об’єднання двох Ірландій.

Проте, за іронією долі, саме від юніоністів залежить більшість, яка необхідна Джонсону для прийняття його договору. За найоптимістичнішими прогнозами, разом із голосами юніоністів Борис Джонсон матиме всього на чотири голоси більше, ніж опозиція. Звісно, це вже більшість, але ці чотири голоси — це саме голоси депутатів з Північної Ірландії, які не погоджуються на нову формулу кордону.

* * *

Очевидно, що в Джонсона немає часу на нову угоду, а в європейців — бажання щось міняти. І водночас у прем’єр-міністра наразі немає й більшості в парламенті. Звісно, це не міняє його політичних планів — в обох випадках він зможе постати на наступних виборах з непоганими відсотками та, можливо, навіть збереженим прем’єрським кріслом. Але щодо угоди та майбутнього Британії не все так райдужно. Прогнози на жорсткий вихід доволі песимістичні, а шанси на нову угоду — не такі вже й великі.

Юніоністи вже знищили угоду Мей декілька років тому, так само вийшовши з провладної коаліції. Невже і зараз відбудеться цей самий маневр в останній день?

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Доходи держбюджету зросли на 6,7% за рахунок зростання цін і зарплат

Рахункова палата відповідно до вимог ч. 2 ст. 110 Бюджетного кодексу України і ч. 3 ст. 7 Закону України «Про Рахункову палату» подала до Верховної Ради Висновок про результати аналізу виконання закону про Державний бюджет України на 2019 рік у січні-вересні, затверджений рішенням Рахункової палати від 26 листопада 2019 р. № 33-8.

У Комітеті з питань бюджету проаналізовано Висновок РП, останні звітні дані Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Державної фіскальної служби України, інших державних органів щодо стану реалізації норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» і виконання бюджетів у поточному році.

Щодо макроекономічних показників. Згідно зі статистичними даними, основні показники економічного і соціального розвитку України є такими: реальний ВВП за І квартал, ІІ квартал і ІІІ квартал 2019 р. (порівняно з відповідним періодом 2018 р.) становив за оперативною оцінкою Держстату відповідно 102,5%, 104,6% і 104,2% /враховано при затвердженні бюджету – 103%; індекс споживчих цін у листопаді п.р. – 100,1%, з початку року – 104,3% враховано при затвердженні бюджету (грудень до грудня попереднього року) – 107,4%; індекс цін виробників промислової продукції у жовтні п.р. – 98,8%, з початку року – 98,9% враховано при затвердженні бюджету (грудень до грудня попереднього року)  – 110,1%.

У Висновку РП зазначено, що в умовах надпрогнозованого зростання економіки державний бюджет у звітному періоді не виконано як за доходами, так і за видатками.

За попередніми даними Національного банку, обсяг міжнародних резервів на 1 січня 2019 р. склав 21,93 млрд дол. США і збільшився у листопаді п.р. на 0,53 млрд дол. США, або на 2,5% (з початку року збільшився на 1,11 млрд дол. США, або на 5,3%). Офіційний курс гривні щодо долара США за січень-листопад (в середньому) і на кінець листопада п.р. становив відповідно 26,05 і 24,04 грн/дол. США (прогнозний обмінний курс, врахований при затвердженні бюджету, середньорічний і на кінець року – 28,2 і 29,4 грн/дол. США).

Кошти бюджетів та інших клієнтів Казначейства становили на 1 грудня 2019 р. 90 млрд грн (проти 60,9 млрд грн на 1 січня 2019 р.), у т.ч.: на єдиному казначейському рахунку – 55 млрд грн (проти 9,9 млрд грн на 1 січня 2019 р.), на рахунках Казначейства у іноземній валюті – 24,2 млрд грн, на інших рахунках – 10,8 млрд грн.

Щодо доходів державного бюджету. Доходи державного бюджету за 11 місяців п.р. становили 899,7 млрд грн, що на 56,4 млрд грн, або на 6,7%, більше відповідного показника за минулий рік. Рахункова палата звернула увагу, що збільшення доходів державного бюджету порівняно з відповідним періодом минулого року забезпечено, насамперед, за рахунок коштів Національного банку, зростання цін, заробітної плати, збільшення обсягів імпорту, авансового перерахування державними підприємствами частини чистого прибутку.

До загального фонду за січень-листопад п.р. надійшло доходів в обсязі 792,2 млрд грн, що на 51 млрд грн, або на 6,1%, менше уточненого плану на цей період, при тому що такий план вже зменшено на 9,8 млрд грн у зв‘язку із зменшенням    річного затвердженого плану на 20,1 млрд грн згідно із змінами до Закону, внесеними законом від 31 жовтня 20198 р. № 265-IХ. Порівняно з відповідним періодом минулого року такі доходи зросли на 4,1% при плановому річному зростанні на 9% (уточнений план на 2019 р. до факту за 2018 р.), що також вказує на проблеми їх виконання у п.р.

Ознайомитись докладніше з Висновком Рахункової палати та інформацію щодо виконання державного бюджету у поточному році можна за цим посиланням.

Читати далі

В світі

Аншлюс чи імітація від Лукашенка: що відбувається між Білоруссю та РФ?

Заяви про створення спільного парламенту та уряду Білорусі і Росії викликали справжній спалах стривоженості в Україні. І ці побоювання зовсім не необґрунтовані. Оскільки такі політичні органи зазвичай пов’язують з національними державами, зрозумілою є певна тривога.

Зрештою, вплив Росії на Білорусь традиційно великий, однак так само традиційно Мінськ, навіть у стратегічних питаннях, може проводити і проводить незалежну зовнішню політику. Зокрема, імпорт з Білорусі відіграв досить значну роль у забезпеченні військовою технікою, запчастинами та пальним української армії, що, звісно, в білоруській політичній системі не могло б відбуватися без згоди найвищого політичного керівництва й, очевидно ж, суперечить інтересам Росії. Якщо Білорусь втратить свій суверенітет, більше таку функцію вона виконувати не зможе. І що набагато неприємніше для України — виникне проблема необхідності захисту ділянки кордону з Білоруссю.

Наразі Білорусь виконує роль переговорного майданчика між Україною та Росією, і Київ може бути відносно спокійним щодо білоруського кордону — позиція Білорусі, очевидно, не дозволила б використати її як майданчик для наступу на Україну. Однак що буде, якщо Білорусь дійсно втратить суверенітет?..

Про що насправді йшлося?

У 1990-ті роки відбулося кілька кроків із тісної інтеграції Росії та Білорусі. Спершу у 1996-му було підписано угоду про створення «глибоко інтегрованої політично та економічно» спільноти Росії і Білорусі.

Далі у 1997 році цю спільноту було перетворено на Союз Білорусі та Росії. В обох угодах ішлося про збереження державного суверенітету обох сторін, але узгодження зовнішньої політики, а також глибоку економічну інтеграцію і навіть, відповідно до статуту та договору про союз Білорусі та Росії, єдине громадянство. Також для реалізації спільних задач передбачалося створення «на паритетних засадах» парламентської асамблеї та виконавчого комітету.

У грудні 1999 році було підписано договір про створення Союзної держави. Він набув чинності, тобто формально така держава (Білорусі та Росії) існує. Обидві країни, відповідно до статті 6 договору, зберігають суверенітет «з урахуванням добровільно переданих Союзній державі повноважень». Передбачається існування прапору, гімну, єдиної валюти, знову-таки узгодження зовнішньої та оборонної політики. Також передбачається створення спільної Вищої державної ради (до якої входитимуть президенти, прем’єри, спікери та голови палат держав-членів), парламенту і уряду — згідно зі статтею 4, «для реалізації цілей Союзної держави», водночас «державну владу в державах-учасниках здійснюють утворені ними відповідно до їхніх конституцій державні органи».

По факту мова про щось на зразок конфедерації

Білоруські парламент чи уряд не розпускаються, але «нагору» передається частина їхніх повноважень (як це відбувається, скажімо, в Європейському Союзі). Це, за політичної асиметрії (закладеної навіть у союзній угоді — у нижній палаті передбаченого наднаціонального парламенту російські депутати мали б 75 місць, а білоруські — 28), дійсно призвело б до підпорядкування Білорусі Москві у певних питаннях, віднесених до повноважень Союзної держави. Ось тільки насправді ані спільного парламенту чи уряду, ані спільної грошової одиниці, ані конституції, ані бюджету, ані навіть прапору чи гімну «єдиної держави» допоки не існує. Як, по суті, не існує й спільної зовнішньої та оборонної політики — про це свідчить, власне, фактична участь Білорусі в матеріальному забезпеченні української армії.

Навіть зі спільною економічною політикою (яка також регулюється більш успішним Євразійським економічним союзом) є проблеми: регулярно відбуваються «торгові війни», останнім часом пов’язані з реекспортом Білоруссю до Росії харчових продуктів із західних держав, що підпадають під російські санкції. Але не тільки: білоруські продукти з російського ринку також витісняються. Зрештою, до самих санкцій Білорусь не долучилася, тобто навіть у такому фундаментальному питанні зовнішньоекономічної політики домовитися Москві з Мінськом не вдалося. Та й кордон між Білоруссю та Росією існує не для проформи — з російської сторони відбувається перевірка вантажівок, що прямують з Білорусі до Росії.

Україні така політика Росії знайома — до 2014 року подібні торгові війни між нашою державою та Росією були регулярними і вкрай відчутними для української економіки. Це звичний зовнішньополітичний важіль для Москви.

Чого росіяни хочуть від Білорусі? Оживити проект

Внутрішньо-політична підтримка Путіна та його режиму останнім часом спадає. Це пов’язано, зокрема, із соціально- економічними проблемами, з якими стикаються росіяни у повсякденному житті. Ейфорія 2014 року, пов’язана з анексією Криму, минула. Для відновлення підтримки режиму було б добре продемонструвати зовнішньополітичні «успіхи» — і таким потенційним «успіхом», очевидно, в Кремлі бачать ревіталізацію по суті замороженої «Союзної держави», бо 51% росіян, згідно опитувань, навіть не чули про такий союз. А з тих, хто чув, більшість навряд чи розуміє, що передбачають союзні угоди та як це працюватиме на практиці. Тож «продати» таку ідею як щось нове теоретично можна.

Варто нагадати, що минулого року, приблизно в той самий зимовий, період, активізувалися розмови щодо Союзної держави — у вигляді тиску Росії. Сам Лукашенко тоді заявив, що Білорусь «пробуватимуть на зуб». Водночас він же запевняв, що якщо «немає рівноправної основи — немає й союзу», критикував завищену ціну на газ для Білорусі, а також пропозиції створення єдиного емісійного центру (незважаючи на те, що єдина валюта та єдиний емісійний центр передбачені договором про створення Союзної держави).

Аналітиками періодично обговорюється можливість для Путіна залишити за собою владу після 2024 року (коли він, за чинним російським законодавством, не матиме права балотуватися на президентських виборах) через утворення Союзної держави та зайняття головуючої посади у ньому. Правда, є проблема — такої посади чинний договір про Союзну державу не передбачає. Глава уряду чи голови палат парламенту є, а от єдиної «головної» фігури немає. А ще залишаються відкритими питання, чи погодиться Білорусь під писати новий договір і про яку інтеграцію взагалі йдеться зараз.

Почекати до весни

Посол Білорусі в Росії Владімір Семашко у виступі, розтиражованому ЗМІ, заявив, що цілі, поставлені договором про Союзну державу, «грандіозні, і вони не повинні змінюватися». Йдеться як про утворення спільних парламенту та уряду, так і про дію єдиних ринків енергоносіїв, уніфікованого податкового законодавства тощо.

У цих, нібито, сенсаційних заявах немає нічого нового. Білорусь займає таку позицію постійно — від договору вони ніколи не відмовлялися. Ось тільки на практиці щоразу щось заважає. І в цьому виступі Семашко згадав проблемні для Білорусі питання — ціну газу і так званий «податковий маневр», через який Білорусь недоотримує гроші за переробку й реекспорт російської нафти. До 2021 року передбачається, за його словами, «створення єдиних ринків«. Однак нагадаємо, що з 2010 року між державами-учасницями Євразійського економічного союзу (зокрема, Росією та Білоруссю) існує спільний ринок товарів. Як він працює на практиці — було зазначено вище. Також відповідно до дорожньої карти ЄАЕС передбачається формування спільних ринків нафти та газу.

Зауважимо, що особливо інтенсифікуються як тиск Росії щодо інтеграції, так і білоруська публічна «поступливість» в опалювальний період, коли, як відомо, Росія може використовувати енергетичний важіль для тиску на ті держави, що безпосередньо купують газ у неї. Тому нічого дивного, якщо навесні «раптово» вкотре виявиться, що і в цих проектах економічної інтеграції є щось, що Білорусь не влаштовує.

Що ж до створення спільних парламенту та уряду, то дійсно на декларативному рівні це залишається спільною метою — як це й було з підписанням договору про Сою зну державу. Однак у поточній дорожній карті утворення цих органів не згадується, й, очевидно, залишається питанням далекої перспективи, яку політично вигідно періодично згадувати, щоб отримувати певні переваги на переговорах. Переписування договору під особисті інтереси Путіна — створення певної керівної посади в Союзній державі для збереження ним влади після 2024 року виглядає потенційно можливим сценарієм на майбутнє. Але підстав вважати, що Білорусь, й особисто Лукашенко погодиться на існування умовного «президента Союзної держави» зі скільки-небудь помітними формальними повноваженнями, бракує. Тоді як посада «весільного генерала» без значимих повноважень може не задовольнити самого Путіна.

От і виходить, що чутки про політичний «аншлюс» Білорусі та підпорядкування її російським військово-політичним цілям залишаються дещо перебільшеними. Натомість існує ризик економічного поглинання, але передчасно вважати, що це питання вже вирішено.

Костянтин ФЕДОРЕНКО,
науковий співробітник
Центру східноєвропейських
та міжнародних студій (Берлін)

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Нова Єврокомісія фон дер Ляєн розпочала роботу

Першого грудня розпочав роботу новий склад Європейської комісії на чолі з Урсулою фон дер Ляєн.

«Ми будемо однією командою, яка працює в загальних європейських інтересах. Шлях цей буде важким, а завдання — непростими. Але разом ми можемо це зробити», — сказано в офіційному повідомленні ЄК в Twitter, присвяченому початку роботи нового складу виконавчого органу ЄС. Тоді ж, 1 грудня, також офіційно приступив до роботи і новий глава Європейської Ради Шарль Мішель, який замінив на посту Дональда Туска.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.