В світі
Чи стане новий президент Чорногорії «троянським конем» путіна?
Юрій Панченко,
ЄП
Другого квітня в Чорногорії пройшов другий тур президентських виборів, за результатами яких новим президентом країни стане 36-річний економіст Яков Мілатович.
Це – молодий політик, чиї погляди залишаються не до кінця відомими. І завдяки цьому його підтримали як прихильники західного курсу, так і любителі «русского міра». Є сподівання, що вже незабаром новообраний президент зможе розвинути свій успіх – 11 червня в країні пройдуть позачергові парламентські вибори, за результатами яких заснована минулого року партія «Європа зараз», одним зі співзасновників якої є Мілатович, має всі шанси не просто увійти до парламенту, а й отримати найбільшу фракцію.
Читайте також: Україну викреслили з «чорного списку» GRECO
Зазначимо й те, що всього декілька місяців тому Яков Мілатович і не збирався йти у президенти – це сталося вимушено – внаслідок зняття з перегонів іншого співзасновника партії «Європа зараз» Мілойка Спаїча. А головною інтригою другого туру очікувалося протистояння чинного президента країни Джукановича з лідером партії «Демократичний фронт» та відвертим «другом Путіна» Андрією Мандичем.
За таких розкладів вихід Мілатовича до другого туру став сенсацією. Але одночасно після цього результат виборів був майже вирішений. Річ у тім, що Міло Джуканович стоїть на чолі Чорногорії вже близько 30 років, ще від часів її перебування в складі Югославії. З ним пов’язані всі зовнішньополітичні успіхи країни – від здобуття незалежності до кандидатства у члени ЄС та вступу до НАТО. Проте одночасно правління Джукановича супроводжувалося скандалами, що поступово розмивало його популярність.
Економіка, верховенство права та європейська інтеграція – саме так новообраний президент Чорногорії Яков Мілатович окреслив свої пріоритети.
Втім стати президентом усіх громадян новому лідеру держави буде дуже непросто. Найперше тому, що президентські вибори висвітлили збереження розколу Чорногорії на власне чорногорську частину та численні національні меншини, в першу чергу – сербську.
Яков Мілатович – етнічний серб, вірний Сербської православної церкви, який півтора року був міністром економіки в уряді Здравко Кривокапича – першому уряді, сформованому саме «сербськими» партіями. Його кандидатура виглядає більш прогресивною, порівняно з традиційними політиками, що представляють інтереси сербської меншини (такими як уже згаданий Андрія Мандич), які часто й не приховують свої антизахідні погляди. На відміну від них, «Європа зараз» – партія проєвропейськи налаштованих сербів. Той саме Мілатович має західну освіту, досвід роботи в Deutsche Bank і Європейському банку реконструкції та розвитку. Це, а також обіцянки прискорити вступ до ЄС, зробили Мілатовича улюбленцем західних дипломатів. Та чи достатньо цього, щоб вважати новообраного президента однозначно прозахідним політиком?
Читайте також: Україна виходить з Чорноморської Групи Військово-Морського Співробітництва
Дуже показово, що навіть ставши фаворитом другого туру, він старанно уникав заяв про зовнішню політику, зокрема не коментував війну рф проти України. Так, це було потрібно для того, щоб не «загубити» голоси сербської меншини. Проте насторожують і його дії на посаді міністра економіки. Зокрема, в 2021 році він відвідував Санкт-Петербурзький економічний форум, а також робив заяви про проблеми в чорногорській економіці, викликані «українською кризою». Щоправда, на відміну від інших міністрів уряду Кривокапича, Мілатович не виступав проти імплементації європейських санкцій щодо рф, введених минулого року через агресію проти України.
Ще одна причина для занепокоєння – активна підтримка Мілатовича в Сербії. То якою насправді буде політика нового президента Чорногорії? Що буде, якщо курс на тісні зв’язки із Сербією увійде в конфлікт із курсом на членство в ЄС? І що від нього чекати Україні? Відповіді на ці питання стануть зрозумілі в другій половині червня, відразу після проведення 11 червня дострокових парламентських виборів у Чорногорії.
Загалом же виглядає малоймовірним, щоб партія новообраного президента зуміла би з наскоку отримати монобільшість. А це означає, що президентська партія буде вимушена шукати партнерів по коаліції, і це стане показником справжніх пріоритетів нової влади.
Чи є реалістичним альянс із пропутінським «ДемФронтом», з яким Мілатовича насправді багато що пов’язує? Очевидно, що нинішня підтримка нового президента Заходом дозволяє припустити про певні його гарантії, що пропутінські сили не будуть залучені до коаліції.
Джерело: Юридичний вісник України
