В світі
Десять днів до вибуху, або Чому нові вибори заведуть Грузію в ще глибшу кризу?
Юрій ПАНЧЕНКО,
ЄП
Парламентські вибори 2020 року викликали масштабні протести в Грузії, проте нинішні можуть мати ще більші наслідки, оскільки політична криза в країні, що триває вже майже рік, незабаром може вийти на новий, безпрецедентно високий рівень. Уже за 8 днів тут пройдуть нові вибори. Зазвичай місцеві вибори, а в Грузії 2 жовтня обиратимуть представників місцевої влади, не мають значного загальнополітичного впливу та не притягують до себе міжнародну уваги. Проте цього разу все інакше. Щоб гарантувати собі перемогу на цих виборах, грузинська влада вже пішла на істотне загострення відносин із Заходом. А опозиція, чиї шанси отримати перемогу за результатами виборів мінімальні, вже готується до їх оскарження та вуличних протестів. І без того гарячу передвиборчу ситуацію додатково підігрів витік записів, зроблених, ймовірно, грузинськими спецслужбами. Серед іншого, об’єктами прослуховування стали дипломати, що додатково погіршує відносини офіційного Тбілісі із Заходом.
Читайте також: Верховна Рада визнала вибори депутатів Державної Думи РФ 2021 р. незаконними
Почути всіх
«Не шукайте мене, все одно не знайдете. Зустрінемося у пеклі», — із цією припискою від невідомої особи грузинські опозиційні телеканали отримали посилання на сайт, де знаходилися тисячі файлів із записами розмов. Ідеться про прослуховування грузинських політиків та громадських діячів, зроблені, як вважають опозиційні журналісти, співробітниками «грузинської СБУ» — Служби державної безпеки. Величезний масив записів означає, що потенціал створення сенсаційних новин далеко не вичерпаний — за перші дні журналісти змогли опрацювати лише частину з них.
Перші публікації стосувалися вищого церковного керівництва Грузії, зокрема, знайденого серед записів аналізу їхніх зв’язків із РФ. Цей факт було використано чинною грузинською владою, щоб звинуватити у прослушці попередників — соратників екс-президента Саакашвілі. Мовляв, у чинної влади не піднялася б рука чинити таке святотатство.
Утім, уже згодом була оприлюднена нова сенсація — записи розмов дипломатів, співробітників посольства США та посла Ізраїлю. При цьому не виключено, що згодом будуть знайдені записи й інших послів. Ці записи відносно свіжі, що означає, що до стеження за дипломатами, а це брутальне порушення Віденської конвенції, причетна нинішня влада. Тоді у правлячій партії «Грузинська мрія» терміново змінили легенду — тепер там вважають, що до записів причетний екс-прем’єр Георгій Гахарія, який нещодавно покинув владну команду, заснувавши опозиційну партію.
Хай там як, а цей скандал може мати довгострокові наслідки й суттєво погіршити відносини грузинської влади із Заходом. А головне — це відбувається в момент, вкрай невигідний, з точки зору влади, для таких конфліктів.
Вибори з неоднозначними наслідками
Ще донедавна 2 жовтня вважалося днем, коли буде отримано відповідь на ключове політичне питання: бути чи не бути в Грузії достроковим парламентським виборам? Переобрання парламенту — ключова вимога опозиції, яка вважає минулорічні вибори сфальсифікованими. Тривалий час партія влади й чути не хотіла про таку можливість. Усе змінилося разом із включенням у переговорний процес Євросоюзу (за підтримки США). Угода Шарля Мішеля, названа на честь голови Європейської ради, що став посередником у грузинському політичному діалозі, передбачала проведення дострокових виборів у 2022 році, але за умови, якщо на місцевих виборах 2 жовтня «Грузинська мрія» отримає підтримку, меншу за 43%.
Ця угода давала шанс на політичне вирішення кризи. Втім, вона передбачала й низку інших демократичних перетворень, стан виконання яких владою від самого початку критикував ЄС. Тож наприкінці липня «Грузинська мрія» заявила про вихід з угоди Шарля Мішеля — формально через те, що її так і не підписала найбільша опозиційна партія «Єдиний національний рух» екс-президента Михайла Саакашвілі. А коли ЄНР таки підписав угоду — це вже не вплинуло на позицію «Грузинської мрії». Тому, як стверджують у партії влади, дострокові парламентські вибори не відбудуться, навіть якщо 2 жовтня за «Мрію» проголосує лише 1% грузинів.
Опозиція натомість вважає, що політична домовленість залишається чинною, незважаючи на вихід із неї «Мрії». Щоправда, складається враження, що в нинішніх виборах бере участь лише влада. Опозиція налаштована не так на виборчу боротьбу, як на пошуки порушень (а на місцевих виборах їх завжди більше, аніж на парламентських чи президентських) та нову хвилю протестів. І цього разу опозиція має більше шансів на успіх. По-перше, влада за останній рік не змогла показати вагомих успіхів ані в економіці, ані в протидії пандемії. А відповідно, незадоволених чинною владою може стати більше, ніж рік тому. Але головне — минулого року позиція Заходу була явно не на боці опозиції. Проте низка скандалів може призвести до істотної зміни симпатій ЄС та США.
Відносини з ЄС — все складно
Ще донедавна сумніви в прозахідному курсі Грузії озвучувала лише опозиція. В ЄС та США «Грузинська мрія» та її політика сприймалися як цілком прозахідні. Так, не до кінця демократичні, але й попередня влада була схильна до авторитаризму. Вихід з угоди Шарля Мішеля остаточно став початком «льодовикового періоду» між «Мрією» та Заходом. Для початку грузинська влада заявила, що продовжуватиме реалізацію прописаних в угоді реформ, проте робитиме це без огляду на оцінки міжнародних спостерігачів. Іншими словами, замість повноцінних реформ були запущені половинчасті, що явно не подобалося Заходу. При цьому, вийшовши з угоди, грузинська влада не стримувала себе в гострих заявах і на адресу західних країн. Наприклад, у відповідь на критику судової реформи чинний прем’єр Іраклій Гарібашвілі заявив, що стан судової системи в Грузії є кращим, аніж у багатьох країнах ЄС. Доходило до кумедного: в уряді Грузії заявляли, що відмовляються від обіцяного Євросоюзом кредиту, бо не мають потреби в нових запозиченнях. І відразу після того в ЄС уточнювали: ніхто й не збирався надавати кредит, адже Грузія виконала далеко не всі потрібні для цього структурні реформи.
На відносини з ЄС додатково впливають події 5 липня — тоді ЛГБТ-прайд у Тбілісі було атаковано радикалами. Побили й журналістів, один з яких незабаром помер. Грузинська влада тут наразилася на гостру критику як через відмову забезпечувати захист учасникам мітингу, так і через скромні результати розслідування нападів — топ-організаторам побоїща вдалося уникнути покарання. А оприлюднені факти підслуховування розмов дипломатів лише додають чорних барв у імідж грузинської влади. Відповідно, за результатами виборів офіційному Тбілісі буде набагато складніше покластися на підтримку Заходу. Особливо в ситуації, якщо порушення й справді виявляться масовими.
Тож до місцевих виборів грузинська влада підійшла в безпрецедентно вразливому стані. І це чудово розуміють в опозиції. Саакашвілі вже оголосив, що планує ще до 2 жовтня повернутися в Грузію та очолити антиурядові протести. Щоправда заяви про своє повернення екс-президент Грузії оголошує не вперше, хоча зараз він каже, що тепер повернення відбудеться вже точно. Все це додатково посилює напруження, а відповідно, збільшує ризики того, що політична криза перейде в повномасштабне силове протистояння. Альтернатива цьому сценарію досі існує — повернення сторін до угоди Шарля Мішеля та поступовий вихід із кризи за посередництва ЄС. Утім ймовірність такого сценарію стрімко зменшується, а Грузія готується до нових потрясінь.
Джерело: Юридичний вісник України
