Кого атакує РФ: що показав «російський звіт» британської розвідки? - LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

В світі

Кого атакує РФ: що показав «російський звіт» британської розвідки?

Дата публікації:

Олександр КРАЄВ,
Рада зовнішньої політики «Українська призма»

Як російські спецслужби діють у західних країнах, і як їм протистояти? Відповіді на ці запитання мав дати довгоочікуваний звіт профільного Комітету з питань розвідки та національної безпеки британського парламенту, опублікований 21 липня.

Цей документ аналізує усі випадки російського втручання у внутрішні справи Британії та потенційні результати таких втручань. Попри те, що багато фактів у звіті описано без подробиць, документ виявився досить показовим. Адже після викладених фактів Росію ледь не вперше на офіційному рівні почали називати «ворожою державою». Що ж «накопала» британська контррозвідка, та які наслідки це матиме?

Три головні цілі спецслужб РФ

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Як і очікувалося, звіт показав, що Британія за останні шість років витримала удар з усіх можливих фронтів та від усіх можливих інструментів шпигунської діяльності РФ. Комітет розглянув декілька основних напрямів роботи російських шпигунів та їх посіпак: співпраця з російськими екс-патріантами в Британії, фінансування різноманітних антисистемних рухів, а також кіберзагрози. За визначенням авторів доповіді, Російська Федерація вбачає у Великій Британії одну з основних цілей власної розвідувальної діяльності, а сама Росія неодноразово названа в доповіді «ворожою країною» — причому не просто rogue state (держава-порушник), як це було звично казати нашим західним партнерам з 2014 року, а напряму безапеляційно та чітко — hostile power).

За варіативністю підходів та задіяних організацій росіяни дійсно вражають. Тут і прямі операції на кшталт отруєння в Солсбері, й спроби політичного підкупу від ФСБ, і робота з екс-патрійованими російськими олігархами в самій Британії.

Проте саме цей останній напрямок автори звіту найбільше згадували та аналізували. Активність російських спецслужб відслідковується від голосування за незалежність Шотландії 2014 року (все почалося набагато раніше за Brexit, як виявилося). Автори звіту знайшли чіткі та прямі докази впливу РФ та використання брудних російських грошей. Другою точкою дотику став сумнозвісний референдум за Brexit — проте тут, на жаль, «спіймати росіян на гарячому» не вдалося. Третім актом роботи РФ з підриву демократичних процесів у Британії стали загальні парламентські вибори минулого року, на яких, завдяки перевазі консерваторів, Борис Джонсон зміг ще й здобути омріяне крісло прем’єра.

Гальмування від Бориса

Автори звіту також відзначають вельми цікаву різницю в підходах британців та американців до роботи із російським втручанням та російським впливом на їх демократичні процеси. Як і у випадку з британським сусідом через океан, або, як його скромно називають самі британці, «через ставок», чи не ключовим питанням була наявність прямого російського впливу на демократичні процеси в Сполученому Королівстві. Особливо всіх хвилював Brexit — опоненти виходу Британії з Європейського Союзу свого часу доволі активно (якщо бути точним, у 2016-2017 роках) розвивали тему про невидиму руку Кремля в організації всього брексітівського задуму.

Проте в цьому голосуванні все не так очевидно, причому з якої сторони не подивитися. У звіті офіційно заявляється, що авторам не вдалося знайти очевидні докази прямого втручання Російської Федерації та її агентів в перебіг референдуму, проте не тому, що їх не було — в поясненні зазначається, що ці докази не вдалося знайти через небажання керівників розвідувальних органів та вищих посадовців виконавчої влади займатися цим питанням чи приділяти йому належну увагу.

Таким чином, навіть якщо росіян і можна було спіймати «на гарячому» в 2016 році, то тепер накопати такі само залізні докази вкрай важко. Показово, що нинішній уряд Її Величності не дуже позитивно ставиться до можливості насолити росіянам.

Декілька разів з Даунінг стріт, 10 вже приходили накази «пригальмувати» із розслідуванням. Саме тому цю доповідь довелося чекати аж півтора роки, хоча готова вона була ще до загальних парламентських виборів. Через це чиному прем’єру Борису Джонсону і його команді неодноразово закидали чи то співпрацю, чи то навіть корупційну змову з росіянами (як мінімум, з їх дешевими та доступними мільйонами на рахунках у британських банках). На щастя, поки прем’єра можна звинуватити хіба що в лінощах та небажанні займатися справжнім та повноцінним розслідуванням втручання росіян.

Без прізвищ

Є в новій доповіді одна цікава особливість, і, чесно кажучи, якраз вона доволі сильно псує загальне позитивне враження від документу. Чи то з обережності, чи то від нестачі інформації, але британські парламентарі та експерти не називають прізвищ — на сторінках документу фігурують анонімні «російські олігархи», «російські агенти» та «російські політики».

Проте це не той випадок, коли потрібно зневіритися. Не будемо забувати, що британська державна машина, а особливо розвідувальні структури, працюють надзвичайно професійно. Найвірогідніше, що всі імена, контакти та суміжні дані в доповіді підпали під категорію секретної інформації, яка доступна лише особам, безпосередньо залученим до прийняття рішень в контексті національної безпеки. Тому те, що британські розвідники та політики не кажуть пресі, кого саме вони спіймали «на гарячому», ще не означає, що цих людей не знайдуть.

Окрім того, винних треба шукати не лише в промерзлій російській тайзі, можливо, хтось і в самій Британії провадив небезпечну для королівства діяльність. Незважаючи на те, що Даунінг стріт, 10 вже неодноразово заявляла про детальне та точне відслідковування дійсних та потенційних російських дій проти британської демократії протягом усього процесу референдуму, представники Комітету з питань розвідки та національної безпеки не ймуть цьому віри. За їх словами, в багатьох випадках мало місце банальне нехтування своїми обов’язками чи небажання займатися такими розслідуваннями.

Звісно, то було за часів позаминулої адміністрації, і за час самого Brexit встигло багато що змінитися, але якщо справа стосується національної безпеки Сполученого Королівства, то просто так цю тему не забудуть. Наостанок важливо поставити собі запитання, а що ж ми, як Україна, можемо отримати з цієї доповіді? Невже нам вона цікава лише як черговий привід пірнути в світ британських політичних новин і політичної ж преси? Насправді ж все може бути набагато цікавіше. Нову доповідь Комітету з питань розвідки та національної безпеки варто сприймати також як своєрідний мануал — прикладний довідник методів агентурної та політико-економічної роботи російських агресорів. Тому британський звіт матиме для України в першу чергу практичне значення.

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Прокурори звинувачують екс-керівників ФІФА та УЄФА

Опубліковано

on

От

Швейцарська прокуратура пред’явила колишньому президенту ФІФА Зеппу Блаттеру та екс-президенту УЄФА Мішелю Платіні звинувачення у шахрайстві — йдеться про виплату 2 млн швейцарських франків.

Читайте також: Кримінальна відповідальність за шахрайство настає у разі, коли особа усвідомлює, що не має будь-якого дійсного чи уявного права на майно, яким заволодіває

Про це повідомляє Reuters з посиланням на Генеральну прокуратуру Швейцарії. Блаттера звинувачують у тому, що він організував виплату 2 млн швейцарських франків для Платіні від ФІФА у лютому 2011 року. Зазначається, що «докази, зібрані OAG, підтверджують, що цей платіж Платіні було здійснено без законної підстави».

Читайте також: Повернення особою надмірно отриманої соціальної допомоги не виключає притягнення її до кримінальної відповідальності за шахрайство

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Уточнимо: з 1998 по 2002 рр. Платіні працював консультантом Блаттера. У письмовому контракті, підписаному ними, була узгоджена щорічна компенсація в розмірі 300 тисяч швейцарських франків. Розслідування OAG засвідчило, що рахунок для Платіні був оплачений повністю, але він продовжував вимагати оплати. У 2011 році, більш ніж за вісім років після того, як закінчився його консультативний контракт, він вимагав виплати 2-х млн швейцарських франків. За участі Блаттера ФІФА здійснила платіж Платіні на початку 2011 року. Водночас Блаттер заявив, що виплата двох млн була заснована на усному контракті, який регулював консультативну діяльність Платіні для ФІФА з 1998 по 2002 роки, а оплату було відкладено, бо ФІФА не змогла виплатити всю суму і що Платіні зажадав гроші лише в 2010 році. За його словами, виплати схвалили «всі відповідальні органи ФІФА» і що Платіні сплатив податок із суми «за місцем свого проживання у Швейцарії».

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Європарламент кличе Єврокомісію в суд

Опубліковано

on

От

Європарламент вирішив подати позов до Європейської комісії за невиконання нею регламенту щодо механізму обумовленості.

Відповідну заяву озвучив сам Європарламент. Як вказується в документі, регламент, прийнятий у грудні минулого року, дозволяє ЄС призупинити виплати з бюджету ЄС державам-членам, в яких верховенство права знаходиться під загрозою. «Відповідно до вимог парламентських резолюцій, сьогодні наша юридична служба подала позов проти Європейської комісії за незастосування регламенту щодо обумовленості», – йдеться в заяві президента ЄП Давіда Сассолі. Раніше він звернувся до юридичних служб ЄП з проханням підготувати такий позов. Більшість лідерів політичних груп підтримали цю позицію.

Читайте також: Від проривів до відкатів: що відбувається з виконанням Угоди про асоціацію з ЄС?

У листі Сассолі чітко зазначається, що Європарламент відмовиться від позову, якщо Єврокомісія застосує необхідні заходи. «Держави-члени ЄС, які порушують верховенство права, не повинні отримувати кошти ЄС. Минулого року парламент наполегливо боровся за механізм, який би це забезпечив. Однак досі Європейська Комісія неохоче використовувала його» — сказав Сассолі, додавши, що «Європейський Союз — це спільнота, побудована на принципах демократії та верховенства права. Якщо вони перебувають під загрозою в державі-члені, то ЄС повинен діяти для їх захисту.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Пробудження дракона, або Чому Уельс заговорив про незалежність від Британії?

Опубліковано

on

От

Олександр КРАЄВ, експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма»

Вихід Британії зі складу ЄС дав «друге дихання» кельтським національним рухам. Усе частіше й частіше в останні місяці ми чуємо про виступи то ірландських, то шотландських націоналістів, і щоразу вони мають все більше й більше політичної ваги. Але в цьому контексті дуже рідко згадують валлійців. Як виявилося, дарма… Вперше за довгі століття питання незалежності Уельсу з’явилося в офіційному політичному порядку денному. Й хоча поки шанси валлійської столиці Кардіффу виглядають набагато скромнішими, аніж в Единбургу (Шотландія), вони вже не розглядаються як абсолютно нереальні.

Читайте також: Brexit — помилкове рішення

Край шахт та шерсті

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

В уяві пересічного громадянина про Уельс рідко знайдуться певні автентичні риси, що роблять цю країну відмінною від сусідки Англії. Звісно, назвуть принца Уельського (історія того, звідки з’явився цей титул у спадкоємця престолу, взагалі окрема тема). Окремі фани політичних інтриг згадають складні відносини Лондона з валлійськими шахтарями, особливо в часи Тетчер. Любителям історії, певне, прийдуть на думку славнозвісні довгі луки (які дійсно походили саме з Уельсу) та історії про відважних валлійських списоносців часів раннього Середньовіччя.

Але чим жив Уельс в останні десятиріччя? Невже все, з чого складається «душа» народу — це згадки про напівлегендарне минуле? Однак насправді все набагато цікавіше. Хоча Уельс дійсно перебував в унії з Англією найдовше серед усіх кельтских держав і довгий час де-факто вважався невіддільною її частиною, все ж власну окремішність він зміг не лише зберегти, але й модернізувати та зробити привабливою. Річ у тім, що сама така унітарність та близькість до імперського центру не давала Уельсу можливості активно політично виступати за власну незалежність — фактично, навіть декілька сотень років тому від Лондона до Кардіфа дістатися було в рази швидше, ніж до Единбургу, а тим паче в Ірландію.

Тому валлійці обрали іншу тактику. Будь-який шлях можна пройти, навіть якщо йдеш його малими кроками. Для валлійців такими малими кроками до власної ідентичності та її збереження стала культура. Не маючи з валлійцями таких великих проблем, як із шотландцями та пізніше, з ірландцями, англійці не намагалися настільки ж цілеспрямовано винищити й валлійську мову, і валлійську культуру. Хоча вона й була максимально маргіналізована протягом століть, проте не задавлена.

Уельс історично мав і низку інших переваг, які дозволили йому законсервуватися в собі. Справа в тому, що регіон постійно відрізнявся своєю економічною специфікацією. Це проявилося найяскравіше із початком промислової революції у Британії, яка різко стала потребувати вугілля в астрономічних масштабах — могутність Британської імперії штовхав уперед паровий двигун. Уельс, багатий вугільними шахтами, дуже швидко став вузькоспеціалізованим регіоном, своєрідною «шахтарською країною«. І саме в цей період, по аналогії з такими ж регіонами по всьому світу, валлійці вперше відчули, що центр їх просто банально використовує та експлуатує.

Час націоналістів

А зараз що? Чи насправді мова і культура дають валлійцям вимірювані й реальні політичні, економічні та соціальні переваги? Що ж, про це доволі переконливо говорить статистика. З початку 1990-х валлійська національна партія поступово здобувала все ширшу підтримку. Певною мірою це відповідало загальному тренду — у 1997-му шотландці на референдумі добилися права на власний парламент. Але одночасно — це було й питання зручності. Валлійська партія Плайд Камру («Партія Уельсу») давала виборцям альтернативу, але коли постало питання про автономний парламент і місцеве врядування, то кого ще вибирати, як не місцеву партію, яка репрезентує виключно місцеві інтереси?

Тож, не дивно, що вибори 2019 року показали перші успіхи умовних «прокельтських» партій. Нові місцеві вибори у 2021 році ще раз підтвердили цю тезу — й ірландський Шинн Фейн, і шотландські націоналісти, і навіть Плайд Камру не лише повторили успіх, але й підтвердили його новими місцями у місцевих радах. Щоправда, Плайд Камру дещо відстала від колег — здобула всього одне нове місце в британському парламенті. Але для Уельсу це вже неабиякий успіх.

У традиційно лейбористських валлійських округах здобути нові місця для лівоцентристських сил — апріорі важке завдання. То як націоналістам вдалося не лише тримати свої позиції, але і розвивати успіх? На це є декілька вагомих причин. По-перше, незважаючи на падіння рейтингів консерваторів на фоні неякісного реагування на наслідки пандемії та нові невдалі угоди з Європейським Союзом, свої рейтинги не особливо втримали і лейбористи. Логічною була б ситуація, за якої провали владної партії спричинили б гарну й стабільну підтримку для опозиції — особливо в британській моделі, коли формат «тіньового кабінету« дозволяє якісно показати альтернативу. Але ж ні, лейбористи гарно підгадали час для початку внутрішньопартійних розборок. Як результат — валлійські націоналісти почувають себе ще впевненіше.

По-друге, Brexit. Хоча більшість валлійців у 2016 році все ж проголосували за те, аби вийти з ЄС, очевидні промахи переговорного процесу та труднощі останніх років показали дійсні перспективи такого грандіозного зовнішньополітичного проекту. Плайд Камру із початку минулого року змінила риторику на опонування Brexit, і тепер радісно пожинає з цього плоди. Як ми бачимо, нестабільна політична та економічна ситуація породили краще електоральне поле для націоналістів та змінили, певним чином, політичний ландшафт Уельсу. Але така суспільна невизначеність дала ще один результат — цього разу страхітливо прагматичний.

Валлійська комісія

Перед травневими виборами цього року лейбористська партія в Уельсі, намагаючись вибити з-під Плайд Камру частину її маргінального електорату, пішла на напрочуд сміливий крок — вона включила в свій передвиборчий маніфест обіцянку створити комісію, яка визначить майбутнє Уельсу в нових політичних умовах postBrexit. Сміливий крок виборці оцінили й дали лейбористам перемогу на цих виборах. Що цікаво, даний крок оцінили й опоненти — консерватори, хоча й активно критикували саму ініціативу, проте зрештою направили запит на приєднання до неї. Тут варто зробити ремарку, що і лейбористи, і консерватори, у своїх передвиборчих програмах чітко зазначили власну прихильність єдності і неподільності Великої Британії.

У чому ідея нового органу? Незалежна Конституційна комісія розпочала свою роботу, адже в політичного істеблішменту немає впевненості в тому, що поточний стан справ в Уельсі стосовно статусу держави, політичних повноважень її обраних представників, рівня автономії щонайкраще відповідають інтересам валлійців. Комісія розпочне свою роботу із фронтального соцопитування про настрої населення і їх погляди на поточну політичну й економічну ситуацію в країні.

Надалі дискусія прийме більше політичний поворот — яке має бути розподілення повноважень між Кардіффом та Лондоном? Дійсно, наразі Сеннед (парламент Уельсу) контролює питання охорони здоров’я, місцевого самоврядування та освіти. Але чому б валлійцям не мати той самий ступінь автономії, який мають шотландці та ірландці? Чому б їм також не опікуватися і державними медіа, і енергетикою, і — найголовніше — більшою частиною власних податків?

Таким чином, питання більшої автономії а, можливо, й незалежності — може отримати щось більше, ніж культурно-історичний вимір. Аналогічно до шотландської ситуації, справжнім переломним моментом стало введення в дискусію економічного аргументу. На фоні ускладнення економічної ситуації і більшого контролю з Лондона питання про фіскальну та монетарну незалежність може мати своє місце й у валлійських дебатах. А головне, співголова комісії Лаура МакКалістер вже заявила, що вони «розглядають усі можливі варіанти для Уельсу» — включно з незалежністю.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Вже йдете? Перш ніж Ви підете ...

Запрошуємо до нашого каналу Telegram

Не варто пропускати жодної актуальної новини ;)
close-link