Конфлікт за підказкою РФ: Сербія та Косово зупинилися за крок від зіткнення

Юрій Панченко,
УП

На початку цього місяця Косово опинилося за крок від нового конфлікту. Нервувати з цього приводу Європа почала «з подачі» президента Сербії Александара Вучича, який скликав термінове засідання Ради національної безпеки з косовського питання.

Причини цього кроку пояснило проурядове видання Novosti.rs: спец-служби Сербії отримали з Москви дані про, нібито, план сил безпеки Косова за підтримки США таємно вторгнутися на північ країни для силового «утвердження суверенітету Косова» на всій території цієї частково визнаної республіки.

Прозвучала й назва буцімто запланованої операції: «Золота шабля». Вона дуже схожа на назву традиційних щорічних навчань натівського контингенту в Косові — «Срібна шабля».

Сербський лідер запевнив, що не дозволить цьому стати реальністю. «Поки я на своєму місці, Сербія не дозволить насильство над сербами та їхніми святинями, а також їх переслідування. Нової «Бурі» в Косово і Метохії не буде», — заявив Вучич у відкритому листі. Натомість у Косові відкинули такі звинувачення, закликавши всі сили у країні зберігати спокій та відмовитися від радикальних кроків.

Але найважливіше, що на цю загрозу оперативно відреагував контингент НАТО KFOR, взявши під контроль ключові пункти на півночі Косова. Як наслідок, ситуація залишалася напруженою лише два дні. Вже зранку 4 серпня Александар Вучич виступив із заявою, в якій поклав відповідальність за цей конфлікт на «агентів іноземних держав» (не пояснюючи, втім, яких). А невдовзі військові KFOR отримали наказ повернутися на бази. Режим підвищеної небезпеки був скасований. Хоча першопричини, які призвели до такого спалаху напруженості, насправді нікуди не зникли.

Конфлікт через асоціацію

Чергова криза у відносинах Косова та Сербії залишила по собі чимало запитань. Чи значним був ризик «розмороження» конфлікту? Чи треба — і коли саме — чекати на нову кризу?

Варто написати про справжні передумови нинішнього загострення. Приводом до цього став затяжний процес створення асоціації сербських муніципалітетів — органу, що має представляти інтереси сербської меншини Косова. По суті, йдеться про створення сербського самоуправління на частині території Косова.

Початок роботи цієї асоціації — одне із ключових зобов’язань косовської влади у рамках косовського врегулювання. Зобов’язання давнє, й у Приштині не поспішають його викон у вати.
Та на початку цього року процес активізувався.

Це, знову ж таки, принесло загострення конфлікту на Балканах. Кожного разу, коли постає дане питання, косовські серби ставлять ультиматум: вони створять свою асоціацію в односторонньому порядку, якщо Приштина до певної дати не затвердить порядок її створення. Так було в лютому — тоді серби дали косоварам 40 днів. Те саме повторилося в квітні, коли 40-денний термін сплив — до нього додали ще 4 місяці. І ось на початку серпня завершився і новий строк. Тому зараз сербська меншина Косова знову погрожує одностороннім проголошенням своєї автономії — і водночас побоюється силових кроків з боку Приштини.

Однак нині є відмінність від усіх попередніх випадків. Зараз переговори про узгодження статусу асоціації сербських муніципалітетів — на фінішній прямій. А отже, навіщо вимагати те, що незабаром має бути надано? Чи, можливо, це просто шантаж із метою домогтися кращих умов? Дійсно, джерела вказують, що офіційна Приштина за підтримки Заходу успішно відбиває спроби внести до повноважень цієї асоціації будь-які положення, що суперечать Конституції цієї частково визнаної держави. Малоймовірно, що загроза протестів змусить косовську владу піти на принципові поступки.

Реакція НАТО

Під час нинішнього загострення примітна як оперативна реакція KFOR, так і відносно спокійна політика Белграда. Так, на відміну від попередніх конфліктів, Сербія не стала проводити показові військові навчання на кордоні з Косовом. У напад під час цих навчань мало хто вірив — складно уявити сценарій, за якого Белград вдруге зважиться на військовий конфлікт із НАТО. Втім, красива картинка давала сербському виборцю доказ, що керівництво Сербії залишається безкомпромісним у питанні Косова.

Між тим відсутність звичного «брязкання зброєю» могла також означати, що Белград не йтиме звичним шляхом. Можливо, тому в НАТО вирішили, що йдеться про реальну загрозу. Адже попри те, що прямий напад сербської армії був вкрай малоймовірним, лишаються також інші, «гібридні» шляхи дестабілізації. Приміром, напад на миротворців (чи на косовських поліцейських) нібито мирних мешканців. А вже після того на захист «простих людей» можуть підійти і сербські військові.

Під час такого загострення ключові комунікації півночі Косова цілком можуть виявитися заблоковані, забарикадовані – і тоді силам KFOR довелося б братися за їх розблокуванням, пускати у бунтівний регіон значні сили… А це вже ставало схожим на той «таємний план», про який Белград попередили в РФ.

Стратегічна гра РФ

У чому ж полягає інтерес Кремля? Варто згадати поширену нещодавно інформацію, що під час гельсінської зустрічі з Трампом Путін, нібито, запропонував розділити Косово, повернувши до складу Сербії північ республіки із сербським населенням. Такий сценарій, у разі його реалізації, створює неприємний прецедент для Боснії та Герцеговини. Як відомо, в її складі є Республіка Сербська, лідери якої постійно наголошують на своїх планах добитися возз’єднання із Сербією. Натомість населення Косова стало би практично повністю албанським, додавши аргументів прихильникам ідеї об’єднання з Албанією (наразі прихильники такого варіанта знаходяться в опозиції).

Та головне, такий розділ Косова, в разі його визнання світом, став би справжнім подарунком для РФ, додаючи їм аргументів на захист анексії Криму.

Але реалізувати цей план можливо лише в ситуації, якщо мирний процес у Косові остаточно визнають «мертвим» і «розлучення» залишиться єдиним можливим сценарієм (тим більше, що Трамп відомий як прихильник простих рішень). На щастя, цей сценарій, принаймні поки що, зірвався.

Наразі переговори про умови створення сербських муніципалітетів знаходяться на фінішній прямій. Успіх цього процесу ускладнить дестабілізацію регіону. А отже, поки що можна говорити про тактичну поразку Путіна на Балканах. Хоча нинішня криза, вочевидь, не остання, і можливостей взяти реванш у Кремля буде вдосталь.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути