Конкуренти України чи двері до ЄС: чим може стати для нас ініціатива Тримор’я?

Тиждень тому в Бухаресті відбувся третій саміт Ініціативи Тримор’я. Започаткована в 2015 році президентами Польщі Анджеєм Дудою та президентом Хорватії Коліндою Грабар-Китарович ініціатива створення партнерського блоку від Балтійського до Чорного та Адріатичного морів, спрямована на поглиблення інтеграції країн центральної та східної Європи, за три роки отримала шанс перетворитися з ідеї на амбітний проект.

Наразі він об’єднує 12 країн центрально-східної Європи: чотири країни Вишеградської групи, країни Балтії, Австрію, Хорватію, Румунію, Словенію та Болгарію. Усі держави-члени, крім Австрії, мають кілька спільних знаменників, таких, як недавнє комуністичне минуле та членство в НАТО, отримане до вступу в ЄС.

Еволюція Тримор’я

Якщо на першому саміті в Дубровнику були присутні лідери лише половини країн, то і в Бухаресті практично всі учасники були представлені на вищому рівні. Більше того, вперше відбувся бізнес форум із презентацією проектів для потенційних інвесторів та обговоренням шляхів кооперації з країнами за межами ЄС. На цьому форумі мала бути представлена й Україна – на рівні заступника міністра економічного розвитку і торгівлі. Однак, як виявилося, єдиний український урядовець до форуму так і не доїхав. Крім бізнес-форуму, відбулося обговорення й вибір переліку пріоритетних для виконання проектів Тримор’я, створення інвестиційного фонду, мережі торгових палат країн-учасниць і пропозиції нових проектів. Першочерговими сферами поглиблення співпраці по осі північ– південь були обрані енергетика, транспорт і телекомунікації.

За рік після проведення саміту у Варшаві ідея «Трьох морів» набрала обертів. Так, 3 липня цього року поблизу польського міста Жешув відбувся перший форум регіонів «Ініціативи трьох морів». Ця зустріч була спрямована на перетворення міжурядового співробітництва на співпрацю між регіонами, що перебувають на території Тримор’я.

«Ініціативу трьох морів» активно підтримують і США. Це підтверджується регулярними позитивними заявами про проект, що звучать від високопоставлених американських політиків. Інтерес США засвідчив також візит Дональда Трампа на Варшавський саміт 2017 року та його офіційна промова, під час якої він однозначно підтримав проект. З іншого боку, така увага Вашингтона дала підстави говорити про загрозу відновлення поділу між двома Європами й превалюванням інтересів США, а не ЄС. Як наслідок, країни Західної Європи досить довго стримано ставилися до розвитку ініціативи і сприйняли її як таку, що свідомо чи несвідомо націлена на можливість посилення дезінтеграційних процесів у Євросоюзі. Тим важливішою стала нещодавня заява Німеччини, яка офіційно виявила зацікавленість у партнерстві з Тримор’ям й участі в Бухарестському саміті як спостерігача.

Інтерес України

Яким же має бути підхід України до Тримор’я та як краще використовувати наявні можливості? Насамперед Україна має можливість залучення до окремих інфраструктурних проектів, таким чином втілюючи євроінтеграцію не декларативно, а практично — прикметно, що якраз українці, з-поміж іншого, очікують від євроінтеграції саме інфраструктурного покращення. Крім того, використання Тримор’я як майданчика для налагодження ефективної комунікації із західними сусідами з питань, що становлять взаємний інтерес, буде корисним для посилення позицій України в регіоні центральної та східної Європи.

У ситуації, коли між членам нової організації є консенсус, посилення політичної складової Тримор’я та офіційне приєднання країн з-за меж ЄС створить додаткові конфлікти, прийнятним варіантом для України може бути статус спостерігача. Таким чином вона формалізує відносини з об’єднанням і матиме змогу пильніше стежити за динамікою розвитку проекту.

Разом із тим необхідна належна координація українських міністерств і відомств щодо Тримор’я, враховуючи, що кожним аспектом співпраці у рамках проекту займаються різні структури. Особливо актуальним є залучення українського бізнесу до участі в бізнес-форумах Тримор’я, якщо цей формат виправдає свою ефективність після пілотного засідання в Бухаресті. І нарешті, Україна має використати всі можливості співпраці в рамках Карпатського макрорегіону, які пропонує ініціатива.

Тетяна Левонюк,
експерт центру «Нова Європа»

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути