Connect with us

В світі

Політ у відставку: як гучний корупційний скандал вплине на політичні розклади в Польщі?

Владислав СЕРДЮК, політолог,
експерт Фонду громадської дипломатії

Kuchcinski Travel — саме так польські журналісти назвали найгучніший політичний скандал у країні, що завершився добровільною відставкою маршалка Сейму. Скандал, який дуже невчасно вибухнув за два місяці до парламентських виборів.

Спецрейс додому

Завдяки старанням журналістів польська громадськість дізналася, що спікер Сейму Польщі Марек Кухцінський здійснив близько 100 польотів урядовими літаками коштом держави, ба більше — іноді ще й зі своєю родиною. Загалом на авіаподорожі Кухцінський витратив близько 4 млн злотих (приблизно 30 млн грн) з польського бюджету. Він використовував лише звичайні урядові літаки, а часом вважав за краще «пересісти» на військову авіацію, наприклад на гелікоптер Збройних сил РП.

Ця ситуація не була б такою абсурдною, якби не той факт, що спікер періодично просто літав додому на вихідні за рахунок держбюджету.
Особливу увагу журналістів привернули позначки «Терміново» навпроти польотів Кухцінського з Варшави додому на Різдво чи Великдень.

Внаслідок скандалу далеко не останній за важливістю політик «Права і справедливості» поставив керівну партію та її лідерів у досить незручне становище. Кухцінський спровокував навалу цілком аргументованої критики на адресу ПіС та уряду від ліберальної опозиції, яка міцно вчепилася в цей кейс, смакуючи кожен політ окремо й публікуючи дані про вартість послуг охорони, пасажирів рейсу, харчування й обслуговування на борту.

Варто визнати, що подібні інциденти можуть вкрай негативно позначитися на партійних рейтингах, а це особливо неприємно для ПіС, враховуючи, що вже у жовтні в Польщі відбудуться парламентські вибори. При цьому, попри загрозу для рейтингів його політичної сили, Кухцінський далеко не відразу зважився піти у відставку.

Скандал встиг «прожити своїм життям» близько двох тижнів, і лише коли прийнятного виходу із ситуації явно не знайшлося, спікеру Сейму 8 серпня довелося звільнитися за «власним бажанням».

Удар по першій леді

Не менш цікавою стала й реакція польської владної партії на цей скандал. У ПіС не лише не хотіли звільняти Кухцінського, а й демонстративно показали, що скандал не вплинув на його позиції в партії. Про це свідчить хоча б заява лідера ПіС Ярослава Качинського, який дав екс-спікеру почесне перше місце у виборчому списку округу в Крошні.

Отже, відставка Кухцінського замість якогось уроку для партійної дисципліни перетворилася на невелику передвиборчу відпустку, оскільки високі рейтинги «Права і Справедливості» дозволяють припустити, що екс-спікеру навіть не варто переживати за те, чи опиниться він у парламенті наступного скликання.

Але побічним ефектом Kuchcinski Travel став набагато небезпечніший тренд – перевірка інших топових чиновників і політиків ПіС на наявність схожої «любові» до посадових привілеїв та пільг. Під удар опозиціонерів потрапили, зокрема, спікер Сенату й перша суддя Конституційного суду. Обоє скористалися можливістю оплачувати житло у Варшаві й не економити. Наприклад, суддя знімає квартиру вартістю 60 тисяч злотих на рік (понад 400 тисяч грн).

Несподівано для багатьох навіть перша леді країни Агата Дуда виявилася залученою не стільки в конфлікт, скільки в його наслідки. У зв’язку зі скандалом в уряді Польщі вирішили посилити правила перельотів для VIP-персон. Відомо, що родинам політиків і чиновників заборонять перебувати на борту літака, якщо це не участь в офіційній делегації.

Тепер Агата Дуда не зможе літати між президентськими резиденціями, що знаходяться в різних місцях Польщі. Таким чином, якщо Дуда вирішить відбути на відпочинок, то його дружина не зможе полетіти урядовим літаком.

Природно, на цей випадок в уряді Польщі цілком ймовірно продумають деякі винятки з метою уникнути схожих конфузів, адже перша леді також виконує певні державні функції.

Напередодні виборів

Дивно те, що попри розмах інциденту зі спікером Сейму, рейтинги «Права і Справедливості» залишилися дуже високими. За чинний уряд готові проголосувати близько 41,5–44% виборців, що, як і раніше, дає ПіС самостійну більшість.

Ситуація з Кухцінським хоч і незвичайна для масштабів Польщі, але це відбувається не вперше. Раніше екс-прем’єр Дональд Туск також «засвітився» з не меншою кількістю урядових перельотів, іноді також не в державних справах. Однак перемога «Права і Справедливості» на попередніх парламентських виборах багато в чому була досягнута завдяки нав’язаному ними поділу — політики-ідеалісти проти корупційних політиканів. У зв’язку з цим нинішній скандал може мати вкрай неприємні наслідки для ПіС.

Утім, другий «стовп» популярності правлячої партії залишається непохитним. В уявленні електорату «Право і Справедливість» відрізняється від попередньої влади лібералів тим, що «ділиться» гарним життям, демонструє його на тлі програм соціальної допомоги, передвиборчих бонусів і різних варіантів безумовного доходу для сімей з дітьми. Й хоча кейс Кухцінського підтверджує класичне «влада розбещує», проте польське суспільство, яке зазвичай вкрай бурхливо реагувало на корупційні скандали, зараз чомусь утрималося від протестів.

Чому? Тому що влада «ділиться». Цей тренд чудово вловлюють у ПіС. І саме тому там можуть собі дозволити демонстративно ігнорувати розкручений у медіа корупційний скандал. Або вважають, що можуть так себе поводити.

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Ближче до Росії: що означає термінова зміна прем’єра в Грузії

Гія НОДІЯ, професор Державного університету Іллі (Тбілісі)

Пробувши лише рік і два місяці на посаді прем’єр-міністра Грузії, Мамука Бахтадзе подав у відставку. Cвоє рішення він пояснив тим, що зробив усе, що планував. Щоб це означало?

Його на посту змінив Георгій Гахарія, колишній міністр внутрішніх справ. Іраклій Гарібашвілі, який із часів свого прем’єрства у 2013–2015 роках не обіймав жодної посади в уряді, став міністром оборони.

Чи тягне за собою ця перестановка якісь суттєві наслідки для Грузії? По-перше, це вкотре нагадує нам про своєрідність політичної системи цієї країни. Згідно з Конституцією, формально саме прем’єр-міністр повинен бути найпотужнішою постаттю в грузинській політиці; згідно ж із неписаною конституцією, останній є лише тимчасовим менеджером, який легко стає «витратним матеріалом», коли того заманеться справжньому королю — Бідзіні Іванішвілі, мільярдеру-засновнику та лідеру «Грузинської мрії» (ГМ), партії, яка прийшла до влади після перемоги на виборах у жовтні 2012-го.

Іванішвілі обіймав посаду прем’єр-міністра лише рік, коли пішов у відставку, але мало хто з поінформованих аналітиків колись сумнівався, що відтоді він залишається головним керівником Грузії. Саме йому Гахарія, який став п’ятим прем’єром за сім років перебування ГМ у владі, публічно подякував за своє призначення.

Чому Іванішвілі настільки швидко стає незадоволений своїми візирами і як довго протримається на посаді Гахарія — ніхто не здогадується. Але одне відомо напевне: це призначення є найбільш суперечливим з-поміж усіх попередніх.

У ніч з 20 на 21 червня цього року за вказівкою Гахарії поліція жорстоко розігнала громадський протест, що виник як відповідь на перебування Сергєя Гаврилова, російського депутата-комуніста, у кріслі спікера парламенту Грузії (він головував на сесії Міжпарламентської асамблеї православ’я). Деякі з протестувальників намагалися пробитися до будівлі парламенту. Цей недалекоглядний крок дав урядові підстави застосувати силу, але багато людей вважають методи, які використала поліція, занадто суворими. Так, двоє людей втратили очі від гумових куль. Це призвело до ще більших протестів. Врешті-решт, кількість їхніх учасників знизилася, але кожен день відтоді громадяни продовжували збиратися в центрі Тбілісі, щоб вимагати відставки Гахарії. Натомість його підвищили.

Ми не можемо знати, що саме спонукало Іванішвілі прийняти це, поза сумнівом, непопулярне рішення, але ми можемо розглянути контекст, в якому воно було прийняте. За рік до вирішальних парламентських виборів, що очікуються в жовтні 2020 року, ГМ втрачає популярність, але рішуче налаштована не дозволити владі вислизнути зі своїх рук. Це підштовхує її до використання жорстких методів проти політичних опонентів.

Після «Гаврилівської ночі» грузинський уряд запанікував, як це часто відбувається, коли він бачить на вулиці масу розлючених людей. Спікер парламенту подав у відставку, а депутат, який організував захід за участю Гаврилова, відмовився від свого мандата. Та найголовніше, що ГМ погодилася змінити Конституцію на користь повністю пропорційної виборчої системи. І якщо ця обіцянка буде дотримана, ГМ матиме обмаль шансів отримати монобільшість у майбутньому парламенті. Більшість людей очікували, що остання вимога протестувальників — відставка Гахарії — також буде задоволена. Однак саме тут уряд вирішив провести межу. Нібито, подальші поступки зробили б його занадто слабким в очах громадян, тому натомість Кабмін вирішив перейти в наступ. Уряд стверджував, що спроба штурму будівлі парламенту була змовою під керівництвом опозиції, яка намагалася здійснити переворот, а Гахарія врятував від цього країну. Таким чином, Гахарія став символічною фігурою для обох сторін. Для критиків уряду він уособлює жорстокість поліції; для прихильників уряду — твердість у протистоянні противнику.

Це перетворює призначення Гахарії на своєрідний акт непокори. Це також надсилає сигнал тим прихильникам, які могли б бути стурбовані тим, що ГМ втрачає позиції. Гахарія виглядає як жорсткий хлопець, здатний тримати партію купи і не схилятися перед неприємностями.

Варто також згадати про наявність російського виміру. Гахарія провів значну частину своєї кар’єри в Росії і донедавна мав російський паспорт. Популярним стало питання, чи зміцнить його призначення проросійський вектор у грузинській політиці.

Вищезгаданий Сергєй Гаврилов публічно вітав урядову перестановку, вихваляючи нового прем’єр-міністра за тверду позицію проти «радикалів» (маються на увазі будь-які протестуючі, що критично налаштовані до Росії), та висловив сподівання, що новий прем’єр-міністр буде «досить сміливим», щоб почати реальні переговори зі своїм північним сусідом.

Чи означає це те, що внаслідок призначення Гахарії Грузія може змінити свій курс? Напевно, формально нічого не зміниться. Якщо інцидент з Гавриловим щось і показав, то це те, що відкрито проросійські жести можуть спровокувати сильний протест у суспільстві та мобілізувати опозицію, а це останнє, що потрібно уряду.

З іншого боку, частиною стандартного пакета меседжів уряду стало звинувачення опозиції в усіх економічних негараздах. Безвідповідальні і дестабілізуючі дії останньої, на думку уряду, спрямовані на підрив економічної співпраці Грузії з Росією.

Така оцінка є занадто завищеною: дійсно, Путін покарав Грузію за прояв неповаги до Росії, скасувавши прямі авіарейси між двома країнами. Це призвело до зменшення кількості російських туристів, хоча воно в основному компенсувалося туристами з інших країн.

Окрім звинувачення опозиції в економічних проблемах, урядова риторика також може слугувати сигналом до Москви: у нас є спільний ворог — грузинська опозиція. Це підводить нас до головного: що може бути і справді «російським» у Грузії, то це спосіб поводження з опозицією. Тут Грузія ще не досягла «російських стандартів», але деякі люди бояться, що вона вже рухається в даному напрямку. За, нібито, «спробу державного перевороту» 21 червня уряд висунув звинувачення проти деяких опозиційних політиків та ув’язнив понад десять осіб. Кримінальні справи, зокрема, були порушені проти Мамуки Хазарадзе та Бадрі Джапарідзе, банкірів, які оголосили про плани створити опозиційний політичний рух, який може виявитися небезпечним для правлячого режиму. Ніка Гварамія, засновник нового незалежного телеканалу Мтаварі Архі (Mtavari Arkhi), який мав почати виходити в ефір цими днями, також опинився під кримінальним переслідуванням.

Тож складається стійке враження, що правляча партія Грузії використовує правоохоронну систему проти своїх опонентів; вибір нового прем’єр-міністра може означати, що це дійсно буде важливою частиною її стратегії у рік виборів.

Стаття підготовлена в рамках проекту «Розуміння угод про асоціацію між ЄС та Україною, Молдовою і Грузією», який реалізується консорціумом, до складу якого входять Центр європейських політичних досліджень (Брюссель), Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (Київ), «Реформатікс» (Тбілісі) та «Експерт-груп» (Кишинів) за фінансової підтримки Уряду Швеції.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Сальвіні висунули нові звинувачення

В Італії на тлі зміни уряду з’являються нові судові позови проти відстороненого правого міністра внутрішніх справ Маттео Сальвіні, повідомляє BBC.

Нагадаємо, новий лівопопулістський уряд Італії був призначений на тлі позовів проти відстороненого правого міністра внутрішніх справ Маттео Сальвіні.

Прокуратура порушила справу проти Сальвіні за позовом волонтерки, яка допомагає мігрантам Кароли Рекет. Вона проігнорувала наказ Сальвіні не заходити в італійські води на рятувальному судні з мігрантами. Прокурори Риму працють зі скаргою Рекет, яка звинувачує Сальвіні у проведенні дискредитаційної кампанії проти німецької неурядової організації Sea-Watch. У межах провадження прокурори вимагають вилучити акаунти соціальних мереж Сальвіні, який є активним користувачем Twitter та Facebook.

Суд тим часом скасував заборону, яку було накладено на міського голову Ріаче Доменіко Лукано, відомого у всій Італії тим, що він прихистив мігрантів у своєму місті всупереч наказу Сальвіні. Тоді його помістили під домашній арешт, а в жовтні 2018 року вислали з міста, але тепер він може повернутися до Ріаче.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Представлено новий склад Єврокомісії

Майбутній президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен представила новий склад ЄК. Всього в списку 26 посад, з яких 9 віце-президентів і 17 єврокомісарів. 12 портфелів отримали жінки.

Двома заступниками фон дер Ляйен стануть голландець Франс Тіммерманс, який відповідатиме за екологічну політику, і датчанка Маргрете Вестагер (займеться цифровою економікою).

Посаду верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки обійме глава іспанського МЗС Жозеп Борель, який вважає Росію «старим ворогом ЄС» і «незручним сусідом».

Серед важливих для України призначень — угорець Ласло Трочані, який стане єврокомісаром з питань політики добросусідства та переговорів по розширенню. Усі кандидатури ще повинен затвердити Європарламент.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.