Connect with us

В світі

Поразка Орбана: як Угорщину змусили змінити комісара, відповідального за Україну

Дмитро ТУЖАНСЬКИЙ, політичний оглядач

У вівторок, 1 жовтня, у профільному комітеті Європарламенту мали пройти відкриті слухання за участі кандидата на пост єврокомісара з політики сусідства та розширення ЄС Ласло Трочані з Угорщини. Прем’єр-міністр цієї країни Віктор Орбан особисто прогнозував, що це будуть «спекотні миттєвості», а чимало оглядачів — що саме на цьому етапі кандидатура від Угорщини буде заблокована й посаду єврокомісара з розширення віддадуть комусь іншому, наприклад, представнику Словенії.

Але все обійшлося і без слухань: людина Орбана побачила перед собою спершу жовту, а тоді й червону картку — та вибула з гри за день до запланованих слухань у Європарламенті. Все так, як у футболі — улюбленій грі угорського прем’єра.

Спершу минулого четверга, 26 вересня, а тоді остаточно в понеділок, 30 вересня, правовий комітет Європарламенту вирішив, що через конфлікт інтересів Ласло Трочані не може претендувати на посаду єврокомісара. Власне, як і кандидатка від Румунії — соціалістка Рована Плумб, яка претендувала на пост єврокомісара з транспорту.

Удар в штангу

Згідно з фрагментом «вироку» щодо Трочані, який оприлюднило видання Politico, угорський ексміністр юстиції не підійшов не лише через конфлікт інтересів та юридичну фірму «Nagy es Trocsanyi», яку свого часу заснував, але також через «російський слід».

Варто наголосити, що попри дуже контраверсійну біографію Ласло Трочані Вік тор Орбан до останнього щиро вірив, що зможе протиснути кандидатуру свого вірного екс­міністра юстиції. Більше того, кажуть окремі співрозмовники «Європейської правди», угорський прем’єр завчасно почав готувати саме Ласло Трочані на посаду єврокомісара, при чому саме з питань сусідства й розширення. Відтак заздалегідь йому була підібрана заміна на посаді міністра юстиції в особі Юдіт Ворго та заброньоване перше місце в списку «Фідес» на виборах до Європарламенту.

Усе йшло за планом Орбана, адже навіть потенційно не надто лояльна до Угорщини соратниця Ангели Меркель Урсула фон дер Ляєн погодила кандидатуру Ласло Трочані. Жодних сумнівів, його призначення єврокомісаром стало б справжньою геополітичною перемогою Віктора Орбана, адже: по­перше, політика сусідства та розширення — це один з найбільш відповідальних напрямів у ЄС. Саме його для своєї країни попросив угорський прем’єр в новообраної президентки Єврокомісії й отримав згоду. По­друге, Ласло Трочані є досвідченим фахівцем із права та конституціоналістом з досвідом роботи в міжнародних організаціях (Венеційська комісія), який, разом з тим, є абсолютно лояльним та підконтрольним угорському лідеру. Такий кадр на такій посаді — це серйозне підсилення позицій Будапешта в Євросоюзі. По­третє, проти Угорщини в ЄС запущена 7 санкційна стаття, а правляча в країні партія «Фідес» під загрозою «вильоту» з Європейської народної партії. Відтак призначення «креатури» Орбана на таку посаду могло б стати сигналом для зміни тренду, чого останнім часом відверто прагне угорський прем’єр. Однак у підсумку Віктору Орбану миттєво довелося шукати заміну: новим кандидатом у єврокомісари від Орбана став маловідомий угорський технократ Олівер Варгейі, який із 2015 року працює постійним представником Угорщини в ЄС.

Технократ замість політика

Кандидатура Олівера Варгейі з’явилася в європейських ЗМІ майже одразу, як тільки стало зрозумілим остаточне рішення щодо Ласло Трочані — в понеділок, 30 вересня. Того ж дня ввечері Віктор Орбан на спільній прес­конференції з прем’єром Фінляндії особисто підтвердив, що Угорщина висуне нового кандидата на єврокомісара, і ним стане саме Олівер Варгейі.

Орбан не має часу для зволікань, інакше Угорщина може втратити посаду єврокомісара з розширення, й отримати, до прикладу, єврокомісара з питань освіти, культури, молоді та спорту, яку донедавна займав представник Угорщини Тібор Наврачіч. Адже слухання в профільних комітетах Європарламенту щодо кандидатур єврокомісарів уже стартували, а відтак Орбан не мав права на зволікання та помилки. Саме тому угорський прем’єр терміново запропонував замість Ласло Трочані з серйозним політичним бекграудом кандидатуру відвертого технократа Олівера Варгейі, до якої причепитися буде дуже важко.

На згаданій пресконференції в понеділок ввечері Віктор Орбан так прямо й сказав: ми висуваємо технократа замість політичної фігури, аби на рівні Європарламенту представник Угорщини не мав проблем.

Сорокасемирічний батько 3­х доньок з прикордонного угорського міста Сегед — Олівер Варгейі є кадровим дипломатом і займається європейським напрямом, починаючи з середини 90­х. Він працював у МЗС Угорщини в часи першого прем’єрства Віктора Орбана, а також у міністерстві юстиції. Останні 8 років, починаючи з 2011­го, Варгейі незмінно працює у представництві Угорщини в ЄС, протягом 4­х років очолюючи це представництво.

Попри всю свою технократичність, в угорській пресі Олівера Варгейі зараховують до числа найбільш жорстких угорських дипломатів, адже його робота в представництві Угорщини в Брюсселі співпадає із загостренням по лінії Угорщина — ЄС.

Нехай Варгейі є менш політично та юридично досвідчений, ніж Трочані, але, судячи з усього, не менш лояльний та відданий Віктору Орбану, його стилю та курсу.

Підказки для Києва

Звісно, шанси бути затвердженим Європарламентом в Олівера Варгейі значно вищі, ніж були у Ласло Трочані. Тим паче, що друга штанга у виконанні Віктора Орбана зіграє вже не тільки проти нього та Угорщини, а й проти нової президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн та її команди. Відтак шанси, що кандидатура Варгейі також не пройде, — мізерні. Так само мізерні шанси на користь того, що угорський єврокомісар з політики сусідства й розширення зможе у відносинах з Україною діяти за сценарієм протистояння Київ — Будапешт останніх двох років.

Олівер Варгейі, як і будьхто інший на цій же посаді, буде представляти, в першу чергу, інтереси ЄС, і за цим у Брюсселі та й не тільки вкрай ретельно спостерігатимуть. Водночас призначення угорського єврокомісара на цей напрям може навіть зіграти на руку українській стороні, адже до вересня 2017­го року Віктор Орбан і його команда запевняли, що є головними лобістами України в ЄС. Причому бодай із суто прагматичних мотивів: щоб через інтеграцію України до Європейського союзу вирішити так зване угорське питання — максимально об’єднати угорську націю, наскільки це історично можливо зараз і гарантувати їй права на рівні ЄС. У цьому ж зацікавлена Україна — максимально наблизити власне законодавство та стандарти, в тому числі щодо прав нацменшин, до стандартів ЄС.

Саме через призму євроінтеграції Києву й варто вирішувати всі чутливі двосторонні питання з Будапештом (мовний та освітній закони, подвійне громадянство, політичне представництво тощо), а якщо це паралельно дозволить активізувати зближення України з ЄС — чудово.

Тим паче, що шанси піти цим шляхом доволі високі, бо на двосторонньому рівні у Києва та Будапешта знову з’явився шанс порозумітися. Головне, його вкотре не змарнувати.

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Доходи держбюджету зросли на 6,7% за рахунок зростання цін і зарплат

Рахункова палата відповідно до вимог ч. 2 ст. 110 Бюджетного кодексу України і ч. 3 ст. 7 Закону України «Про Рахункову палату» подала до Верховної Ради Висновок про результати аналізу виконання закону про Державний бюджет України на 2019 рік у січні-вересні, затверджений рішенням Рахункової палати від 26 листопада 2019 р. № 33-8.

У Комітеті з питань бюджету проаналізовано Висновок РП, останні звітні дані Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Державної фіскальної служби України, інших державних органів щодо стану реалізації норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» і виконання бюджетів у поточному році.

Щодо макроекономічних показників. Згідно зі статистичними даними, основні показники економічного і соціального розвитку України є такими: реальний ВВП за І квартал, ІІ квартал і ІІІ квартал 2019 р. (порівняно з відповідним періодом 2018 р.) становив за оперативною оцінкою Держстату відповідно 102,5%, 104,6% і 104,2% /враховано при затвердженні бюджету – 103%; індекс споживчих цін у листопаді п.р. – 100,1%, з початку року – 104,3% враховано при затвердженні бюджету (грудень до грудня попереднього року) – 107,4%; індекс цін виробників промислової продукції у жовтні п.р. – 98,8%, з початку року – 98,9% враховано при затвердженні бюджету (грудень до грудня попереднього року)  – 110,1%.

У Висновку РП зазначено, що в умовах надпрогнозованого зростання економіки державний бюджет у звітному періоді не виконано як за доходами, так і за видатками.

За попередніми даними Національного банку, обсяг міжнародних резервів на 1 січня 2019 р. склав 21,93 млрд дол. США і збільшився у листопаді п.р. на 0,53 млрд дол. США, або на 2,5% (з початку року збільшився на 1,11 млрд дол. США, або на 5,3%). Офіційний курс гривні щодо долара США за січень-листопад (в середньому) і на кінець листопада п.р. становив відповідно 26,05 і 24,04 грн/дол. США (прогнозний обмінний курс, врахований при затвердженні бюджету, середньорічний і на кінець року – 28,2 і 29,4 грн/дол. США).

Кошти бюджетів та інших клієнтів Казначейства становили на 1 грудня 2019 р. 90 млрд грн (проти 60,9 млрд грн на 1 січня 2019 р.), у т.ч.: на єдиному казначейському рахунку – 55 млрд грн (проти 9,9 млрд грн на 1 січня 2019 р.), на рахунках Казначейства у іноземній валюті – 24,2 млрд грн, на інших рахунках – 10,8 млрд грн.

Щодо доходів державного бюджету. Доходи державного бюджету за 11 місяців п.р. становили 899,7 млрд грн, що на 56,4 млрд грн, або на 6,7%, більше відповідного показника за минулий рік. Рахункова палата звернула увагу, що збільшення доходів державного бюджету порівняно з відповідним періодом минулого року забезпечено, насамперед, за рахунок коштів Національного банку, зростання цін, заробітної плати, збільшення обсягів імпорту, авансового перерахування державними підприємствами частини чистого прибутку.

До загального фонду за січень-листопад п.р. надійшло доходів в обсязі 792,2 млрд грн, що на 51 млрд грн, або на 6,1%, менше уточненого плану на цей період, при тому що такий план вже зменшено на 9,8 млрд грн у зв‘язку із зменшенням    річного затвердженого плану на 20,1 млрд грн згідно із змінами до Закону, внесеними законом від 31 жовтня 20198 р. № 265-IХ. Порівняно з відповідним періодом минулого року такі доходи зросли на 4,1% при плановому річному зростанні на 9% (уточнений план на 2019 р. до факту за 2018 р.), що також вказує на проблеми їх виконання у п.р.

Ознайомитись докладніше з Висновком Рахункової палати та інформацію щодо виконання державного бюджету у поточному році можна за цим посиланням.

Читати далі

В світі

Аншлюс чи імітація від Лукашенка: що відбувається між Білоруссю та РФ?

Заяви про створення спільного парламенту та уряду Білорусі і Росії викликали справжній спалах стривоженості в Україні. І ці побоювання зовсім не необґрунтовані. Оскільки такі політичні органи зазвичай пов’язують з національними державами, зрозумілою є певна тривога.

Зрештою, вплив Росії на Білорусь традиційно великий, однак так само традиційно Мінськ, навіть у стратегічних питаннях, може проводити і проводить незалежну зовнішню політику. Зокрема, імпорт з Білорусі відіграв досить значну роль у забезпеченні військовою технікою, запчастинами та пальним української армії, що, звісно, в білоруській політичній системі не могло б відбуватися без згоди найвищого політичного керівництва й, очевидно ж, суперечить інтересам Росії. Якщо Білорусь втратить свій суверенітет, більше таку функцію вона виконувати не зможе. І що набагато неприємніше для України — виникне проблема необхідності захисту ділянки кордону з Білоруссю.

Наразі Білорусь виконує роль переговорного майданчика між Україною та Росією, і Київ може бути відносно спокійним щодо білоруського кордону — позиція Білорусі, очевидно, не дозволила б використати її як майданчик для наступу на Україну. Однак що буде, якщо Білорусь дійсно втратить суверенітет?..

Про що насправді йшлося?

У 1990-ті роки відбулося кілька кроків із тісної інтеграції Росії та Білорусі. Спершу у 1996-му було підписано угоду про створення «глибоко інтегрованої політично та економічно» спільноти Росії і Білорусі.

Далі у 1997 році цю спільноту було перетворено на Союз Білорусі та Росії. В обох угодах ішлося про збереження державного суверенітету обох сторін, але узгодження зовнішньої політики, а також глибоку економічну інтеграцію і навіть, відповідно до статуту та договору про союз Білорусі та Росії, єдине громадянство. Також для реалізації спільних задач передбачалося створення «на паритетних засадах» парламентської асамблеї та виконавчого комітету.

У грудні 1999 році було підписано договір про створення Союзної держави. Він набув чинності, тобто формально така держава (Білорусі та Росії) існує. Обидві країни, відповідно до статті 6 договору, зберігають суверенітет «з урахуванням добровільно переданих Союзній державі повноважень». Передбачається існування прапору, гімну, єдиної валюти, знову-таки узгодження зовнішньої та оборонної політики. Також передбачається створення спільної Вищої державної ради (до якої входитимуть президенти, прем’єри, спікери та голови палат держав-членів), парламенту і уряду — згідно зі статтею 4, «для реалізації цілей Союзної держави», водночас «державну владу в державах-учасниках здійснюють утворені ними відповідно до їхніх конституцій державні органи».

По факту мова про щось на зразок конфедерації

Білоруські парламент чи уряд не розпускаються, але «нагору» передається частина їхніх повноважень (як це відбувається, скажімо, в Європейському Союзі). Це, за політичної асиметрії (закладеної навіть у союзній угоді — у нижній палаті передбаченого наднаціонального парламенту російські депутати мали б 75 місць, а білоруські — 28), дійсно призвело б до підпорядкування Білорусі Москві у певних питаннях, віднесених до повноважень Союзної держави. Ось тільки насправді ані спільного парламенту чи уряду, ані спільної грошової одиниці, ані конституції, ані бюджету, ані навіть прапору чи гімну «єдиної держави» допоки не існує. Як, по суті, не існує й спільної зовнішньої та оборонної політики — про це свідчить, власне, фактична участь Білорусі в матеріальному забезпеченні української армії.

Навіть зі спільною економічною політикою (яка також регулюється більш успішним Євразійським економічним союзом) є проблеми: регулярно відбуваються «торгові війни», останнім часом пов’язані з реекспортом Білоруссю до Росії харчових продуктів із західних держав, що підпадають під російські санкції. Але не тільки: білоруські продукти з російського ринку також витісняються. Зрештою, до самих санкцій Білорусь не долучилася, тобто навіть у такому фундаментальному питанні зовнішньоекономічної політики домовитися Москві з Мінськом не вдалося. Та й кордон між Білоруссю та Росією існує не для проформи — з російської сторони відбувається перевірка вантажівок, що прямують з Білорусі до Росії.

Україні така політика Росії знайома — до 2014 року подібні торгові війни між нашою державою та Росією були регулярними і вкрай відчутними для української економіки. Це звичний зовнішньополітичний важіль для Москви.

Чого росіяни хочуть від Білорусі? Оживити проект

Внутрішньо-політична підтримка Путіна та його режиму останнім часом спадає. Це пов’язано, зокрема, із соціально- економічними проблемами, з якими стикаються росіяни у повсякденному житті. Ейфорія 2014 року, пов’язана з анексією Криму, минула. Для відновлення підтримки режиму було б добре продемонструвати зовнішньополітичні «успіхи» — і таким потенційним «успіхом», очевидно, в Кремлі бачать ревіталізацію по суті замороженої «Союзної держави», бо 51% росіян, згідно опитувань, навіть не чули про такий союз. А з тих, хто чув, більшість навряд чи розуміє, що передбачають союзні угоди та як це працюватиме на практиці. Тож «продати» таку ідею як щось нове теоретично можна.

Варто нагадати, що минулого року, приблизно в той самий зимовий, період, активізувалися розмови щодо Союзної держави — у вигляді тиску Росії. Сам Лукашенко тоді заявив, що Білорусь «пробуватимуть на зуб». Водночас він же запевняв, що якщо «немає рівноправної основи — немає й союзу», критикував завищену ціну на газ для Білорусі, а також пропозиції створення єдиного емісійного центру (незважаючи на те, що єдина валюта та єдиний емісійний центр передбачені договором про створення Союзної держави).

Аналітиками періодично обговорюється можливість для Путіна залишити за собою владу після 2024 року (коли він, за чинним російським законодавством, не матиме права балотуватися на президентських виборах) через утворення Союзної держави та зайняття головуючої посади у ньому. Правда, є проблема — такої посади чинний договір про Союзну державу не передбачає. Глава уряду чи голови палат парламенту є, а от єдиної «головної» фігури немає. А ще залишаються відкритими питання, чи погодиться Білорусь під писати новий договір і про яку інтеграцію взагалі йдеться зараз.

Почекати до весни

Посол Білорусі в Росії Владімір Семашко у виступі, розтиражованому ЗМІ, заявив, що цілі, поставлені договором про Союзну державу, «грандіозні, і вони не повинні змінюватися». Йдеться як про утворення спільних парламенту та уряду, так і про дію єдиних ринків енергоносіїв, уніфікованого податкового законодавства тощо.

У цих, нібито, сенсаційних заявах немає нічого нового. Білорусь займає таку позицію постійно — від договору вони ніколи не відмовлялися. Ось тільки на практиці щоразу щось заважає. І в цьому виступі Семашко згадав проблемні для Білорусі питання — ціну газу і так званий «податковий маневр», через який Білорусь недоотримує гроші за переробку й реекспорт російської нафти. До 2021 року передбачається, за його словами, «створення єдиних ринків«. Однак нагадаємо, що з 2010 року між державами-учасницями Євразійського економічного союзу (зокрема, Росією та Білоруссю) існує спільний ринок товарів. Як він працює на практиці — було зазначено вище. Також відповідно до дорожньої карти ЄАЕС передбачається формування спільних ринків нафти та газу.

Зауважимо, що особливо інтенсифікуються як тиск Росії щодо інтеграції, так і білоруська публічна «поступливість» в опалювальний період, коли, як відомо, Росія може використовувати енергетичний важіль для тиску на ті держави, що безпосередньо купують газ у неї. Тому нічого дивного, якщо навесні «раптово» вкотре виявиться, що і в цих проектах економічної інтеграції є щось, що Білорусь не влаштовує.

Що ж до створення спільних парламенту та уряду, то дійсно на декларативному рівні це залишається спільною метою — як це й було з підписанням договору про Сою зну державу. Однак у поточній дорожній карті утворення цих органів не згадується, й, очевидно, залишається питанням далекої перспективи, яку політично вигідно періодично згадувати, щоб отримувати певні переваги на переговорах. Переписування договору під особисті інтереси Путіна — створення певної керівної посади в Союзній державі для збереження ним влади після 2024 року виглядає потенційно можливим сценарієм на майбутнє. Але підстав вважати, що Білорусь, й особисто Лукашенко погодиться на існування умовного «президента Союзної держави» зі скільки-небудь помітними формальними повноваженнями, бракує. Тоді як посада «весільного генерала» без значимих повноважень може не задовольнити самого Путіна.

От і виходить, що чутки про політичний «аншлюс» Білорусі та підпорядкування її російським військово-політичним цілям залишаються дещо перебільшеними. Натомість існує ризик економічного поглинання, але передчасно вважати, що це питання вже вирішено.

Костянтин ФЕДОРЕНКО,
науковий співробітник
Центру східноєвропейських
та міжнародних студій (Берлін)

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Нова Єврокомісія фон дер Ляєн розпочала роботу

Першого грудня розпочав роботу новий склад Європейської комісії на чолі з Урсулою фон дер Ляєн.

«Ми будемо однією командою, яка працює в загальних європейських інтересах. Шлях цей буде важким, а завдання — непростими. Але разом ми можемо це зробити», — сказано в офіційному повідомленні ЄК в Twitter, присвяченому початку роботи нового складу виконавчого органу ЄС. Тоді ж, 1 грудня, також офіційно приступив до роботи і новий глава Європейської Ради Шарль Мішель, який замінив на посту Дональда Туска.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.