Привид Путіна та торговельні війни: про що домовилися на саміті G7 ключові гравці світу

Сергій СИДОРЕНКО,
ЄП

G7, або «Група семи», — клуб найпотужніших демократій світу — уже не є єдиною. Тертя та розбіжності між її учасниками стали настільки очевидними, що їх немає сенсу й приховувати.

Це — один з ключових висновків саміту G7, який цього року проходив на французькому атлантичному курорті Біарріц. Однією з ліній незгоди стало російське питання. На щастя, саміт підтвердив прогнози експертів з цього приводу: аргументи США не подіяли, відновити «вісімку» не вдалося і шанси на її відновлення в осяжному майбутньому вкрай низькі.

Та попри це, на наступній зустрічі G7 ми цілком можемо побачити Путіна. На саміт 2020 року російського лідера можуть запросити не як учасника (проти цього виступають кілька держав «сімки»), а як гостя. Для цього вистачить одноосібного рішення Дональда Трампа, адже наступного року США головуватимуть у «сімці» та стануть організаторами саміту.

Скриньку Пандори відкрив президент Франції Еммануель Макрон, на запрошення якого у Біарріці з’явився… голова МЗС підсанкційного Ірану (причому далеко не всі делегації знали, що він має сюди приїхати!). Іранське питання стало ще одним проблемним на зустрічі G7. Крім того, лідери розійшлися думками в питанні Китаю, світової торгівлі тощо.

У розбіжностях дійшло аж до того, що лідери «сімки» — вперше в історії цього клубу — навіть не пробували домовитися про підсумкову спільну декларацію. Мовляв, все одно не вийде.

Зустріч без домовленостей

«Ми проходимо через період дуже глибокої кризи демократії», — визнав Еммануель Макрон за кілька днів до початку саміту «Групи семи». Про те, наскільки складним цей період є для самої «сімки», стало відомо ще тиждень тому: дипломати розповіли, що саміт G7 завершиться без схвалення підсумкового документа. Від 1975 року, коли був утворений цей елітний клуб, лідери G7 на своїх зустрічах щоразу ухвалювали спільну заяву, яка була дороговказом щодо подальшого розвитку демократичного світу. Торік, на саміті в Канаді ця традиція вперше опинилася під загрозою: Дональд Трамп посварившись із господарем саміту Джастіном Трюдо, оголосив, що не підтримує рішення колег, та достроково покинув зустріч. Заяву тоді все одно оприлюднили, от тільки «сімка» для цього тимчасово скоротилася до «шістки». Цього року розбіжностей стало так багато, що домовлятися просто не було сенсу.

У Вашингтоні, навпаки, покладають вину на всіх інших. «У приватних розмовах американські посадовці бурчали про те, що цьогорічний саміт навмисно спланований так, щоб «ізолювати» США. Але команди інших лідерів відкидають ці звинувачення, пояснюючи, що Трамп сам обрав позиції, які не підтримує жоден інший учасник.

Путіна чекають, але не кличуть

Лідери «сімки» з’їхалися до французького курорту в суботу надвечір і в перший день практично нічого не повідомляли журналістам. Організатори передали в медіа лише короткі відеоролики з їхньої вечері у вузькому колі. Президенти США та Франції, канц лер Німеччини, прем’єри Великої Британії, Італії, Японії та Канади, а також президент Європейської ради сиділи за столом на чистому повітрі. Помічників та радників не було, хоч вони й чули всю розмову через мікрофони, встановлені на столі. Саме тут, у неформальній обстановці, глави держав та урядів обговорили ініціативу Трампа, яка сколихнула Україну минулого тижня — ідея відновлення G8 за участі російського президента Владіміра Путіна.

Чутки про те, що Макрон теж просуває відновлення «вісімки», не підтвердилися — або, принаймні, до саміту він змінив свою думку. Голоси розділилися «один проти шести», розповідають численні дипломатичні джерела. А от Трамп наполегливо просував цю ідею, намагаючись переконати всіх присутніх зробити виняток для Путіна. А найзавзятішим захисником України став керівник Євроради Дональд Туск. Британський Express цитує представника європейської делегації, який визнав, що російське питання було найскладнішим на переговорах у суботу ввечері. Саме тут, у дискусії з Трампом, Туск почав просувати ідею, що на саміт G7 варто було би запросити Україну, а не Росію.

Американська New York Times наводить ще один аргумент Туска: він переконував Трампа, що для діалогу з росіянами є й інші формати, на кшталт G20. Зрештою лідери «сімки» знайшли формулу, з якою погодилися всі — від Трампа до Макрона. У цій формулі є відразу дві новини. Гарна — це те, що відновлення G8 поки що відкинуте — «занадто рано» про це говорити.

Але є й погана новина: про ізоляцію Росії більше не йдеться. Тепер це — спільне, офіційно погоджене рішення лідерів демократичного світу. «G7 погодилася розвивати діалог та співпрацю з Росією», — йдеться в узгодженій позиції «сімки».

Іранська «допомога»

Питання Ірану є одним із тих, що створює напругу між Європою та США. Як відомо, Білий Дім ще в травні минулого року вийшов із ядерної угоди, ухваленої за його попередника Обами, та поновив санкції проти Ірану. У відповідь у Тегерані відновили розвиток своєї ядерної програми та регулярно оголошують про накопичення нових і нових обсягів збагаченого урану. Всі спроби європейців та Білого Дому узгодити спільну позицію не мали успіху.

І хоча посередницькі зусилля Макрона у цих переговорах не є чимось новим, те, що сталося в Біарріці, вразило усіх спостерігачів. Як з’ясувалося, про приїзд іранця Франція не попереджала колег наперед та не запитувала про їхнє ставлення до такої ідеї. Лише під час суботньої вечері Макрон запитав колег­президентів та прем’єрів, чи ніхто з них не проти. Зрештою американці так і не зустрілися із Заріфом, проти якого вони лише нещодавно запровадили санкції. Переговори з ним проводили лише французи, за присутності інших європейських дипломатів. Сенс цієї зустрічі так і лишився незрозумілим.

Але тепер не варто дивуватися, якщо наступного року, коли господарем саміту буде Трамп, він проведе точно таку зустріч із росіянами. А Путін (звісно, якщо погодиться приїхати на саміт G7 у статусі гостя), зможе записати собі в актив ще одну перемогу. Нехай і не повну, але важливу.

Кінець торговельних традицій

Хочемо ми того чи ні, але світ починає «жити по­новому» не лише в міжнародній політиці. Та сама історія — в торгівлі, хоча тут не лише руйнуються старі правила та домовленості, а й створюються нові. Один із ключових конфліктів виходить за межі G7: йдеться про торговельну війну США та Китаю, наступний крок якої був оголошений у дні саміту. Пекін та Вашингтон знову підвищили мита на товари один одного навіть попри ризик того, що це додає небезпеки загальносвітової економічної кризи. Причому в Білому Домі заявили, мовляв, Трамп сумнівається, чи не варто підвищити мита ще більше.

Британія тим часом продовжила свою війну із Брюсселем. Прем’єр Борис Джонсон зустрівся із Дональдом Туском і попередив його, що на Хелловін, тобто у ніч з 31 жовтня на 1 листопада, Лондон будь­що вийде з Євросоюзу, а якщо ЄС не запропонує якихось нових умов виходу, то Лондон не платитиме до бюджету ЄС 39 млрд євро, які обіцяв заплатити раніше. А ще на зустрічі в Біарріці Джонсон спробував переконати Трампа підписати торговельну угоду з Британією і тим самим допомогти Лондону пережити непрості часи після виходу з ЄС.

Трамп, зі свого боку, готується до торговельної війни з Францією (яка, по суті, виллється в повномасштабне протистояння з ЄС). Причиною суперечки став новий французький закон про додаткове оподаткування світових IT­гігантів, які діють у Франції. Це означатиме багатомільярдні втрати передусім для американських компаній, таких як Google, Facebook, Microsoft та Amazon. Господар Білого Дому під час саміту у Франції публічно попередив Макрона, що готує удар у відповідь — США обкладуть французькі вина «небаченими досі» податками. А Дональд Туск вступився за Францію і заявив, що весь ЄС підвищить мита на товари із США. Зараз сторони намагаються дійти домовленостей, що попередять масштабну торговельну війну, але згоди досі немає.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути