Розвиток ЄС у рамках Лісабонського договору

16 років тому, 1 грудня 2009 року, набув чинності Лісабонський договір.

Це договір найвищого значення в історії ЄС, оскільки він:

• перетворив Європейську Раду на інституцію ЄС;
• зробив право ЄС ефективнішим, демократичним і прозорим;
• реформував роль Верховного представника з закордонних справ;
• зробив Хартію основоположних прав ЄС юридично обов’язковою.

Лісабон ознаменував кінець Європейського Співтовариства: у всіх договорах слово «Співтовариство» було замінено для всіх випадків словом «Союз». Це супроводжувалося новою правосуб’єктністю Європейського Союзу, що також дозволило йому приєднатися до міжнародних угод як сторона, що підписала їх. Наприклад, як ЄС, так і його держави-члени окремо підписали Паризьку угоду щодо боротьби зі зміною клімату. Боротьба зі зміною клімату та підтримка сталого розвитку у відносинах з третіми країнами справді згадуються як конкретні цілі в договорі.

Читайте також: Крок назустріч ЄС: чому практика Суду справедливості ЄС важлива для України вже зараз?

Нинішнім президентом є колишній прем’єр-міністр Португалії Антоніу Коста. З початку свого терміну повноважень 1 грудня 2024 року він тісно співпрацює з партнерами по всьому світу для сприяння миру, безпеці та справедливому, заснованому на правилах міжнародному порядку.

Оскільки багато аспектів нашого життя так чи інакше стають цифровими, сфера, яка отримала значний суспільний інтерес, – це захист персональних даних. Хартія закріплює право на недоторканність приватного життя та визнає його правом людини. Вона також містить чітко виражене право на захист персональних даних. Це є основою відомого Загального регламенту про захист даних (GDPR), який розширив права громадян на всі дані, які інші можуть зберігати про них. Він діє з 25 травня 2018 року.

Читайте також: «Вони ганьблять наше село», або Цькування суддів за радянськими методичками

За інформацією Ради ЄС

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути