Connect with us

В світі

Саморуйнування Трампа: як протести в США впливають на президентську кампанію

Володимир ДУБОВИК,
директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова

Як вплинули на президентські перегони масові протести в США? У тому, що цей вплив буде значним, сумнівів ні в кого вже не лишилося. Та хто з кандидатів у президенти зуміє виграти від останніх подій в країні? Надії Трампа на те, що його жорстка позиція щодо протестів матиме широку підтримку, схоже, не виправдалися. Президент сподівався, що він зможе повторити успіх Річарда Ніксона, який виграв вибори 1968 року на тлі втоми країни від затяжних протестів і заворушень (викликаних, у тому числі, і вбивством Мартіна Лютера Кінга у квітні 1968-го). Немає сумнівів, що багато американців дійсно були в останні тижні стурбовані погромами, грабежами й мародерством, які супроводжували протести. Але водночас вони не хотіли припинення заворушень ціною ще більшої крові. Соціологічні опитування показують, що більшість американців вважають расизм цілком реальною проблемою, з якою потрібно боротися, і висловлюють розуміння протестів та співчуття їхнім учасникам.

Скандальний старт

На 19 червня у виборчій кампанії Дональда Трампа спочатку планувався перший після карантину передвиборчий мітинг. Залишимо осторонь питання про доцільність проведення масового зібрання людей у закритому приміщенні в умовах епідемії коронавірусу, яка триває. Вибір дати багатьом видався недоречним саме через хвилю виступів афроамериканців за свої права і на тлі досить суперечливої реакції Трампа на ці протести. Справа в тому, що 19 червня посідає помітне місце в американській історії. Цього дня, 1865 року в Гальвестоні, в Техасі було проголошено скасування рабства.

Формально це було зроблено ще в Прокламації про скасування рабства, яка набрала чинності з початку 1863 року. Але для реального звільнення рабів тоді потрібно було ще, аби Північ виграла війну в Півдня. Законодавчо скасування рабовласництва було закріплене 13-ю поправкою до конституції США, яка була прийнята в кінці 1865-го. А 99 років по тому – в 1964-му – в цей же день Конгрес США схвалив проект Закону про громадянські права, який завдавав удару по практиці расової дискримінації та сегрегації в США.

Від змішування слів «червень» і «дев’ятнадцяте» виникло словосполучення Джунтінс (Juneteenth). Відтоді народні маси відзначали Джунтінс саме як своє свято, тривалий час не закріплене як офіційне. За цим днем закріпилися й різні інші неформальні назви, такі, як «День свободи» або «Чорне 4 липня».

У більшості американських штатів цей день уже досить давно вважається святом. На хвилі нинішніх виступів за права афроамериканців зростає підтримка ідеї перетворити Джунтінс на загальнонаціональне свято.

Та це не єдина причина, яка зробила старт виборчої кампанії Трампа скандальним. Ситуацію посилив вибір місця проведення цього мітингу – Талса, Оклахома. Саме тут у 1921 році відбувся один з найстрашніших в американській історії погромів проти чорношкірих. Цілий район міста – Грінвуд – тоді був фактично стертий з лиця землі. Таким чином, у нинішній емоційно зарядженій ситуації цей вибір сприйняли критично. Під впливом критики штаб Трампа вирішив перенести мітинг з 19 червня, але не відмовився від проведення його саме в Талсі.

Президент в ізоляції

Схоже на те, що Трамп перестав бути непотоплюваним президентом. Свого часу він хвалився, кажучи, що навіть якщо він вийде на П’яту авеню й застрелить когось, то не втратить виборців. Схоже, ці часи вже в минулому.

Зрозуміло, що зберігається ядерний електорат Трампа. Це його найнадійніші прихильники. В їхніх очах президент завжди правий. Це поклоніння на рівні культу, для якого Трамп є таким собі гуру. Але цього електорату Трампу недостатньо, щоби зберігати шанси на переобрання.

Нинішній рік видався для президента США дуже непростим. Він почався зі слухань у Конгресі з приводу імпічменту. Трамп встояв, зберіг свій пост, і результати слухань не принесли особливих змін. Але незабаром Америки дісталася епідемія коронавірусу. Президент досить довго не визнавав реальність і масштабність загрози. Було втрачено цінний час.

Коли Трампа запитали, чи визнає він відповідальність за неадекватну реакцію на епідемію, він заявив, що не визнає жодної відповідальності. Така позиція суперечить традиціям американської політики. Президент завжди відповідає за те, що відбувається в країні, навіть коли, здавалося б, його прямої відповідальності немає. Свого часу Гаррі Трумен навіть тримав у себе на столі в Овальному кабінеті на найвиднішому місці табличку зі словами «The buck stops here», що можна перекласти як «відповідальність завжди на мені». Такої думки дотримуються й більшість американців.

Коли масштаби епідемії в США стали очевидними, Трампу довелося все-таки погодитися з жорстким локдауном, що своєю чергою призвело до різкого падіння американської економіки. Це вибило з рук Трампа важливий козир, який полягав у високих темпах економічного розвитку країни напередодні кризи.

Сьогодні Трамп виступає за якнайшвидше відкриття економіки. І знову це викликає критику з боку частини американців, які бояться занадто швидкого повернення до звичайного життя на тлі триваючої епідемії. Трамп, зокрема, розгубив частину підтримки з боку літніх американців, які становлять основну групу ризику за часів коронавірусу.

Ну і, нарешті, протести, які прокотилися країною після смерті Джорджа Флойда, завдали останнього на даний момент удару по рейтингах президента. Поведінка президента в розпал кризи викликала навалу критики від опонентів і певне здивування з боку частини людей, лояльних до Трампа, а його твіти часто лише підливали олії у вогонь. Він, власне, й не приховував, що виступає за силове придушення протестів за будь-яку ціну. Кульмінацією стали події 1 червня, коли мирний протест на площі Лафаєта жорстоко розігнали задля того, щоби президент міг пройти кілька сотень метрів до церкви Св. Іоанна.

Ще одним важливим епізодом стала наполеглива пропозиція Трампа використовувати для придушення протестів регулярні війська збройних сил США. Не лише високопоставлені військові чини у відставці, але навіть і чинний міністр оборони Марк Еспер та голова об’єднаного комітету начальників штабів Марк Міллі виступили проти цієї ідеї. Таке рідкісне явище в американській історії супроводжується й дистанціюванням від Трампа низки республіканських політиків, які ще недавно були серед його явних прихильників.

Чому Трамп опинився, по суті, в ізоляції?..

У такій ситуації опонент Трампа Джо Байден, на думку багатьох, може просто розслабитися й спостерігати за його саморуйнуванням. Втім, набагато продуктивнішою виглядає тактика перехоплення ініціативи. Саме тому Байден останніми тижнями став більше виходити в люди, збільшувати кількість інтерв’ю та виступів, виявляти активність у соціальних медіа. Його кампанія почала активно вкладати зібрані кошти в передвиборчі перегони, в тому числі й у тих штатах, які ще вчора здавалися беззаперечною вотчиною Трампа, не забуваючи й про ті штати, в яких у 2016 році Гілларі Клінтон несподівано отримала поразку.

Звісно, вирішальні місяці боротьби ще попереду, але зараз чаша терезів електоральних симпатій хитнулася в бік кандидата від демократів.

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Кого атакує РФ: що показав «російський звіт» британської розвідки?

Олександр КРАЄВ,
Рада зовнішньої політики «Українська призма»

Як російські спецслужби діють у західних країнах, і як їм протистояти? Відповіді на ці запитання мав дати довгоочікуваний звіт профільного Комітету з питань розвідки та національної безпеки британського парламенту, опублікований 21 липня.

Цей документ аналізує усі випадки російського втручання у внутрішні справи Британії та потенційні результати таких втручань. Попри те, що багато фактів у звіті описано без подробиць, документ виявився досить показовим. Адже після викладених фактів Росію ледь не вперше на офіційному рівні почали називати «ворожою державою». Що ж «накопала» британська контррозвідка, та які наслідки це матиме?

Три головні цілі спецслужб РФ

Як і очікувалося, звіт показав, що Британія за останні шість років витримала удар з усіх можливих фронтів та від усіх можливих інструментів шпигунської діяльності РФ. Комітет розглянув декілька основних напрямів роботи російських шпигунів та їх посіпак: співпраця з російськими екс-патріантами в Британії, фінансування різноманітних антисистемних рухів, а також кіберзагрози. За визначенням авторів доповіді, Російська Федерація вбачає у Великій Британії одну з основних цілей власної розвідувальної діяльності, а сама Росія неодноразово названа в доповіді «ворожою країною» — причому не просто rogue state (держава-порушник), як це було звично казати нашим західним партнерам з 2014 року, а напряму безапеляційно та чітко — hostile power).

За варіативністю підходів та задіяних організацій росіяни дійсно вражають. Тут і прямі операції на кшталт отруєння в Солсбері, й спроби політичного підкупу від ФСБ, і робота з екс-патрійованими російськими олігархами в самій Британії.

Проте саме цей останній напрямок автори звіту найбільше згадували та аналізували. Активність російських спецслужб відслідковується від голосування за незалежність Шотландії 2014 року (все почалося набагато раніше за Brexit, як виявилося). Автори звіту знайшли чіткі та прямі докази впливу РФ та використання брудних російських грошей. Другою точкою дотику став сумнозвісний референдум за Brexit — проте тут, на жаль, «спіймати росіян на гарячому» не вдалося. Третім актом роботи РФ з підриву демократичних процесів у Британії стали загальні парламентські вибори минулого року, на яких, завдяки перевазі консерваторів, Борис Джонсон зміг ще й здобути омріяне крісло прем’єра.

Гальмування від Бориса

Автори звіту також відзначають вельми цікаву різницю в підходах британців та американців до роботи із російським втручанням та російським впливом на їх демократичні процеси. Як і у випадку з британським сусідом через океан, або, як його скромно називають самі британці, «через ставок», чи не ключовим питанням була наявність прямого російського впливу на демократичні процеси в Сполученому Королівстві. Особливо всіх хвилював Brexit — опоненти виходу Британії з Європейського Союзу свого часу доволі активно (якщо бути точним, у 2016-2017 роках) розвивали тему про невидиму руку Кремля в організації всього брексітівського задуму.

Проте в цьому голосуванні все не так очевидно, причому з якої сторони не подивитися. У звіті офіційно заявляється, що авторам не вдалося знайти очевидні докази прямого втручання Російської Федерації та її агентів в перебіг референдуму, проте не тому, що їх не було — в поясненні зазначається, що ці докази не вдалося знайти через небажання керівників розвідувальних органів та вищих посадовців виконавчої влади займатися цим питанням чи приділяти йому належну увагу.

Таким чином, навіть якщо росіян і можна було спіймати «на гарячому» в 2016 році, то тепер накопати такі само залізні докази вкрай важко. Показово, що нинішній уряд Її Величності не дуже позитивно ставиться до можливості насолити росіянам.

Декілька разів з Даунінг стріт, 10 вже приходили накази «пригальмувати» із розслідуванням. Саме тому цю доповідь довелося чекати аж півтора роки, хоча готова вона була ще до загальних парламентських виборів. Через це чиному прем’єру Борису Джонсону і його команді неодноразово закидали чи то співпрацю, чи то навіть корупційну змову з росіянами (як мінімум, з їх дешевими та доступними мільйонами на рахунках у британських банках). На щастя, поки прем’єра можна звинуватити хіба що в лінощах та небажанні займатися справжнім та повноцінним розслідуванням втручання росіян.

Без прізвищ

Є в новій доповіді одна цікава особливість, і, чесно кажучи, якраз вона доволі сильно псує загальне позитивне враження від документу. Чи то з обережності, чи то від нестачі інформації, але британські парламентарі та експерти не називають прізвищ — на сторінках документу фігурують анонімні «російські олігархи», «російські агенти» та «російські політики».

Проте це не той випадок, коли потрібно зневіритися. Не будемо забувати, що британська державна машина, а особливо розвідувальні структури, працюють надзвичайно професійно. Найвірогідніше, що всі імена, контакти та суміжні дані в доповіді підпали під категорію секретної інформації, яка доступна лише особам, безпосередньо залученим до прийняття рішень в контексті національної безпеки. Тому те, що британські розвідники та політики не кажуть пресі, кого саме вони спіймали «на гарячому», ще не означає, що цих людей не знайдуть.

Окрім того, винних треба шукати не лише в промерзлій російській тайзі, можливо, хтось і в самій Британії провадив небезпечну для королівства діяльність. Незважаючи на те, що Даунінг стріт, 10 вже неодноразово заявляла про детальне та точне відслідковування дійсних та потенційних російських дій проти британської демократії протягом усього процесу референдуму, представники Комітету з питань розвідки та національної безпеки не ймуть цьому віри. За їх словами, в багатьох випадках мало місце банальне нехтування своїми обов’язками чи небажання займатися такими розслідуваннями.

Звісно, то було за часів позаминулої адміністрації, і за час самого Brexit встигло багато що змінитися, але якщо справа стосується національної безпеки Сполученого Королівства, то просто так цю тему не забудуть. Наостанок важливо поставити собі запитання, а що ж ми, як Україна, можемо отримати з цієї доповіді? Невже нам вона цікава лише як черговий привід пірнути в світ британських політичних новин і політичної ж преси? Насправді ж все може бути набагато цікавіше. Нову доповідь Комітету з питань розвідки та національної безпеки варто сприймати також як своєрідний мануал — прикладний довідник методів агентурної та політико-економічної роботи російських агресорів. Тому британський звіт матиме для України в першу чергу практичне значення.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Нідерланди проти Росії: позов у ЄСПЛ

Нідерланди надали додаткову інформацію до позову проти Росії до Європейського суду з прав людини у зв’язку зі збиттям літака рейсу МН17.

Про це повідомив посол України в Нідерландах Всеволод Ченцов.«Сьогодні відбувся брифінг у міністерстві юстиції Нідерландів, де представники держав-членів Міжнародної спільної слідчої групи (JIT) та країн, чиї громадяни загинули внаслідок збиття літака, представили розгорнуту інформацію щодо позову Нідерландів до ЄСПЛ проти РФ та висловили пропозицію підтримати такий крок.

Також було надано уточнення щодо правової основи звернення Нідерландів. Зокрема, країни, котрі бажають приєднатися до позову як треті сторони, зможуть це зробити впродовж 12 тижнів після офіційної передачі позову РФ секретаріатом ЄСПЛ», — розповів посол. За його словами, в позові Нідерландів проти Росії йдеться про порушення останньою трьох статей Європейської конвенції з прав людини — 2-ї, 3-ї та 13-ї.

Нагадаємо, 10 липня стало відомо, що Нідерланди подадуть позов проти Росії до ЄСПЛ через її роль у збитті літака рейсу MH17 над Донбасом у 2014 році. Цим кроком уряд країни хоче підтримати скарги окремих родичів загиблих, які вже звернулися до ЄСПЛ.

Розгляд по суті може розпочатися у лютому-березні наступного року.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Польща скасувала позовну давність для комуністичних злочинів

Завдяки новому законодавству польські прокурори зможуть переслідувати людей, відповідальних за скоєні злочини.

Президент Польщі Анджей Дуда підписав закон, який скасовує позовну давність за комуністичні злочини. Про це повідомляє «Польське радіо».

Попередні положення передбачали, що позовна давність для комуністичних злочинів починається з 1 серпня 1990 року, а вичерпання термінів для злочинів відбувається після 40 років, якщо йдеться про вбивство, воєнний злочин або злочин проти людяності, а також після 30 років, коли йдеться про інший комуністичний злочин. За останні не можна було би карати від 1 серпня цього року.

Автори законопроекту під час написання нових положень посилалися на Європейський суд з прав людини. Як вказано в поясненні до закону, «він відстоює позицію, що до обов’язків демократично правової держави входить засудження злочинів, котрі були вчинені у тоталітарних (авторитарних) системах і не були розслідувані з політичних причин». За інформацією правоохоронців, у Комісії переслідування злочинів проти польського народу нині відкрите 431 провадження. У понад 300 з них використовується кваліфікація як злочину проти людяності, що не підлягає позовній давності.

Нагадаємо, у 2017 році Сейм Польщі прийняв резолюцію, яка засуджує комуністичну ідеологію.

В Угорщині ще 10 років тому прирівняли злочини комуністів до Голокосту і заборонили заперечувати їх під загрозою тюремного ув’язнення.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

Telegram