Connect with us

В світі

Саморуйнування Трампа: як протести в США впливають на президентську кампанію

Дата публікації:

Володимир ДУБОВИК,
директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова

Як вплинули на президентські перегони масові протести в США? У тому, що цей вплив буде значним, сумнівів ні в кого вже не лишилося. Та хто з кандидатів у президенти зуміє виграти від останніх подій в країні? Надії Трампа на те, що його жорстка позиція щодо протестів матиме широку підтримку, схоже, не виправдалися. Президент сподівався, що він зможе повторити успіх Річарда Ніксона, який виграв вибори 1968 року на тлі втоми країни від затяжних протестів і заворушень (викликаних, у тому числі, і вбивством Мартіна Лютера Кінга у квітні 1968-го). Немає сумнівів, що багато американців дійсно були в останні тижні стурбовані погромами, грабежами й мародерством, які супроводжували протести. Але водночас вони не хотіли припинення заворушень ціною ще більшої крові. Соціологічні опитування показують, що більшість американців вважають расизм цілком реальною проблемою, з якою потрібно боротися, і висловлюють розуміння протестів та співчуття їхнім учасникам.

Скандальний старт

На 19 червня у виборчій кампанії Дональда Трампа спочатку планувався перший після карантину передвиборчий мітинг. Залишимо осторонь питання про доцільність проведення масового зібрання людей у закритому приміщенні в умовах епідемії коронавірусу, яка триває. Вибір дати багатьом видався недоречним саме через хвилю виступів афроамериканців за свої права і на тлі досить суперечливої реакції Трампа на ці протести. Справа в тому, що 19 червня посідає помітне місце в американській історії. Цього дня, 1865 року в Гальвестоні, в Техасі було проголошено скасування рабства.

Формально це було зроблено ще в Прокламації про скасування рабства, яка набрала чинності з початку 1863 року. Але для реального звільнення рабів тоді потрібно було ще, аби Північ виграла війну в Півдня. Законодавчо скасування рабовласництва було закріплене 13-ю поправкою до конституції США, яка була прийнята в кінці 1865-го. А 99 років по тому – в 1964-му – в цей же день Конгрес США схвалив проект Закону про громадянські права, який завдавав удару по практиці расової дискримінації та сегрегації в США.

Від змішування слів «червень» і «дев’ятнадцяте» виникло словосполучення Джунтінс (Juneteenth). Відтоді народні маси відзначали Джунтінс саме як своє свято, тривалий час не закріплене як офіційне. За цим днем закріпилися й різні інші неформальні назви, такі, як «День свободи» або «Чорне 4 липня».

У більшості американських штатів цей день уже досить давно вважається святом. На хвилі нинішніх виступів за права афроамериканців зростає підтримка ідеї перетворити Джунтінс на загальнонаціональне свято.

Та це не єдина причина, яка зробила старт виборчої кампанії Трампа скандальним. Ситуацію посилив вибір місця проведення цього мітингу – Талса, Оклахома. Саме тут у 1921 році відбувся один з найстрашніших в американській історії погромів проти чорношкірих. Цілий район міста – Грінвуд – тоді був фактично стертий з лиця землі. Таким чином, у нинішній емоційно зарядженій ситуації цей вибір сприйняли критично. Під впливом критики штаб Трампа вирішив перенести мітинг з 19 червня, але не відмовився від проведення його саме в Талсі.

Президент в ізоляції

Схоже на те, що Трамп перестав бути непотоплюваним президентом. Свого часу він хвалився, кажучи, що навіть якщо він вийде на П’яту авеню й застрелить когось, то не втратить виборців. Схоже, ці часи вже в минулому.

Зрозуміло, що зберігається ядерний електорат Трампа. Це його найнадійніші прихильники. В їхніх очах президент завжди правий. Це поклоніння на рівні культу, для якого Трамп є таким собі гуру. Але цього електорату Трампу недостатньо, щоби зберігати шанси на переобрання.

Нинішній рік видався для президента США дуже непростим. Він почався зі слухань у Конгресі з приводу імпічменту. Трамп встояв, зберіг свій пост, і результати слухань не принесли особливих змін. Але незабаром Америки дісталася епідемія коронавірусу. Президент досить довго не визнавав реальність і масштабність загрози. Було втрачено цінний час.

Коли Трампа запитали, чи визнає він відповідальність за неадекватну реакцію на епідемію, він заявив, що не визнає жодної відповідальності. Така позиція суперечить традиціям американської політики. Президент завжди відповідає за те, що відбувається в країні, навіть коли, здавалося б, його прямої відповідальності немає. Свого часу Гаррі Трумен навіть тримав у себе на столі в Овальному кабінеті на найвиднішому місці табличку зі словами «The buck stops here», що можна перекласти як «відповідальність завжди на мені». Такої думки дотримуються й більшість американців.

Коли масштаби епідемії в США стали очевидними, Трампу довелося все-таки погодитися з жорстким локдауном, що своєю чергою призвело до різкого падіння американської економіки. Це вибило з рук Трампа важливий козир, який полягав у високих темпах економічного розвитку країни напередодні кризи.

Сьогодні Трамп виступає за якнайшвидше відкриття економіки. І знову це викликає критику з боку частини американців, які бояться занадто швидкого повернення до звичайного життя на тлі триваючої епідемії. Трамп, зокрема, розгубив частину підтримки з боку літніх американців, які становлять основну групу ризику за часів коронавірусу.

Ну і, нарешті, протести, які прокотилися країною після смерті Джорджа Флойда, завдали останнього на даний момент удару по рейтингах президента. Поведінка президента в розпал кризи викликала навалу критики від опонентів і певне здивування з боку частини людей, лояльних до Трампа, а його твіти часто лише підливали олії у вогонь. Він, власне, й не приховував, що виступає за силове придушення протестів за будь-яку ціну. Кульмінацією стали події 1 червня, коли мирний протест на площі Лафаєта жорстоко розігнали задля того, щоби президент міг пройти кілька сотень метрів до церкви Св. Іоанна.

Ще одним важливим епізодом стала наполеглива пропозиція Трампа використовувати для придушення протестів регулярні війська збройних сил США. Не лише високопоставлені військові чини у відставці, але навіть і чинний міністр оборони Марк Еспер та голова об’єднаного комітету начальників штабів Марк Міллі виступили проти цієї ідеї. Таке рідкісне явище в американській історії супроводжується й дистанціюванням від Трампа низки республіканських політиків, які ще недавно були серед його явних прихильників.

Чому Трамп опинився, по суті, в ізоляції?..

У такій ситуації опонент Трампа Джо Байден, на думку багатьох, може просто розслабитися й спостерігати за його саморуйнуванням. Втім, набагато продуктивнішою виглядає тактика перехоплення ініціативи. Саме тому Байден останніми тижнями став більше виходити в люди, збільшувати кількість інтерв’ю та виступів, виявляти активність у соціальних медіа. Його кампанія почала активно вкладати зібрані кошти в передвиборчі перегони, в тому числі й у тих штатах, які ще вчора здавалися беззаперечною вотчиною Трампа, не забуваючи й про ті штати, в яких у 2016 році Гілларі Клінтон несподівано отримала поразку.

Звісно, вирішальні місяці боротьби ще попереду, але зараз чаша терезів електоральних симпатій хитнулася в бік кандидата від демократів.

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Джорджія проти Трампа

Опубліковано

on

Влада Джорджії почала розслідування дій колишнього президента США Дональда Трампа зі скасування результатів виборів у штаті.

Про це повідомив представник держсекретаря штату Бреда Раффенспергера «Офіс держсекретаря розслідує отримані скарги. Розслідування носить ознайомлювальний й адміністративний характер. Будь-які подальші юридичні зусилля будуть залишені на розсуд генерального прокурора». Як передбачається, розслідування частково зосередиться на телефонному дзвінку 2 січня, в якому Трамп тиснув на Раффенспергера, щоб той «знайшов» голоси, необхідні для скасування його програшу на виборах у штаті.

Джорджія була одним із декількох регіонів, де адвокати Трампа безуспішно подавали позови, щоб оскаржити результати. А сам Трамп протягом декількох місяців після виборів помилково стверджував, що він переміг у Джорджії, незважаючи на численні перерахунки, що показують, що виграв із невеликим відривом Джо Байден.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

І королева не така вже й свята…

Опубліковано

on

Британська королева Єлизавета ІІ свого часу наказала приватному адвокату добитися, щоб для неї у законі про прозорість зробили виняток.

Таким чином королева успішно добилася урядових змін у законопроекті, аби приховати від суспільства її «принизливе» особисте багатство. Про це пише The Guardian з посиланням на документи, які опинилися в розпорядженні видання. Низка урядових записок, які зберігалися в Національному архіві, говорять, що особистий адвокат Єлизавети Віндзор тиснув на міністрів з вимогою змінити певний законопроект. Це було потрібно для того, щоб її активи лишилися таємницею для громадськості.

Після втручання королеви, уряд додав у законопроект щодо заходів прозорості новий пункт, яким давав право владі робити винятки для компаній, які використовують «глави держав». Усе це сталося в 1970-х роках. В результаті поправку використали для створення державної фіктивної корпорації, яка тримала в таємниці приватні акції й інвестиції королеви Єлизавети II щонайменше до 2011 року.

Реальні масштаби багатства британського монарха так і не були розкриті. Хоча за певними підрахунками, вони складають сотні мільйонів фунтів стерлінгів. Докази тиску королеви на міністрів були виявлені в ході розслідування The Guardian. Воно було націлене на викриття того, як королівська сім’я використовує таємну парламентську процедуру під назвою «Узгодження з королевою» для впливу на законотворчі процеси у Британії.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Самозаспокоєння Лукашенка: чому білоруська влада змінює тактику?

Опубліковано

on

Чи чекають на Білорусь конституційна реформа та дострокові вибори? Важко сказати. Кілька місяців тому такі очікування були мейнстримом як у білоруських, так і в російських політологів. Стартом змін зазвичай вважався черговий з’їзд Всебілоруських народних зборів (пройшли 11—12 лютого). Відкриття цього зібрання та промова на ньому самопроголошеного президента Лукашенка показали: влада змінила свої плани й більше не збирається йти на поступки ані протестувальникам, ані Кремлю. Спробуємо розібратися, що це означає і які наслідки може мати?

В очікуванні транзиту

Про те, що Лукашенко розмірковує про транзит влади, говорили вже давно — задовго до президентських виборів минулого року й масштабних протестів у Білорусі. Й значне місце у цих планах відігравали Всебілоруські народні збори (ВНЗ) — шосте засідання цього дещо специфічного органу, вперше скликаного Лукашенком у 1996 році, на початку його правління, для боротьби із тоді опозиційним парламентом. Завдяки цьому Лукашенко тоді зміг отримати розширенні повноваження, монополізувавши всю владу в країні. Тому наступні збори мали більше декоративний характер — раз на п’ять років представники «громадськості» збиралися в Мінську, схвалювали дії влади та запропонований нею курс на наступні роки.

Проте початок протестів та потреба у форсованій реформі влади знову повернули інтерес до ВНЗ. Вважалося, що Лукашенко піде на реформу за казахстанським сценарієм, створивши при зібранні постійно діюче політбюро та ставши його головою. Тим самим на новій посаді він зберіг би значну частину президентських повноважень, що відкривало шлях і до дострокових парламентських та президентських виборів.

До останніх самопроголошеного президента активно спонукала й Росія, яка бачила в білоруських протестах шанс на створення альтернативних центрів влади в Білорусі та можливість просування політиків, більш схильних до подальшої інтеграції, аніж Лукашенко. Тож невипадково тези про потребу якомога швидших конституційних змін та дострокових виборів лунали під час кожної розмови Лукашенка з росіянами. По суті це стало умовою російської підтримки, без якої самопроголошений президент міг би і не втримати владу. Тож ще в листопаді—грудні минулого року такий сценарій вважався найімовірнішим. Проте за останні місяці ситуація докорінно змінилася.

Новий план Лукашенка

Про те, що не варто очікувати швидких змін, було відомо ще напередодні ВНЗ. Зокрема, його організатори вже заявляли, що на адресу зібрання від громадян надійшло понад 6 тисяч пропозицій про конституційні зміни. А це означало, що цю тему збираються «заговорити» без ухвалення конкретних рішень. Проте всі крапки над «і» розставила кількагодинна промова Лукашенка на початку зібрання. Він дав зрозуміти, що не піде ані на швидкі політичні зміни, ані на поступки РФ.

Зокрема, перерозподіл влади буде можливий не раніше наступного року. «Протягом цього року проект конституції буде готовий, і він буде протягом цього часу обговорений всенародно. А на початку наступного року, як мінімум, ми винесемо його на референдум», — пообіцяв Лукашенко, при цьому не згадавши про можливість дострокових виборів, які він раніше обіцяв провести одразу після конституційної реформи. Швидше за все, цю обіцянку він просто вирішив «забути». Тим більше, що в своїй промові Лукашенко озвучив умови, за яких він «готовий віддати владу», й виконання цих вимог найближчим часом навряд чи можливе.

«Головна умова: в країні мир, порядок, жодних протестних дій, висловлювати думку — в рамках закону… Друга умова. Якщо складеться так, що до влади прийдуть не «ті», то другим пунктом запишемо, що жодна волосина з прихильників нинішнього президента впасти не може», — заявив Лукашенко. При цьому самопроголошений президент підтвердив, що транзит влади призведе до збільшення повноважень ВНЗ — зібрання має перетворитися на конституційний орган, який і стане стабілізатором на перехідний період.

Так само Лукашенко пішов на розворот свого курсу щодо інтеграції з РФ. Точніше, повернувся до звичайної стратегії «багато обіцянок — мало реальних кроків». «Уся система органів Союзної держави створена, й вона ще не відпрацювала своє, вона життєздатна, вона не може бути викинута на звалище. Ось і вся відповідь. Давайте пройдемо цей шлях і подивимося, що скажуть народи. Може вони скажуть, що мало цієї інтеграції, підемо далі. Але не можна перестрибувати через етапи, не можна перенапружувати обстановку ні в Росії, ні, тим більше, в Білорусі», — заявив він.

Що стало причиною такої зміни риторики Лукашенка? Експерт незалежної ініціативи «Мінський діалог» Дзяніс Мельянцов пояснює це тим, що білоруський режим наразі почувається набагато безпечніше, аніж ще кілька місяців тому. «Хоча протестні настрої нікуди не поділися, народна активність взимку суттєво впала. А на додачу протести всередині Росії відвертають увагу Кремля від Мінська і, як наслідок, зменшують зовнішній тиск на Лукашенка», — пояснює він. Таким чином, вважає експерт, Лукашенко вирішив відмовитися від нав’язаної йому моделі термінового транзиту влади. «Проте, і зібрання це підтвердило, від самої ідеї диктатор не відмовився. Він розраховує стабілізувати ситуацію в країні і за таких умов провести щось схоже на казахтанський транзит — звільнити президентську посаду, проте зберегти за собою ключові повноваження», — додає Мельянцов.

В очікуванні весни

При тому офіційний Мінськ доклав досить багато зусиль, аби показати збори 11—12 лютого як своєрідний «з’їзд переможців». Зібрання мало створити картинку перемоги не лише над протестами всередині країни, а й над Заходом. Показово, що, згадавши ЄС, Лукашенко розповів, що й там уже відійшли від жорсткої політики й, нібито, готуються визнати його президентом. А як доказ розповів про «недавній лист» голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, де він названий «его превосходительство президент Республики Беларусь». «Пишуть одне, а на Заході вітають інших. Могли написати «екс-президенту», «колишньому президенту» або «білоруському народу». Проте я вдячний, що вони розуміють, хто в домі господар», — зазначив Лукашенко. В Єврокомісії оперативно відреагували на цю заяву. Там повідомили, що вказаний лист присвячений перенесенню саміту Східного партнерства і його датовано 9 червня минулого року — часом, коли Лукашенко ще вважався президентом.

Так само сумнівно виглядає й перемога над протестами. Напередодні білоруські державні медіа оприлюднили результати опитування, проведеного на замовлення держагентства БЕЛТА, згідно з яким рівень підтримки Лукашенка зріс до 66,5%, а протести в країні не підтримують 72,4%. На результати цього опитування й спирається влада, говорячи про перемогу над протестами. Втім підстав довіряти такій соціології небагато. Зокрема, нещодавнє опитування британського Chatham House засвідчило, що Лукашенка підтримують всього 27,4% білорусів, що менше результати ув’язненого кандидата в президенти Віктора Бабарико (28,8%). Ще чверть білорусів не бачать політиків, гідних довіри, а решта — підтримують інших опозиційних Лукашенку політиків.

Уже за місяць ці переможні заяви Лукашенка можуть бути спростовані відновленням навесні масових протестів. Наразі вважається, що вони будуть менш масовими, аніж восени — значна частина активних протестувальників або ув’язнена, або за кордоном. Проте білоруські протести вже не раз дивували скептиків. А головне — західні санкції посилили залежність Мінська від фінансової допомоги РФ. Наразі наступний російський кредит — на суму понад 3 млрд доларів — Мінськ планує отримати наприкінці лютого. Проте чи надовго вистачить цієї допомоги, й чи готова Росія й надалі фінансувати Лукашенка без зустрічних поступок з його боку? Тож про перемогу Лукашенка говорити явно зарано. І не виключено, що його виступ на Всебілоруських народних зборахі був лише сеансом самозаспокоєння.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2020
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Telegram