Connect with us

В світі

Шахи з елементами зоології: як Додон та Санду б’ються за владу в Молдові

Дата публікації:

Пані президент, Європа — на вашому боці. Процвітання, стабільність і свобода — наша спільна мета. Можете на нас розраховувати». Ця заява голови Європейської ради Шарля Мішеля за підсумками його зустрічі з Маєю Санду у деталях є дивною, адже стабільність — це саме те, проти чого бореться Санду, прозахідна президентка Молдови, яка торік здобула приголомшливу перемогу. А от для її опонента, проросійського екс-президента Ігоря Додона, та сама стабільність стала головним активом, що дозволяє йому зберігати контроль над процесами в країні. Мая Санду нині робить усе залежне від неї, аби провести дострокові парламентські вибори. Навіть у разі, якщо для цього доводиться нехтувати конституційними нормами, навіть попри загрозу імпічменту. Один з її козирів — це міжнародна підтримка, якої Додон не мав. І саме для підтримки цього козиря до Молдови приїхав очільник Європейської ради. Єдиний зовнішньополітичний козир Додона — це підтримка Путіна. Але він володіє іншими, звичнішими та потужнішими козирями: контролює парламентську більшість, має певний вплив на уряд та інші органи влади, включно із системою правосуддя. При цьому Додон волів би зацементувати поточний стан і призначити повністю підконтрольний йому уряд. Голоси для цього є. Немає лише згоди Санду подати кандидатуру додонівського прем’єра.

Майже патова ситуація

Описуючи ситуацію в Молдові, оглядачі часто-густо вживають шахову термінологію. Ігорю Додону, який є не лише екс-президентом країни, але й президентом національної Федерації шахів, подібне порівняння мало б лестити. Проте сам він для характеристики опонентки вважає за краще занурюватися у світ фауни.

Додон у своїх заявах постійно порівнює Маю Санду то з сорокою (приказка «краще голуб у руці, ніж сорока на паркані»), то із самкою богомола (натякаючи на небезпеку політичних альянсів із Санду для лідерів-чоловіків). І хоча після подібних зоологічних екскурсів екс-президент зазвичай стає героєм мемів та фотожаб, це його, здається, не бентежить.

Насправді ж ситуацію, в якій опинилася наразі Санду, можна назвати патовою. Тобто хід за нею, проте здійснити його вона не може. От тільки, на відміну від шахів, ця партія не може закінчитися нічиєю. Питання дострокових виборів постало одразу ж після обрання Санду президентом. Попри ейфорію від її перемоги, було зрозуміло, що в умовах парламентської республіки, якою є Молдова, повноваження проєвропейської президентки — геть обмежені. Щось реально здійснити можна, лише спираючись на парламентську більшість та сформований нею уряд. А для цього потрібні дострокові вибори.

За Конституцією Молдови, президент отримує право розпустити парламент у двох випадках:

а) у разі неможливості формування уряду або блокування протягом трьох місяців прийняття законів;

б) якщо парламент як мінімум двічі відхилив запропонований йому склад уряду в 45-денний термін після внесення відповідної пропозиції. Перша підстава для розпуску звучить дещо нечітко. І саме ця неоднозначність може визначити майбутнє Молдови. Та про це далі наразі важливо наголосити, що торік усі політичні гравці погоджувалися, що парламент Молдови потребує «перезапуску». Аби це сталося, напередодні інавгурації Санду подав у відставку прем’єр-міністр Іон Кіку. Санду розраховувала, що двічі подасть кандидатуру прем’єра, парламент її двічі відхилить — і вибори стануть реальністю. Втім, цей задум був не ідеальним.

Коаліція з крадіями

У парламенті Молдови достатньо депутатів, які в разі дострокових виборів точно залишаться без мандата. Їм краще голосувати за будь-яку кандидатуру.

Санду це розуміла, тому депутати від пропрезидентської партії «Дія та солідарність» (PAS) навіть звернулися до Конституційного суду за роз’ясненням, чи не може парламент саморозпуститися. Відповідь була негативною. То ж довелося діяти за процедурою.

Ми вже розповідали, що формальним кандидатом у прем’єри стала екс-очільниця Мінфіну Наталія Гавріліца, яка не приховувала, що не хоче, аби парламент її підтримав. Власне, це й сталося. Гавріліца отримала в парламенті нуль голосів. Здавалося, лишається ще один крок — запропонувати її неприйнятну кандидатуру ще раз. Але тут на шахівницю вийшов Додон. У день голосування щодо уряду Гавріліци він оголосив, що з’явилася нова кандидатка в прем’єри, — Маріана Дурлештяну. Підписи під документом про її висування поставили 54 депутати від фракцій ПСРМ та «Шор», групи Pentru Moldova (складається з депутатів-перебіжчиків) та трьох позафракційних депутатів (всього в парламенті Молдови — 101 депутат). Тобто під кандидатку в прем’єри від Додона наперед зібрали більшість голосів.

Слід зазначити, що донедавна Додон неодноразово висловлювався на користь дострокових виборів. Але ці обіцянки пішли у минуле. Доказом, що Додон дійсно працює на зрив дострокових виборів та призначення уряду, а не просто блефує, стало входження в «ситуативну коаліцію» фракції «Шор». Річ у тім, що лідер цієї партії Ілан Шор є одним із головних фігурантів справи про крадіжку з банківської системи мільярда доларів. Через іміджеві загрози такого союзу раніше Додон неодноразово відкидав можливість створення також коаліції.

Складна дорога до імпічменту

Далі в Молдові почалася напружена політична боротьба на межі фолу. Санду проігнорувала бажання «ситуативної більшості» й повторно висунула кандидатуру Наталії Гавріліци. Натомість соціалісти заявили про узурпацію влади й звернулися до Конституційного суду, який визнав рішення президентки неконституційним. Санду ж, своєю чергою, фактично відмовилася виконувати рішення КС, заявивши, що народ вирішить долю країни «на дострокових виборах або на референдумі».

До чого тут референдум? Річ у тім, що відмова виконати рішення КС дає підстави розпочати проти неї процедуру імпічменту. А за законодавством Молдови для усунення президента з посади мають бути виконані дві умови. Спершу імпічмент мають підтримати дві третини депутатів. Невідомо, чи знайдеться така кількість у нинішньому парламенті, адже для цього проти Санду має піти частина нещодавніх соратників, але в Молдові, яка має добрий досвід «перекупки» парламентарів, цього не можна виключити. Але наступним кроком має стати референдум, на якому потрібно, аби проти президентки проголосувало більше виборців, ніж віддали свої голоси за неї під час виборів. Зважаючи на те, що на виборах Санду здобула історичну перемогу, другу умову в принципі неможливо виконати. Тобто референдум може перетворитися на тріумф Санду. Звісно, що Додон не став робити їй такого подарунка і наприкінці минулого тижня публічно відмовився від оголошення імпічменту. Принаймні, поки що. Також ситуація стала патовою для всіх.

Наразі ж Мая Санду заявила, що взагалі відмовляється висувати кандидатуру прем’єра, а ще — оголосила дату, коли планує розпустити парламент, хай там що. В якості такої дати вона визначила 23 березня, бо тоді виповниться три місяці з часу відставки попереднього уряду. Якщо читати конституцію Молдови дослівно, то цей день не має якогось символічного значення. Втім на початку статті ми не дарма наголошували на тому, що конституція Молдови містить неоднозначність щодо можливих причин розпуску парламенту — а отже, дає підстави для її «творчого прочитання». У патовій ситуації, в який опинилася Санду, ця для неї може стати порятунком. За три тижні вона планує оголосити про «неможливість формування уряду» через неподану нею кандидатуру прем’єр-міністра. А раз так, то парламент треба розпускати.

Тепер хід за Додоном і він також не гає часу. Соцпартія знову звинуватила Санду в узурпації влади й оголосила, що планує довести неконституційність такого розпуску. Соціалісти стверджують, що мають план дій, який, нібито, має зупинити цей крок і перетворити Санду на «англійську королеву без повноважень».

Артем ФИЛИПЕНКО,
Національний інститут стратегічних досліджень

Сергій СИДОРЕНКО,
редактор «ЄП»

Джерело: Юридичний вісник України

В світі

Вбити Лукашенка: навіщо Росії створювати «заколот» білоруської опозиції?

Опубліковано

on

Двадцять другого квітня самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко в черговий раз злітав до Москви для переговорів із Путіним. Від зустрічі білоруського та російського лідерів традиційно чекали сенсацій: коли саме Лукашенко дасть згоду на поступову здачу суверенітету в обмін на фінансову допомогу та гарантії безпеки, що важливо для нього, оскільки не так давно він заявив про замах на себе та своїх дітей, який, нібито, планували кілька білоруських опозиціонерів за підтримки спецслужб США. Також Лукашенко анонсував швидке ухвалення принципово важливого рішення, змусивши всю країну гадати, що ж він має на увазі. І, нарешті, напередодні зустрічі США відновили дію своїх санкцій проти білоруських експортерів. Усе це збільшує ризики повної втрати Білоруссю власного суверенітету.

«Своєчасний» заколот

Дванадцятого квітня КДБ Білорусі затримав у Мінську лідера опозиційної партії Білоруський народний фронт Григорія Костусьова. А наступного дня вже у Москві затримали політолога Олександра Федуту та адвоката Юрія Зенковича. Факт затримання в Росії білоруських опозиціонерів вже сам по собі виглядав сенсацією. Проте наступні події стали ще більш сенсаційними. Згідно із заявою російських спецслужб, затримані прибули до Москви після консультацій у США і Польщі, щоб переконати представників Збройних сил Білорусі взяти участь у державному перевороті, реалізація якого була запланована під час параду на честь 9 травня у Мінську.

Як оперативно заявила російська ФСБ, замах на Лукашенка і військовий переворот у Білорусі планувалися «за відпрацьованим сценарієм «кольорових революцій» із залученням місцевих та українських націоналістів».

Фінальною метою змови, за версією спецслужб Росії та Білорусі, було повалення в Білорусі конституційного ладу, ліквідація посади президента й перехід влади в державі до «Комітету національного примирення». Передбачалося, що активну фазу почнуть якісь збройні формування, що перебувають на невідомих «прихованих базах».

Про сам заколот Лукашенко оголосив 17 квітня, зробивши особливий комплімент Путіну: він фактично назвав президента США Джо Байдена замовником спецоперації із замаху на своє життя. Варто нагадати, що раніше Байден назвав Путіна вбивцею, а тепер Лукашенко підтримав логіку відповіді Путіна: «Хто як обзивається, той так сам і називається». До того ж, Лукашенко вже не вперше розповідає журналістам про замах. Найвідоміший випадок стався в червні 1994 року, за тиждень до першого туру перших президентських виборів у Білорусі. Тоді машину кандидата, нібито, обстріляли з іномарки, яка його наздогнала. Так само багато питань створює і цей «заколот». Чому білоруські військові обрали в якості партнерів політолога та адвоката, які навіть не співпрацювали з лідерами нинішнього протесту?

Чому в Лукашенка оперативно заявили, що заколот планувався на червень—липень, тоді як у ФСБ заявили про чітку та символічну дату – 9 травня? Проте набагато важливішим є питання, навіщо самопроголошеному президенту Білорусі була потрібна ця вистава?

Старт репресій?

Які наслідки матиме цей «заколот»? Варто зазначити, що про ймовірність іноземного заколоту проти себе Лукашенко заявляв ще минулого літа. Тепер, завдяки допомозі російських спецслужб, він може говорити, що його очікування справдилися. Натомість, білоруська опозиція вважає, що «вчасно розкритий заколот» може дати поштовх масовим репресіям у країні. Це може бути одним із пояснень досить загадкової заяви Лукашенка, який пообіцяв незабаром ухвалення дуже принципового рішення. І теж в контексті розкритого «заколоту».

«Що вони (заколотники) можуть зробити? Знову ці їхні фрази: все тримається на Лукашенку, його треба знести. Моє завдання – зробити так, щоб навіть якщо знесуть, у них нічого не вийшло. Це буде одне з принципових моїх рішень за чверть століття президентства. Це буде дуже серйозно. Це буде, швидше за все, декрет президента».

У Білорусі президентські декрети мають вищу силу, аніж закони. А тому з’являються вони нечасто – кілька на рік. Тож анонсований декрет може бути дійсно сенсаційним. Своєю чергою репресії потрібні Лукашенку для повного та швидкого зачищення внутрішнього політичного поля. Самопроголошений президент не відмовився від ідеї проведення конституційної реформи, проте для гарантування її вдалого результату потрібно, щоб у країні не залишилося жодної, навіть ширмової опозиції.

Про останнє свідчить і стилістика російської пропаганди. У прямому ефірі Соловйова «Терміново! Замах на Лукашенка! ФСБ попередила держпереворот у Мінську», замах на самопроголошеного президента Білорусі порівняли із замахами на Сталіна та прогнозують повторення репресій тридцятих років.

У порівнянні з таким сусідом будьякі придушення опозиції всередині Росії виглядатимуть ніжними і лагідними. А сам Путін, у порівнянні з Лукашенком, – взірцем толерантності.

Повернення санкцій

Показово, що «розкриття заколоту» збіглося з двома іншими важливими подіями. Перша – відновлення дії санкцій Сполучених Штатів проти ключових білоруських підприємств-експортерів, про що згадувалося вище.

«Держдепартамент США повністю підтримує зроблене сьогодні Міністерством фінансів США оголошення про відкликання Генеральної ліцензії (GL), пов’язаної з Білоруссю, і встановлення 45-денного періоду припинення операцій. Цей крок є ще одним наслідком ігнорування білоруською владою прав людини й невиконання Білоруссю своїх зобов’язань за міжнародним правом у сфері прав людини», – йдеться в заяві Держдепу.

Під дію санкцій знову потрапили «Білоруський нафтовий торговий дім», «Белнефтехім» і його представництва в США, «Белшина», «Гродно Азот», «Гродно Хімволокно», «Лакокраска», «Нафтан», «Полоцьк-Скловолокно». Варто нагадати, ці санкції були введені США ще в 2007 році, проте у 2015-ому Штати призупинили їхню дію, в тому числі з метою зменшити залежність Білорусі від РФ.

Це рішення очікувалося 26 квітня – саме в цей день спливав термін чергового призупинення. Проте події останніх тижнів, зокрема жорсткий розгін мітингу, присвяченого Дню волі 25 березня, не давав підстав сумніватися в тому, що Сполучені Штати повернуть санкції.

Про це свідчила й зміна риторики білоруського МЗС – раніше там утримувалися від хамських нападів у бік США, однак наприкінці березня у вкрай неполіткоректній формі відповіли на привітання Вашингтона на честь Дня волі.

Відповідне рішення було оприлюднено за тиждень до завершення терміну діючого призупинення. Повернення санкцій не лише завдає удару по білоруському експорту, але й суттєво збільшує залежність Білорусі від російської фінансової допомоги.

* * *

Традиційно на останніх зустрічах Путіна й Лукашенка обговорювалося посилення інтеграції та військової співпраці. Чогось подібного очікували й від останньої зустрічі (поки все тримається в таємниці. Більше того, за такого сценарію розкритий «заколот» міг зіграти символічну роль – даючи Лукашенку можливість пояснювати свої дії необхідністю захищати країну від «західних терористів». Поки внутрішні загрози повністю не усунуто, Лукашенко буде вимушений максимально використовувати проросійську та антизахідну риторику.

І це створює справжнє «вікно можливостей» для Кремля – можливість отримати від Лукашенка такі поступки та зобов’язання, які буде неможливо відіграти назад, як би не склалася далі політична ситуація в Білорусі.

Юрій ПАНЧЕНКО,
ЄП Марія АВДЄЄВА,
експерт iSANS

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В світі

Стирають кордони для бізнесу та цифрових кочівників: e-Residency приймає виклики пандемічного світу

Опубліковано

on

Програма електронного резидентства оголосила про запуск 4 нових пунктів видачі ID-карток на 3 континентах: в Африці, Південній Америці та Азії. Таке рішення пов’язують зі збільшенням числа цифрових номадів та підприємців, що хочуть вести бізнес онлайн, через пандемію COVID-19.

Наприклад, тільки українці за період карантину (з березня 2020 року по березень 2021 року) зареєстрували в онлайн режимі через e-Residency 274 підприємства та подали майже 770 заявок, щоб стати електронними резидентами.

“Ми дуже раді запуску нових пунктів видачі. Над ними працювали впродовж трьох років, щоб стати ще доступнішими для підприємців з віддалених бізнес-точок. Розширення нашої цифрової та фізичної мережі, а також можливостей бізнесу, незмінно залишаються для нас головними завданнями. Підприємці та фрилансери з усього світу можуть запропонувати багато можливостей одне одному, і ми сподіваємось, що полегшення процесу приєднання до e-Residency спонукає багатьох обрати саме нас для подальшого розвитку їхніх компаній”, – розповів Лаурі Хаав, керуючий директор e-Residency.

Пандемія прискорила збільшення кількості цифрових кочівників або фрилансерів чи віддалених працівників, які можуть виконувати роботу без прив’язки до офісу. Наразі їхня кількість становить від 5 до 10 млн. Однак, вона постійно зростатиме і, за попередніми прогнозами, до 2035-го становитиме 1 млрд. Тому потреба в інноваціях стає все актуальнішою.

Керсті Кальюлайд, президентка Естонії, також зауважує: “Хоча глобальна пандемія обмежила наші можливості подорожувати, працювати та керувати бізнесом, вона натомість прискорила цифрову трансформацію урядів, бізнесу та фрилансерів. Оскільки все більше людей обирають жити й працювати без прив’язки до одного місця, зростає потреба у цифровому наборі інструментів, який би у цьому допоміг”. 

Наприклад, відомі компанії Auther (працюють у галузі біометричних платежів) та компанія Ria.com Marketplaces мають українське коріння, але засновники є естонськими електронними резидентами. Юрій Голузинець, керівник Auther, розповідаючи про становлення стартапу, наголошував: можливість керувати бізнесом онлайн із будь-якої точки світу дозволила заощадити кошти та час.

Уряд Естонії співпрацює з компанією BLS International для випуску ID-карток e-Residency в Сінгапурі, Бангкоку, Токіо, Йоганнесбурзі та Бразилії. BLS – це постачальник аутсорсингових послуг для урядових і дипломатичних місій по всьому світу. Компанія управляє візовими, паспортними, консульськими, атестаційними і цивільними послугами для понад 46 урядів.

Програма e-Residency заснована в 2014 році. Понад 80 000 цифрових підприємців вже користуються її можливостями. Вони створили бібльше 16 700 компаній в ЄС. Основна ціль програми – залучати не-резидентів з усього світу до захищеного та прозорого доступу до естонських діджитал сервісів. 

Українці продовжують займати першість серед кількості зареєстрованих компаній. На квітень 2021 року їхня чисельність становить майже 1300 компаній. 

Завдяки ID-карті електронні резиденти можуть створити компанію всього лиш за 1 день, вести бізнес повністю віддалено, податися на відкриття аккаунту в банку для бізнесу, користуватися е-банкінгом та міжнародними платіжними сервіс-провайдерами, сплачувати податки та підписувати документи повністю онлайн. E-Residency не надає громадянство, податкове чи фізичне резидентство, право на подорожі до Естонії чи ЄС.

Читати далі

В світі

У США може з’явитися 51-й штат

Опубліковано

on

Палата представників Конгресу США схвалила законопроект про надання федеральному округу Колумбія статусу 51-го штату.

У підконтрольній демократам Палаті представників документ був схвалений 216 голосами, проти — 208. Він передбачає відокремити 2 квадратні милі (5,2 км) землі Вашингтона, щоб вони служили федеральним округом.

Він буде включати Білий дім, Капітолій США і Національну алею. Решта 66 квадратних миль (165 км) землі стануть 51-м штатом США під назвою Вашингтон, Співдружність Дугласа, на честь борця за права темношкірих і лідера руху за скасування рабства Фредеріка Дугласа.

Для прийняття законопроекту він має бути ще схвалений Сенатом, де республіканці та демократи мають однакову кількість голосів, а тому документ навряд чи набере необхідну підтримку. Нагадаємо, влітку минулого року Палата представників вже приймала схожий законопроект, проте Сенат його так і не затвердив. Статус штату дозволив би округу бути представленим в Конгресі двома сенаторами і одним конгресменом.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі


Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Telegram