Від метушні до помсти Що відбувається в Раді Європи навколо України та РФ?

Сергій СИДОРЕНКО, редактор ЄП

Наближення українських виборів — і президентських, і парламентських — дається взнаки і в Страсбурзі.

Українська делегація роками зберігала єдність у Парламентській асамблеї Ради Європи, відкладаючи убік внутрішні конф лікти задля спільної боротьби з РФ, та цей період потроху відходить у минуле. Між тим опоненти України не приховують бажання скористатися українськими суперечками, аби зняти з Росії санкційний тиск і нарешті повернути росіян до зали ПАРЄ.

Генсек Ягланд уже розкрив нову схему повернення РФ. От тільки, на переконання експертів, шансів на її успіх небагато. Хоча західні політики роблять усе можливе, щоб Росія повернулася до Страсбурга — росіяни у той самий час закривають останні шляхи для збереження членства в РЄ. А «друзі РФ» тим часом обмежуються дрібною помстою на адресу України, і принаймні у цьому вони виявилися успішними.

Німці у грі

Європейські міністри закордонних справ загалом не дуже часто відвідують Раду Європи (за винятком приїздів міністра держави, яка головує в організації). Міністри найпотужніших держав ЄС, на кшталт Німеччини, ще більш рідкісні гості. Та нині — час винятків. Глава німецького МЗС Гайко Маас минулого тижня прилетів до Страсбурга. А щоб ні в кого не лишилося сумніву щодо мети візиту — після того відвідав Росію та Україну. Мета Німеччини — не допустити виходу Росії з РЄ. Ця перспектива стає дедалі реальнішою, і тому Маас взяв на себе роль миротворця. Саме про Росію він говорив з генсеком Ягландом, заявивши після того журналістам, що виходу РФ з Ради Європи треба будь-що запобігти. Тій самій тематиці була присвячена частина переговорів Мааса в Москві, підтвердили в німецькому МЗС.

Варто підкреслити — не в Німеччині питання. Більшість європейських держав вважають так само. Загроза виходу Росії з Ради Європи перетворилася для ЄС на «ідеальну страшилку». Й хоча Москва навіть зараз, зберігаючи членство в РЄ, грубо порушує базові норми організації та не має наміру виконувати ключові рішення ЄСПЛ, європейці все одно вважають, що її офіційний вихід з РЄ завдасть додаткової критичної шкоди росіянам. Дуже показовими є слова Ягланда з його виступу в ПАРЄ 22 січня. «Це (вихід будь-якої держави з РЄ) буде дуже-дуже-дуже погано для Європи. Почнеться щось невідоме», — пояснив він.

Новий план Ягланда

Річ у тім, що в червні Росія має пройти одразу дві точки неповернення у відносинах з РЄ. По-перше, як відомо, Росія з 2017 року не сплачує внески до бюджету Ради Європи, висунувши однозначну вимогу: гроші підуть тільки після того, як з росіян знімуть у ПАРЄ всі санкції й вони відновлять свою роботу в асамблеї. В останній день червня спливає рівно два роки від початку російських неплатежів. А за статутом РЄ (та за чинними роз’ясненнями до нього) за два роки після припинення сплати внесків держава перетворюється на злісного неплатника, проти якого можуть бути застосовані нові санкції.

По-друге, у тому ж таки червні депутати ПАРЄ обиратимуть нового генсека Ради Європи. І якщо Росія не повернеться до РЄ, не братиме участі у його виборах (і, як обіцяють російські депутати, не визнаватиме його), то простору для діалогу з нею майже не залишиться. Тому в Страсбурзі не приховують завдання — повернути росіян до червня. Єдиний шлях для цього — зміна статуту Ради Європи, адже зараз цей документ прямо забороняє утворення націо нальної делегації посеред року, якщо до початку січневої сесії держава не подала до Страсбурга свій список членів ПАРЄ, як це зробила Росія.

Ягланд повідомив, що ініціює проведення «спільного комітету», який має повноваження пропонувати такі зміни. «ПАРЄ та Комітет міністрів мають зібратися разом й конкретно пропрацювати ці питання, вони повинні уточнити правила РЄ та розподіл повноважень між статутними органами», — пояснив Ягланд. Він також висловив упевненість, що санкції, запроваджені у ПАРЄ проти Росії, не пішли на користь, і тому треба зважити, чи потрібен ПАРЄ санкційний інструмент. «Позбавлення російської делегації права голосу не призвело до повернення Криму в Україну або поліпшення ситуації з правами людини в РФ. Натомість цей крок створив кризу в РЄ, подоланню якої ми присвячуємо більшу частину свого часу», — поскаржився Ягланд. Наразі невідомо, коли може відбутися засідання спільного комітету, присвячене внесенню таких змін.

Геть паніку!

Аргументи та пояснення від генсека звучали би загрозливо, але є важлива деталь. Механізм, запропонований Ягландом, практично не має шансів на успіх. Європейські уряди (і не лише Німеччина, а переважна їх більшість) справді готові зробити все задля повернення Росії, і в разі голосування за гіпотетичні зміни статуту всередині Комітету міністрів цей документ легко набрав би дві третини голосів. І на цьому етапі всі такі плани розсипаються, втрачають сенс. ПАРЄ не готова до «прощення Росії», голосів за це там не буде. Минулої осені обговорення схожої ініціативи завершилося провалом. Депутати надто залежні від своїх виборців і не проголосують за настільки відверті поступки агресору, адже потім за це голосування доведеться відповідати перед виборцями.

Та й європейські уряди на чолі з Німеччиною, які просувають ідею зміни статуту, досі не мають ясності щодо того, як їм досягти успіху та що прописати в документі. Проекту змін немає і досі. Наразі дії прибічників повернення РФ найточніше можна описати словом «метушня». Є розуміння, що треба щось робити, адже наближається вирішальна дата, але немає жодних ідей, які мали би шанс бути реалізованими. Єдине, що їм наразі вдається на практиці — це обмежувати в правах депутатів-українців, використовуючи помилки з їхнього боку.

Помста за РФ

На минулому тижні на закритому засіданні Бюро асамблеї керівництво ПАРЄ провело витончену операцію з покарання України. Нідерландський депутат Тіні Кокс, лідер групи крайніх лівих, якого вважають головним агентом РФ у ПАРЄ, з голосу запропонував колегам переглянути принцип розподілу місць у двох комітетах ПАРЄ — регламентному та з питань призначення суддів ЄСПЛ, обмеживши кількість місць двома для кожної держави-члена. Його від разу підтримала президентка ПАРЄ соціалістка Морі-Паск’є та генсек Ягланд (до речі, теж соціаліст). В обох комітетах Україна досі мала чотири місця. «Було вирішено просто обнулити список, зараз у нас нуль місць у регламентному комітеті, і групи мають висувати нових кандидатів», — пояснив В. Ар’єв.

Від нових норм постраждали також британці та французи, але ініціатори не приховували, що мета — обмежити саме українців і саме через регламентний комітет. Торік цей орган ПАРЄ був відповідальним за підготовку змін, що мали на меті зняти санкції з росіян. Тож четверо українців, які намагалися не пропускати жодного засідання, мали високий вплив на рішення. Варто зізнатися — часом надміру високий. Тож не дивно, що прибічники повернення РФ вирішили змінити розклад сил, «творчо обігравши» правила.

Чому Росія програє?

Чотири роки тому Україна отримала принципово нову делегацію в Асамблеї. І йдеться не лише про нові імена. Від початку російської агресії та після оновлення ВРУ депутати-українці зрозуміли просту істину: сила в єдності. Тому приїжджаючи до ПАРЄ, намагалися забути про внутрішні українські чвари й міжпартійні конфлікти та працювали разом. Така єдність з’явилася вперше за 20 років нашого членства у Раді Європи. До того українці «експортували» внутрішні суперечки — кожна політична сила намагалася отримати прихильність західних колег у Страсбурзі, замість того, щоби захищати спільний інтерес.

Це справді мало ефект. Росія програвала раунд за раундом. А торік вдалося навіть переграти Берлін, Париж та інші західні столиці, зупинивши спецоперацію генсека Ягланда, яка мала надати Росії гарантії, що санкцій проти них вже не буде. На жаль, зараз ця атмосфера поволі відходить у минуле. «Це вже не та делегація України, яка була кілька років тому. Надто часто ми працюємо один проти одного, а не разом за Україну», — ці та схожі слова довелося почути кілька разів за два дні у Страсбурзі. На відсутність єдності скаржаться і БПП, і опозиція. І вони праві: наближення українських виборів, і президентських, і парламентських, дається взнаки й у ПАРЄ.

Звісно, й раніше не все було ідеально. Від початку окремо від інших діяв «Опоблок» (у ПАРЄ від них працюють Новінський та Льовочкіна, які в останні місяці також опинилися в різних таборах). Чим далі — тим менше користі від «радикалів», які приїздять до Страсбурга великою командою лише для того, щоби попіарити свого лідера. А від минулого року стало помітнішим напруження між БПП, «Батьківщиною» та «Самопоміччю». Та попри це, є всі сподівання на успіх. Перш за все — через те, що навіть ті депутати, які скаржаться на колег з інших фракцій, визнають: ці суперечки не йдуть на користь нікому і підривають роботу делегації в цілому.

Та ще важливіше те, що й сама Росія не прагне відновити повноцінну роботу в Раді Європи. Наразі схоже, що Москва хоче, щоби її виключили, або, як ще кращий варіант, припускає збереження статус-кво, коли вона не платить внески, але й надалі має важелі для підриву РЄ зсередини. Про це свідчать численні заяви з російського парламенту. А віднедавна про можливість виходу з Ради Європи почали говорити і в російському МЗС. І це — додаткове свідчення того, що жодних далеких планів співпраці з РЄ з боку Росії немає..

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути