В світі
Жінка для Байдена: як темношкіра кандидатка у віце-президенти США допоможе здолати Трампа
Володимир ДУБОВИК,
директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова
Отже, очікування закінчилося. Процес пошуку Джо Байденом партнерки на посаду віце-президента завершено. Великого сюрпризу не відбулося: нею стала сенаторка від штату Каліфорнія Камала Харріс. В останні три місяці виборчої кампанії вони вже виступатимуть у тандемі. Зазначимо, що це гарна новина для України — Харріс є послідовною прихильницею політики підтримки нашої держави, неодноразово засуджувала російську агресію. Але чому було обрано саме її, що вона може привнести у хід кампанії і яким може бути її вплив на результати голосування 3 листопада — спробуємо розібратися.
Спроба номер три
Для початку зазначимо, що це не вперше в американській історії, коли на посаду віце-президента висувається жінка. У 1984 році була Джеральдін Ферраро (від демократів), у 2008-му — Сара Пейлін (від республіканців). Щоправда, в обох випадках вони не потрапили до Білого Дому. Однак третя спроба обіцяє стати вдалішою. Примітно, що Джо Байден ще на ранньому етапі кампанії заявив, що його партнеркою в тандемі буде саме жінка. Для цього в нього було декілька причин. По-перше, це цілком логічний крок від представника ліберальної частини країни, який вірить у необхідність диверсифікації політичного життя США. По-друге, голоси жінок-виборців мають величезне значення. Можна сміливо говорити, що саме вони вирішать долю виборів.
Водночас є принципово важливе «по-третє». Річ у тім, що певний сегмент жіночого потенційного електорату демократів зберігав деякі зауваження щодо Байдена. Ці зауваження сягають у 1991 рік, коли сенатор Джо Байден головував на слуханнях щодо призначення нового члена Верховного суду США. Кандидатом тоді був Кларенс Томас. У розпал слухань зі звинуваченнями в сексуальних домаганнях проти нього виступила його колишня підлегла Аніта Хілл. Багато хто вважав, що Байден тоді створив несприйнятливі, неповажливі умови й атмосферу для Хілл. Зрештою Томас став членом Верховного суду (й залишається ним по сьогодні), а дехто зачаїв певні критичні настрої щодо Байдена. Свідчення Аніти Хілл стали початком нового етапу боротьби американських жінок за свої права, а Байден, начебто, опинився не по той бік барикад.
Слід зазначити, що потому він визнав свою помилку й намагався своїми подальшими діями в Сенаті довести, що жінки у ньому мають справжнього союзника. Тож вибір жінки як партнера на виборах зараз можна сприймати як апогей політичного шляху Байдена після 1991 року, сутність якого в тому, щоб довести, що він тоді поступив неправильно, і це його певна спокута.
Атака на Байденів
Камалі Харріс незабаром має виповнитися 56 років. Із 2017 року вона обіймає посаду сенаторки США. За американськими мірками — це зовсім недовго, наприклад, її попередниця Барбара Боксер була в Сенаті 24 роки. Але, незважаючи на відносно недавній старт у великій політиці, Харріс уже довела наявність неабияких амбіцій. Нинішню президентську кампанію вона починала як претендентка на пост номер один. Ба більше, досить довго вона була лідером перегонів. Але вже наприкінці минулого року стало очевидно, що кампанія Харріс видихається, вона втрачає позиції відносно інших кандидатів. До цього додалися проблеми з фінансуванням. Через це уже на початку грудня минулого року (тобто ще до початку праймеріз) вона припинила участь у президентських перегонах.
Хоча Камала Харріс і не виходила на праймеріз, вона встигла взяти участь у телевізійних дебатах, де поводилася дуже активно, й саме тоді мали місце події, що ставили під сумнів вибір її як партнерки Байдена. За логікою процесу кандидати нападали на того, хто вважався потенційним лідером. Лідером перегонів був Байден, тому Харріс атакувала саме його. Й серед кількох вербальних ударів найболючішим виявився той, коли Харріс пригадала опозицію Байдена до політики «busing».
Сутність цієї політики полягала в примусовій расовій інтеграції на рівні шкіл. Темношкірих дітей автобусами доставляли до кращих шкіл у білих районах. Це давало їм нагоду отримати кращу освіту та кращі шанси вступити до університету. Харріс згадала, що й вона колись сиділа в одному з таких автобусів. Болючість питання була обумовлена його характером. Якби йшлося, скажімо, про якісь деталі системи оподаткування або технічні дрібниці реформування системи охорони здоров’я, це не було би так чутливо. Але тут зачеплено расове питання. Хоча формально в цьому всьому не було звинувачень Байдена у расизмі, багато хто сприйняв це саме так.
Що робило ситуацію ще більш делікатною, то це те, що Харріс раніше мала дружні стосунки з родиною Байденів. Вона товаришувала зі старшим сином Байдена Бо — той був генеральним прокурором рідного для Байденів штату Делавер, а Камала Харріс була генеральним прокурором у Каліфорнії. Власне, в родині Бо Байден розглядався як потенційно багатообіцяючий політик (на тлі молодшого незграбного Хантера). Ніхто б не здивувався, коли б цього року на найвищу посаду висувався саме Бо, а не Джо Байден. Але 2015 року Бо помер від раку у віці 46 років. Через цю призму поведінка Харріс на дебатах виглядала ще гірше. Начебто вона напала не тільки на Джо Байдена, але й на всю родину, чим якимось чином «зрадила» його покійного сина, свого колишнього друга.
Звісно, що ані в родині Байденів, ані в його найближчому оточенні цей епізод не забули. Колишній сенатор від Коннектикуту Крістофер Додд та екс-губернатор Пенсильванії та мер Філадельфії Ед Ренделл публічно вимагали вибачень від Харріс. Але їх не було (принаймні публічних). Утім, цей крок Джо Байдена показав, що особисті почуття поступаються політичній доцільності.
З оглядом на 2024-й…
Що може додати Камала Харріс у кампанію Байдена? Перш за все, сама вона досить енергійна особа, гарний оратор. Це важливо, адже багатьом потенційним виборцям Байдена трохи бракувало ентузіазму, й Харріс може його додати. Претендентка на посаду віце-президента має цікавий расово-етнічний бекграунд. Її мати — тамілка з Індії, а батько — чорношкірий виходець з Ямайки. Подвійний варіант належності до меншин. Америка змінюється, й така расово і етнічно строката кандидатка багатьом до вподоби. Як мінімум, це збільшить відсоток голосів афроамериканців (який і так був би високим), проте також може збільшити й відсоток виборців азійського походження.
Ще один сильний бік Харріс — правові питання. Зрештою, вона сім років була прокурором Сан-Франциско, а потім ще шість — генеральним прокурором Каліфорнії. Це може бути корисним у протидії кампанії Трампа, який на тлі расових заворушень позиціює себе як захисник «закону та порядку». Але цей же досвід може стати й вразливістю кандидатки. Послідовно жорстка позиція Харріс на посаді прокурора негативно сприймається більш радикальною лівою частиною електорату.
Власне, і Байден, і Харріс є центристами — представниками поміркованої частини демократів. Такий тандем може відштовхнути частину лівих, але водночас здатен привернути частину республіканців та незалежних виборців. Важливість обрання Харріс полягає і в тому, що вона ще відносно молодий політик. Байдену зараз 77 років, а за два тижні після виборів виповниться 78. Існують сумніви щодо того, чи буде він висуватися на другий термін у 2024 році (за умови нинішньої перемоги, звичайно). Таким чином, в особі Камали Харріс бачать провідну кандидатку на найвищий пост у державі в період після потенційного президентства Байдена.
Джерело: Юридичний вісник України
