Антон Янчук: «Суди часом підносять нам унікальні «сюрпризи»»

Минув рік, відколи в Україні запрацював новий антикорупційний орган — Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА). І те, що навколо справ, які веде сьогодні АРМА, багато гучних скандалів, не повинно нікого дивувати. Адже жоден корупціонер так просто «добро», надбане «непосильною працею», не віддає. В хід іде все — інформаційний тиск, фізичне блокування, відверта брехня. А особливо дошкуляють суддівські «витівки» із суперечливими ухвалами, які останнім часом стали хітом у війнах власників арештованого майна проти агентства. Докладніше про це в інтерв’ю Укрінформу розповів голова АРМА Антон ЯНЧУК.

– АРМА реально запрацювала лише рік тому. Що вже вдалося за цей час зробити?

— На початок 2017 року АРМА, як інституція, існувала виключно на папері. Не було нічого — ні людей, ні приміщення, ні рахунків. Де-факто ми розпочали працювати з жовтня 2017-го. Саме з цього часу до нас почали надходити запити про розшук активів від правоохоронних органів. І, власне, тоді нами вперше було виконано ухвалу про передачу активів в управління у справі, яку пов’язують із колишнім міністром доходів та зборів Олександром Клименком (для відшкодування збитків, нанесених державі «королем доданої вартості» часів Януковича, було арештовано: 57 квартир, 2 житлові будинки, 28 машиномісць, 22 автомобілі, 5 нежитлових приміщень, 2 нежитлові будинки, 2 об’єкти незавершеного будівництва, 6 земельних ділянок, 1 цілісний майновий комплекс).

Головне те, що протягом 2018 року у нас повноцінно запрацювала функція розшуку. Наприклад, якщо в 2017 році у нас було близько 70 запитів про розшук активів від правоохоронних органів, то за весь 2018 рік ми розглянули вже понад тисячу подібних запитів, у тому числі спрямували до наших іноземних колег понад 80 своїх звернень і розглянули також 15 звернень з Німеччини, Італії, Франції, Ізраїлю, Данії, Литви, Бельгії.

За результатами 2018 року ми отримали сукупно доступ до 19 вітчизняних реєстрів та баз даних, а також на законодавчому рівні врегулювали питання з Національним банком з приводу доступу до банківської таємниці без судового рішення, що забезпечує повне виконання функції виявлення та розшуку активів. Взагалі-то наша стратегічна мета в частині функції розшуку — мінімізувати участь людини в процесі збирання та обробки інформації. Плануємо максимально автоматизувати пошук за допомогою певних програмних засобів, створивши розвідувальний програмний комплекс.

— Як складається наразі міжнародне співробітництво в пошуку активів, набутих злочинним шляхом, адже значну частину «добра» вітчизняні корупціонери намагаються переховати за кордоном?

— На сьогодні в АРМА є представництво практично в усіх глобальних мережах з транскордонного обміну даними про активи для цілей їх розшуку та арешту: CARIN, StAR, Інтерпол, Європол. Наше Агентство є партнером Платформи офісів з повернення активів держав-членів ЄС та підгрупи з питань управління активами в рамках цієї Платформи. Маємо також статус спостерігача в Міжвідомчій мережі з управління активами Балканського регіону (BAMIN). Окрім того, ми доєдналися до інших регіональних мереж, які охоплюють цілі континенти. В цьому контексті в планах на 2019 рік — закрити технічні питання взаємодії. Оскільки у використанні інструментів того ж Європолу існує ряд технічних вимог — до робочого місця, захищеності мереж, протоколу обміну даними тощо. Далі рухатимемося в напрямі одержання доступів, у тому числі платних, до всіляких іноземних баз даних про підприємства та господарську діяльність суб’єктів.

Загалом розшук та повернення активів у різних юрисдикціях має свої особливості. Якщо в Україні одним із величезних викликів для держави є саме корупційні правопорушення, то наші колеги в інших країнах більше займаються розшуком активів для арешту майна в кримінальних провадженнях — у боротьбі з організованою злочинністю, обігом наркотиків, торгівлею зброєю, тероризмом, торгівлею людьми. Зазвичай в інших країнах корупційні правопорушення не є тими видами злочинів, які генерують настільки величезні злочинні статки, щоб для їх розшуку необхідно було створювати цілий орган. В Україні ж ситуація дещо інша.

–  То ж давайте про неї і поговоримо. Розкажіть, якими активами зараз опікується АРМА і з якими проблемами довкола цього стикається?

— Тут варто напевне сказати про нашу другу функцію — управління арештованим майном. Вона є однією з головних наших функцій, яка на сьогодні теж  повністю запрацювала. Якщо в 2017 році ми працювали лише з арештованим майном Олександра Клименка, то за 2018 рік загалом у нас є вже десятки подібних справ. Сукупно вартість майна, що передано нам судовими рішеннями в управління, сьогодні становить понад 3,5 мільярда гривень. У результаті управління арештованими активами вдалося отримати та перерахувати до Державного бюджету України понад 9 млн грн.

У цілому нами вже апробовано управління рухомим та нерухомим майном, комерційною нерухомістю, складними багатофункціональними об’єктами, корпоративними правами, цілісними майновими комплексами, а також арештованими грошовими коштами — готівковими і безготівковими. Наразі депозитний портфель АРМА становить понад 185,6 млн грн (в еквіваленті) та складається зі 138,9 млн грн, 218,1 тисяч доларів США та 1,3 млн євро. У 2018-му нараховано більше 16 мільйонів гривень відсотків.

У тому ж році вперше здійснено повноцінний процес управління арештованими активами — від прийняття в управління АРМА до повернення цих активів їх власнику. Для прикладу, у березні минулого року АРМА було передано в управління грошові кошти в безготівковій формі в сумі 185 млн гривень. Ці кошти були розміщені на депозитному рахунку в державному банку, на них нараховувалися відсотки. З часом власник домігся скасування арешту на частину цих коштів. Виконуючи ухвалу суду, ми повернули на поточний рахунок власника грошові кошти в сумі 92 304 718 грн і нараховані за ними відсотки в сумі 4 901 001,19 грн.

— Стосовно найгучніших кейсів. Чому досі не знайшовся управитель на резиденцію «Межигір’я»?

— Конкурс на управителя «Межигір’ям» тривав найдовше в історії АРМА. Ми його двічі продовжували та публічно анонсували. Через те, що інтерес бізнесу до управління зазначеним активом виявився вкрай низьким, тендерним комітетом АРМА спочатку було ухвалено рішення про завершення конкурсного відбору серед тих претендентів, хто подався на конкурс. І хоча запрошення розсилалися більш ніж 50 організаціям-представникам медійно-розважального бізнесу, лише дві юридичні особи подали документи для участі — громадське об’єднання НПУ «Межигір’я» та ТОВ «Атлант Девелоп». Кваліфікаційним вимогам, зокрема, про юридичну особу зі статусом суб’єкта господарювання відповідав лише один — ТОВ «Атлант Девелоп». Однак журналісти-розслідувачі заперечили проти процедури відбору і для забезпечення публічного проведення конкурсу агентство вирішило піти назустріч громадськості та продовжити конкурс до 28 лютого. Я глибоко переконаний, що управління «Межигір’ям» може бути комерційно вигідним і що бізнес повинен зважити можливі для нього ризики та фінансові переваги.

— Чи полегшить вам життя створення Антикорупційного суду?

— Раніше, коли мене запитували про вплив судової реформи на нашу діяльність, я вважав, що оскільки АРМА не є правоохоронним органом, то за великим рахунком судова система (і відсутність Антикорупційного суду, зокрема) не має бути для нас надто чутливим питанням. Але, визнаю, я дуже помилявся, адже, окрім закону, який регулює нашу діяльність, існує ще й судова практика, яка часом підносить нам унікальні сюрпризи й створює унікальні ситуації в нашій роботі. По суті, суди винаходять інструменти блокування роботи АРМА, які не передбачені жодними нормативними актами, суперечать меті і цілям нашої діяльності, і часом є екзотичними з юридичної точки зору.

— Наведіть приклади такої судової казуїстики.

— Наприклад, є такий інструмент як забезпечення судового позову (сукупність процесуальних дій з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача. — Ред.). Часто позивачі йдуть до суду лише з однією метою — для того, аби будь-що оформити забезпечення позову. І в цих забезпеченнях трапляються часом дуже «креативні» речі. Наприклад, суд у забезпеченні позову забороняє АРМА вчиняти якісь конкретні дії, ставлячи умовою їх виконання події, які в принципі не можуть настати. З останнього — ухвала суду, якою нам заборонили виконувати договір управління (в кінці січня Господарський суд Києва за позовом ТОВ «Амадеус Ко» виніс рішення, яким заборонив АРМА та КП «Центр організації дорожнього руху» вчиняти будьякі дії щодо управління майном на Парковій дорозі, 16-А, у відомому бізнес-центрі з вертолітним майданчиком. — Ред.).

Справа в тому, що Агентство має мандат лише у кримінальному процесі. І коли в будь-якому іншому виді процесу навколо одного й того ж об’єкта — цивільному, господарському, адмі ністративному виноситься ухвала, яка забороняє нам діяти, це створює надзвичайно небезпечну правову колізію, оскільки при цьому жодним чином не зупиняється дія ухвали в кримінальному процесі. Виходить, що одна ухвала зобов’язує нас діяти, а інша зобов’язує нас проявляти бездіяльність. Причому невиконання кожної з них є підставою для кримінальної відповідальності вже з боку АРМА.

Ми неодноразово доносили свою позицію до суддів. Багато хто з них погоджується, що таким чином блокувати роботу АРМА не можна. Це — нонсенс, коли слідчий суддя визначив, що актив потрібно передати в управління АРМА й ми маємо про нього піклуватися як про речовий доказ, а суддя в господарському процесі, який не має жодного відношення до кримінальної справи, не розуміє всіх цих обставин (або навпаки, дуже добре розуміє), ухвалює рішення, які блокують роботу з речовим доказом, арештованим у кримінальному процесі. Побороти це явище — серйозний виклик для нас. Ми будемо спочатку роз’яснювати ці речі, а потім жорстко реагувати на недобросовісні дії суддів. Будемо звертатися із відповідними заявами про вчинення злочину суддями та з вимогами до Вищої ради правосуддя стосовно дисциплінарної відповідальності таких суддів.

Функції АРМА для України є новими, і юристи дійсно можуть помилятися в своїх твердженнях. Для таких ми підготували спеціальний посібник з роз’ясненнями. Але ми ніколи не будемо миритися з тими фактами, коли наші колеги юристи чудово розуміють межі нашого мандату та спеціально маніпулюють цим знанням, дезінформуючи суспільство.

— На вирішенні яких проблем АРМА сконцентрується цього року?

— У планах на 2019-й рік створення мережі міжрегіональних управлінь, розбудова функції представництва інтересів держави в іноземних країнах (для своєчасного юридичного блокування активів, набутих злочинним шляхом, які находяться в інших юрисдикціях), а також створення та запуск Державного реєстру арештованих активів. Ми двічі оголошували конкурс на його розробку, та бажаючих досі не знайшлося.

Може, не влаштовує ціна, а може, є якісь інші причини — невідомо, але ми продовжимо пошук виконавців робіт зі створення такого реєстру. Тут є певна проблема в тому, що АРМА — специфічний замовник. Ми не можемо собі дозволити безпосередньо комунікувати з потенційними виконавцями будь-яких послуг, аби нас потім не звинуватили в корупції, конфлікті інтересів чи протекції. Юридичною мовою це називається «процесуальна виделка»: робиш занадто відкрито — критикують, занадто формально-юридично — теж критикують. З цієї ситуації є вихід — це роки напрацьованого досвіду, довіра суспільства та визнання нашої користі.

До АРМА, як до явища, мають звикнути усі — суспільство, правоохоронці, судді. Зараз ми проходимо процес становлення, тому йде такий шалений спротив. Дуже важливо зрозуміти, що АРМА діє на підставі виключно рішень, винесених судами України, іменем народу України. У неї немає опції «відмовитися», «передумати», «повернути майно прокурору», «нічого не робити, доки на нас тиснуть» і таке інше. Тому міф про те, що АРМА займається якимось «рейдерством» чи «захопленням», не витримує жодної критики. Це не більше ніж прояви інформаційної війни з боку власників арештованого майна.

До створення АРМА арешт активів власникам особливо не заважав, бо дозволяв ними й надалі користуватися. Зрештою, коли ситуація доходила до конфіскації, майна вже майже не лишалося. І тому раніше тактика захисту була одна — тягнути час, з тим, щоб дочекатися зміни керівників правоохоронних органів, слідчих прокурорів, а тим часом реалізувати майно чи вивести активи. Тепер це вже не варіант для власника, оскільки він одразу позбувається можливості впливати на процес. Тобто інститут передачі в управління арештованого майна надає арешту реального змісту. Звісно, цим дуже незадоволені власники активів, які змушені придумувати механізми блокування наших дій.

— Днями Міністерство юстиції передало Вам державне підприємство «СЕТАМ» OpenMarket України — електронну систему торгів, де Ви й раніше виставляли на продаж арештоване майно. Навіщо знадобилося забирати підприємство під своє «крило»? Що це Вам дасть?

— У АРМА є потреба в отриманні комплексних послуг з ідентифікації, інвентаризації, пакування, транспортування, збереження активів з моменту, коли вони передані судовим рішенням в агентство і до моменту, коли вони передаються управителю або на реалізацію. Ми аналізували ринок і дійшли висновків, що наразі на ринку ніхто таких комплексних послуг не надає. Закупівля цих послуг поодинці — складний, тривалий і дорогий процес. Головне, це створює ризики шкоди майну. Наразі логістичні та складські потужності ДП «СЕТАМ» можуть задовольнити попит АРМА на такі послуги. Нас цікавила передусім розвинена логістична та складська інфраструктура цього підприємства, яка наявна в усіх областях України, а також кадровий ресурс — 200 кваліфікованих працівників, які можуть виконувати роботи, необхідні АРМА для виконання своїх завдань на місцях.

Оксана ПОЛІЩУК,
Київ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути