Арешт за запитом Москви: як Україні захистити своїх громадян від екстрадиції до РФ?

Юрій ПАНЧЕНКО,
ЄП

Затримання в Польщі ветерана війни на Донбасі Ігоря Мазура стало справжньою топ­темою в українському та польському просторі. І підстав для цього було більше ніж достатньо, адже ветерана АТО було затримано через канали Інтерполу на запит РФ. Своєю чергою Росія звинувачує Мазура в участі в бойових діях на площі Мінутка у Грозному в Чечні.

На перший погляд ситуацію дуже швидко вдалося владнати — вже за день Мазура було передано на поруки генерального консула України в Любліні. Втім, чи справді можна говорити про вирішення цієї проблеми? Адже це не перший (і, вочевидь, не останній) випадок того, що РФ зловживає запитами через інтерпол. Більше того, теоретично справа Мазура може отримати продовження. Адже польський суд може змінити своє рішення, а це означає, що Україна має повернути ветерана в Польщу, причому з перспективою подальшого передачі до РФ, а в разі невиконання цього — отримати гучний міжнародний скандал.

Так, наразі вірогідність такого сценарію видається вкрай низькою. Проте варто пам’ятати, що подібні запити через інтерпол уже поставлено РФ «на потік». А це означає різке зростання вірогідності того, що одного разу трапиться «чорний лебідь» — розвиток ситуації піде за поганим для України сценарієм. За словами посла України в Польщі Андрія Дещиці, це далеко не перший випадок, коли РФ використовує міжнародні правоохоронні органи для політичних переслідувань. Упродовж останніх двох років у Польщі зафіксовано 19 випадків затримання громадян України на підставі «червоних карток» та інших інструментів інтерполу, ініційованих російською стороною. Підставами для підготовки запитів про екстрадицію зазвичай є підозра громадян України у вчиненні на території РФ тяжких злочинів, таких як вбивства, зґвалтування, викрадення людей, торгівля зброєю, розбійні напади, переміщення та реалізація наркотичних речовин, економічні злочини, шахрайство тощо.

Важливий момент: частина затриманих, окрім громадянства України, мають також громадянство РФ та були затримані за російськими паспортами, які вони пред’являли під час перетину кордону. З усіх цих осіб статус учасника АТО/УБД підтверджено у двох громадян, які зараз перебувають в Україні. Справи саме цих громадян Росія використала, намагаючись звинуватити їх не у військових злочинах, а в звичайному криміналі. В одного затриманого посвідчення учасника бойових дій виявилося фальшивим, щодо решти — тривають перевірки.

Звичайно, в Польщі чудово розуміють реальні підстави російських запитів, як і те, що РФ не здатна забезпечити справедливого судочинства. Утім, побутовий характер звинувачень дещо збільшує вірогідність того, що в окремих справах суд погодить видачу. Ця ситуація ускладнюється ймовірністю того, що в окремих випадках посвідчення УБД може справді використовуватися як захист від кримінального переслідування за реальні злочини. А Росія, повторимо, явно грає у довгу. Для росіян немає різниці, скільки разів суди європейських країн стануть на бік українських ветеранів — набагато важливіше отримати перемогу.

Чи може Україна щось протиставити Росії? Безумовно! Потрібно вже зараз вголос озвучувати такий план РФ, роблячи наголос на тому, що навіть у разі суто кримінальних звинувачень передача Росії громадян України неможлива, адже де-факто переслідування відбувається саме через участь у бойових діях на боці України. А в тих випадках, коли йдеться про фальшивих ветеранів, рішення про екстрадицію має приймати Україна. Саме тому Україна вже зараз має зайнятися розробкою заходів, які створять умови для уникнення видачі РФ українських громадян. Це потребуватиме щонайменше розробки алгоритму спільних дії українських МЗС, Міноборони, МВС, а щонайбільше — винесення цих питань на рівень міжнародних відносин України із країнами ЄС.

Окрім цього, варто вже зараз передбачити в бюджеті кошти на залучення адвокатів, які б займалися справами затриманих учасників бойових дій. А головне — цю роботу треба починати вже зараз, саме на державному рівні, не чекаючи того самого «чорного лебедя».

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути