В Україні
Час діяти: чому активи росії мають допомагати українцям уже зараз?
Ірина Мудра,
заступниця міністра
юстиції України
На сьогодні уряди низки країн публічно заговорили про можливість конфіскувати російські активи. Для нас це вже значне досягнення, але таке обговорення має в підсумку трансформуватися в конкретні дії.
Так, Німеччина наразі розглядає можливість конфіскувати російські активи, «якщо так само зроблять інші країни». Естонія готує законопроект, який дозволить вилучити активи російських олігархів на десятки мільйонів євро. Уряд Канади розпочав підготовку до вилучення $ 25 млн російського підсанкційного олігарха Романа Абрамовича.
Читайте також: ЄС хоче конфіскувати російські активи
Усе це звучить оптимістично, але поки що надто обережно. Для досягнення справжньої ефективності діяти потрібно рішуче й уже зараз. Ті сотні мільярдів доларів суверенних активів росії та її громадян, які опинилися під дією санкцій, – основний ресурс для компенсацій та відшкодування збитків українцям, завданих діями агресора. Їх потрібно не просто конфіскувати, а конфіскувати з метою скерування їх до Компенсаційного фонду, який буде невіддільною частиною Міжнародного компенсаційного механізму, передбаченого резолюцією ГА ООН, та джерелом монетизації рішень Компенсаційної комісії. Якщо коротко, потрібно швидко створити механізм і фонд, конфіскувавши для його наповнення вказані активи. А поки що слід ввести зміни до національного законодавства країн, щоб така конфіскація стала можливою, коли запрацює цей механізм. Основна перешкода для цього – підходи, що склалися в міжнародному праві, які понад усе ставлять імунітет для держави на своє майно. Але поки західні країни вагаються, українці продовжують страждати від ракетних та артилерійських ударів, воєнних злочинів росіян.
Прецедент із вилучення активів рф – це не зміна загального правила суверенного імунітету, а, радше, його підтвердження. Захист має бути в тих, хто виконує ухвалені норми, а не порушує їх, ставлячи під загрозу весь світ. Той факт, що уряди публічно говорять про можливість такого рішення, – важливий показник. Але обговорення має трансформуватися в дії. Таке рішення важливе як безпосередньо для відновлення України, так і як сигнал для рф – їм доведеться змиритися з тим, що без виведення своїх військ та виплати репарацій вони не зможуть повернутися за стіл переговорів та ділових відносин.
Читайте також: Адвокатські запити у сфері виявлення та розшуку активів: роз’яснення АРМА
Росія кинула виклик світовому правопорядку та глобальній системі безпеки. Затягування адекватної відповіді рівносильне демонстрації слабкості, саме на це рф і чекає. Російська економіка має достатній запас, щоб «перечекати» санкції, тобто розрахунок у країниагресора досі на те, що поступово світ втомиться, тиск почне слабшати, а бізнес знову можна буде вести як і раніше. Саме це дає надію та впевненість у своїх силах керівництву росії. Що довше тривають обговорення, промовляються побоювання та можливі ризики, то впевненіше рф продовжує війну, вбиваючи українців.
Залишити це без реакції – значно загрозливіший прецедент, ніж ще один виняток із недоторканності закордонних активів. Чому ще один? Бо такі винятки вже є. Так, 10 липня 2018 року округ Колумбія (США) ухвалив, що винятки з експропріації суверенного імунітету відповідно до закону про іноземні суверенні імунітети (FSIA) поширюється на вилучення сувереном власності своїх власних громадян в акті ймовірного геноциду. Цю ж справу – Philipp v. Federal Republic of Germany, 894 F.3d 406, 410-14 (D.C. Cir. 2018) (спираючись на Simon v. Republic of Hungary, 812 F.3d 127 (D.C. Cir. 2016)) – розглянув Верховний суд США, який 3 лютого 2021 року одноголосно ухвалив, що виключення експропріації застосовується лише до вилучення сувереном майна іноземного громадянина, а не своїх громадян.
Цей кейс показує, що непорушних норм не існує, особливо коли йдеться про події безпрецедентного масштабу, а напад росії однозначно є саме таким. Не вийде грати за правилами, з яких твій опонент відкрито сміється, і чекати, що він раптово одумається і прислухається.
На жаль, країна-агресор досі представлена в Раді безпеки ООН, досі має ядерний потенціал, досі отримує підсанкційні товари подвійного призначення і щодня вбиває українців. Для серйозних перемог на юридичному та економічному полі як традиційних інструментів недостатньо. Прихильність до складних бюрократичних процедур і прагнення постійно відкладати необхідне рішення – це те, що робить Захід слабшим і дозволяє росії зберігати впевненість у безкарності.
Джерело: Юридичний вісник України
