В Україні
Чому одні платять податки, а інші ні? І як це пов’язано з податкової мораллю та етикою?
Олена МАКЕЄВА,
голова Ради директорів аудиторської фірми «Аксьонова та партнери», Geneva Group International, екс-заступник міністра фінансів України
Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) визначає податкову мораль як «внутрішню готовність громадян і бізнесу платити податки». Податкова мораль складається з декількох взаємопов’язаних елементів. Світовий банк пропонує одну з теорій до розуміння цих взаємозв’язків, в основі якої лежить довіра, допомога й сприяння в сплаті податків, а також забезпечення дотримання всіма законів. Теорія стверджує, що довіра визначається ступенем того, наскільки податкова система справедлива, збалансована, заснована на принципі взаємності й підзвітності представників влади.
У звіті ОЕСР «Податкова мораль. Що мотивує людей і бізнес платити податки?» йдеться, що всі країни й зацікавлені сторони можуть отримати вигоду з більш глибокого розуміння того, що мотивує платників податків сплачувати податки й дотримуватися податкових правил. Безумовно, довіра громадян і бізнесу до влади — один із ключових чинників. Ми всі говоримо, що чим менше довіри до уряду, тим більше бажання заощадити на податках. Але є безліч інших факторів, чому одні платять податки, а інші ні?
Як мовиться у зазначеному вище звіті, податкова мораль вища в країнах з високими податками. Й хоча між країнами існують значні відмінності, загальна картина така, що країни з високим співвідношенням податків до ВВП мають більш високу податкову мораль, що може говорити про наявність фіскального договору між платниками податків і державою, готовністю громадян платити податки в обмін на ефективні державні сервіси. Крім того, нові дані соціальних опитувань говорять про те, що вік, освіта, стать, релігія і довіра до уряду впливають на рівень податкової моралі. Люди більш старшого віку, більш освічені й релігійні мають стабільно вищий рівень податкової моралі на глобальному рівні, як і жінки в цілому.
Очевидно, що люди з низьким рівнем податкової моралі спробують повністю уникнути сплати податків або будуть платити менші суми, тоді як люди з високим рівнем податкової моралі дотримуватимуться податкових правил й оплатять податки сповна.
Щодо громадян, то більшість із них платять податки, оскільки вони утримуються роботодавцем. Інше питання — самостійне декларування доходів громадянами, підприємцями і бізнесом. Звичайно, можна продовжити розмову про довіру (недовіру) громадян і бізнесу до влади, про непрозорі державні фінанси, неефективне державне управління та корупцію в нашій країні, але з такої дискусії ми не дізнаємося нічого нового. Чи можуть етичні підвалини людини впливати на її рішення платити чи не платити податки? В такій дискусії я бачу певну цінність для суспільства і держави в цілому.
Однак спершу важливо домовитися про червоні лінії, за межу яких ми переходити не будемо. У світі фінансів існує два поняття ухилення від податків — tax avoidance і tax evasion. Різниця між ними в тому, що перше є законним, а друге — злочином.
В Україні законне податкове ухилення ми називаємо податковою оптимізацією, а незаконне — шахрайством. Було б дуже складно дати етичне виправдання шахрайства, тоді як дискусія про етичність податкової оптимізації може мати місце в суспільстві. Тому в подальшому будемо говорити виключно про етичні аспекти податкової оптимізації, припускаючи, що законів всетаки дотримуються. Отже, податковому законодавству часто не вистачає ясності, а це ускладнює самим податківцям довести факт того, що платником податків закон був навмисне порушений. Адже, по суті, платник податків може оптимізовувати податки, зменшувати їх так, як це дозволено законом. І мало хто замислюється, наскільки це етично.
У своїй статті Пол Ківені, випусковий редактор The Conversation UK і вчений, який вивчає ділову етику, пише про безпосередній зв’язок оптимізації податків з етичними засадами людини. За його словами, етичні основи — це принципи, норми й цінності, які керують індивідуальними або груповими переконаннями й поведінкою. Вони можуть формувати те, що люди вважають важливим — наприклад, справедливість, турботу про себе або інших, лояльність і свободу — і судити про те, що правильно або етично, а що неправильно або неетично. Філософи обговорювали ці етичні основи протягом століть, у цілому висуваючи три різних точки зору, які варто розглянути в контексті етичності або неетичності оптимізації податків. Деонтологічна етика — етика, заснована на дотриманні правил, положень, законів і норм. Такий підхід передбачає, що «те, що правильно» визначається як те, що найбільше відповідає відповідальності й обов’язку людини перед суспільством.
Згідно філософії Іммануїла Канта, в ідеях чистий розум каже своє останнє слово, саме завдяки наявності волі людина може робити вчинки, виходячи з принципів. Й оскільки для Канта людина — завжди вища мета, то його імператив «вчиняй так, щоб принцип твоєї волі завжди міг бути й принципом загального законодавства» говорить про те, що особиста вигода однієї людини ніколи не може бути основою морального вчення. Особиста вигода не може стати загальною, а значить дотримання законів і є основним благом для суспільства. Відповідно, якщо дотримуєшся букви закону в питаннях сплати податків, користуєшся тільки законними механізмами оптимізації, — це цілком етично.
Консеквенціалізм (утилітаризм) — згідно з цією системою переконань, поведінка етична, якщо результат вигідний для найбільшого числа людей, навіть якщо за це доводиться платити. Єремія Бентам і Джон Мілль провели синтез понять боргу й бажання в концепції щастя, яке розглядається як єдина кінцева мета людського життя. За твердженням Бентама, щастя людини залежить не лише від власних інтересів, а також від інтересів інших. Мілль вважає, що вищою формою реалізації утилітаристських цінностей є самопожертва заради щастя інших. Максимізація загального щастя — ключова ідея утилітаристів. І в такій філософії сплата податків — очевидний спосіб домогтися перерозподілу, щоб кожен щось отримав.
Відтак прихильники консеквенціалізму можуть зробити висновок, що стратегії відходу від податків неетичні, оскільки ухилення одних від сплати податків збільшує витрати всіх інших і знижує вигоди, одержувані суспільством в цілому.
Аретологія або етика чесноти Арістотеля, відповідно до цього підходу, етична поведінка — це те, що дозволяє людині досягти своїх вищих моральних якостей. Відповідно, правильним є те, що дозволяє особі досягти своїх вищих моральних якостей.
Арістотель вважає, що головна суть етики — напрямок вільної й розумної діяльності душі до доброго. Виходячи з цього, якщо людина ухиляється від сплати податків, але при цьому надає фінансову підтримку установам і організаціям (займається благодійністю), приносячи тим самим користь суспільству, це не буде вважатися неетичним.
Тож не дивно, що ті, хто використовує податкову оптимізацію й допомагає людям, часто називають себе філантропами. Але не завжди сума недоплачених податків порівнянна з сумою, спрямованою на благодійність. Наскільки це етично по відношенню до суспільства?
На закінчення хотілося б повернутися до звіту ОЕСР і поговорити про важливість підвищення податкової моралі в нашому суспільстві. Сьогодні в центрі уваги мобілізації внутрішніх ресурсів країн знаходиться міжнародна податкова політика й нарощування потенціалу податкових адміністрацій. Це привело до появи низки нових інструментів, стандартів і підходів для вирішення проблем, пов’язаних з офшорним багатством фізичних осіб і агресивним податковим плануванням транснаціональних корпорацій. Дивно, розумінню й поліпшенню податкової моралі приділяється порівняно мало часу. Разом із тим глибоке розуміння проблеми, чому одні люди платять податки, а інші ні, може допомогти уряду розробити механізми, спрямовані на підвищення податкової культури в нашій країні.
Джерело: Юридичний вісник України
