Connect with us

В Україні

«Дев’ять кіл пекла». Місця несвободи під російською окупацією перетворені на катівні — дослідження правозахисників

Published

on

Катування та вбивства в’язнів та цивільних, перетворення місць несвободи на катівні, жорстоке поводження з цивільним населення у “фільтраційних таборах”, депортація пацієнтів психлікарень — такі результати моніторингу порушень прав людини та інших порушень міжнародного права, скоєних у місцях несвободи на непідконтрольних уряду України територіях у період з березня по грудень 2022 року. 

Моніторингове дослідження “Дев’ять кіл пекла”: місця несвободи в Україні під російською окупацією” було проведено українськими правозахисним організаціями “Україна без тортур”, “Харківська правозахисна група”, “Захист ув’язнених України”, разом з Данський інститутом проти тортур (DIGNITY) та Європейською мережею тюремних судових справ (EPLN).

Під час дослідження було задокументували 152 випадків катувань та інших видів жорстокого поводження в місцях несвободи. Звіт ґрунтується на інформації та доказах порушень міжнародного права, зібраних під час 121 інтерв’ю з жертвами та свідками, які перебували в російському ув’язненні (проведених нами (64) та третіми особами (57), а також на розвідданих з відкритих джерел.

Військове вторгнення РФ 24 лютого 2022 року призвело до того, що 11 в’язниць на півдні та сході України (Миколаївська, Херсонська, Запорізька та Донецька області), в яких загалом утримувалося 3103 ув’язнених опинилися під російською окупацією. З моменту отримання контролю над українськими в’язницями російські військовослужбовці та колишні українські тюремники, які погодилися співпрацювати з російськими окупаційними силами, вчиняли порушення прав людини та міжнародні злочини по відношенню до ув’язнених. Ці порушення включали умисні вбивства, катування та інші види жорстокого поводження, а також погрози їх застосування, примусову працю, в тому числі у військових цілях, примусове нав’язування російського громадянства та примусову участь у незаконних референдумах про анексію Росією окупованих українських територій.

В офіційних місцях несвободи катування та інші види жорстокого поводження швидко стали інструментом вибивання зізнань з ув’язнених, залякування та примусу їх до підпорядкування новоствореній російській адміністрації. Катування застосовувалися з самого початку встановлення контролю над в’язницями для створення атмосфери страху і покори серед ув’язнених.

“В’язнів також піддавали тортурам, іншому жорстокому поводженню та погрозам, щоб змусити їх прийняти російське громадянство, взяти участь у фіктивних референдумах і примусити працювати на різних військових роботах, таких як копання окопів і будівництво укріплень”, – зазначено в дослідженні.

Правозахисники встановили факти розміщення російських артилерійських системи були поруч з місцями позбавлення волі.

“Фактично ув’язнених та персонал в’язниць перетворили на живі щити. Як наслідок, багато в’язниць стали мішенню для артилерійських ударів і були пошкоджені, що призвело до поранень і загибелі персоналу та ув’язнених”, – йдеться в дослідженні.

Створення імпровізованих катівень в неофіційних місцях несвободи було одним із перших адміністративних рішень російської окупаційної влади, що супроводжувалося придушенням будь-якої опозиції до їхнього правління. У багатьох випадках такі місця знаходили після звільнення окупованих міст, селищ і навіть деяких сіл.

“Наші висновки свідчать, що створення катівень і катування в них людей було рутинною практикою в усіх окупованих російськими військами населених пунктах. Місцями тримання під вартою здебільшого були підвали приватних будинків та офіційних установ (наприклад, відділків поліції, шкіл, лікарень, залізничних станцій). До них також належали інші місця, такі як гаражі, заводи, сільськогосподарські комплекси та інші приміщення. Катування та інші види жорстокого поводження в неофіційних місцях несвободи часто супроводжувалися іншими порушеннями прав людини, такими як незаконне затримання та позасудові страти”, – зазначають правозахисники у дослідженні.

Також в звіті наведені дані про вбивства, скоєні російськими військовослужбовцями в неофіційних місцях несвободи. За інформацією Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) було задокументувало 30 випадків страт цивільних осіб під час утримання під вартою. Згідно з тематичним звітом УВКПЛ за грудень 2022 року, цивільних осіб утримували в будинках, підвалах, гаражах, поштовому відділенні, сільськогосподарських комплексах або інших приміщеннях, зайнятих російськими військами.

“Висновки цього звіту підтверджують ці тенденції, а також свідчать про те, що неофіційне тримання під вартою часто передувало катуванням і вбивствам цивільних осіб”, – зазначають правозахисники.

В звіті зазначено, що за даними Міністерства внутрішніх справ України, після вторгнення 24 лютого 2022 року під російською окупацією опинилися щонайменше 100 поліцейських установ. Російські військові та окупаційна поліція на непідконтрольних уряду територіях використовували поліцейські установи як офіси, житло та місця утримання під вартою. Окупаційна поліція складалася з росіян та українців, які погодилися служити на користь Росії.

“Майже повсюдно катівні створювалися в підвалах відділків поліції. Офіційні камери відділків поліції та ізоляторів тимчасового тримання також використовувалися для утримання та катування цивільних осіб”, – зазначають правозахисники.

Катування застосовувалися до цивільних осіб і у так званих “фільтраційних таборах” – неофіційних місцях утримання під вартою, які використовувалися для “фільтрації” цивільних осіб з метою виявлення тих, хто може становити навіть найменшу загрозу для російського окупаційного режиму.

В дослідженні також вказано, що невдовзі після початку окупації соціальні та медичні заклади (психіатричні лікарні, заклади для дітей та людей похилого віку) опинилися на межі гуманітарної катастрофи через брак води, їжі та медикаменти. Російська окупаційна влада замість вирішення цих питань вдалася до депортації підопічних закладів.

“Через проблеми із заміщенням регулярних поставок та бойові дії, що тривають, багатьох осіб, які утримуються в соціальних установах, як і в пенітенціарних установах, переводили в інші місця на непідконтрольних уряду територіях та в Росії, за повідомленнями, без їхньої згоди”, – зазначають правозахисники.

В дослідженні зазначено, що наразі складно встановити точну кількість підопічних таких закладів, однак кількість осіб, які залишилися в таких установах, ймовірно, є значною. Станом на березень 2022 року у щонайменше 42 українських соціальних закладах на непідконтрольних уряду територіях залишалося близько 6000 осіб, які були відрізані від підтримки та постачання. Станом на 25 березня 2022 року найбільша кількість таких закладів була в Херсонській області – щонайменше 10.

Правозахисники дійшли висновку, що російські військові та інші посадові особи використовували катування в місцях несвободи як інструмент для підтримки та зміцнення свого окупаційного режиму.

“Основними цілями катувань були залякування цивільного населення, в тому числі затриманих, та забезпечення більш ефективного контролю над непідконтрольною уряду територією в цілому та місцями несвободи зокрема. Іншими суміжними цілями катувань були отримання інформації та покарання цивільних осіб за їхню проукраїнську патріотичну позицію або за будь-які зв’язки з людьми, які займають таку позицію, особливо зі Збройними силами України”, – підсумували правозахисники.

З повним текстом моніторингового дослідження “Дев’ять кіл пекла”: місця несвободи в Україні під російською окупацією” можна ознайомитися за посиланням:

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2024
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.