Діяти розумно, або Що менше держава регулює життя громадян, то вони живуть краще

Інна РАФАЛЬСЬКА,
адвокат, заслужений юрист України, кандидат у народні депутати
по 223 одномандатному округу (м. Київ)

У цій статті я не ставлю перед собою завдання оцінити поведінку кожної людини в різних життєвих ситуаціях, емоційна складова в яких може превалювати над розсудом, доцільністю та співмірністю. Всі ми стикаємося з такими ситуаціями, і наші дії визначають різні фактори. Але державні інституції не лише повинні, але й зобов’язані, діяти розумно. Чому це відбувається не завжди? Як це впливає на життя кожного з нас? Яка суспільна доцільність у прийняті багатьох рішень?

Ось моє особисте бачення деяких із цих проблем та шляхи їх вирішення. За результатами дослідження Комітету виборців — Україна є абсолютним лідером серед європейських держав за кількістю зареєстрованих законопроектів. Для порівняння: парламентарі Норвегії в середньому ініціюють 5 законопроектів на рік, Швейцарії — 6, Греції — 13, Великобританії — 66, а найбільше — парламентарі Франції та Італії: 337 і 644, відповідно.

У свою чергу, діюча правова база України складається з 25 000 законів і постанов парламенту, понад 70 000 постанов і розпоряджень уряду та необлікованої кількості відомчих нормативних актів.

За останні 5 років в українському парламенті зареєстровано більше десяти тисяч законопроектів, більшість із яких перебувають на розгляді у профільних комітетах Верховної Ради по декілька років і при цьому не мають шансів дійти до сесійної зали, ті ж, що доходять, або втрачають свою актуальність, або змінені значною кількістю правок таким чином, що втрачають будь-який сенс. При цьому, як стверджує той же Комітет виборців, лише 15 відсотків цих законопроектів є новими, всі інші — про внесення змін до діючих законодавчих актів.

Що ж відбувається, яка необхідність у такій кількості законів, котрі, до цього, потребують постійних змін?

У даному разі насамперед, про якість законів. Як приклад пошлюсь на сумнозвісний Кримінальний процесуальний кодекс України. У рік прийняття — 2012, цей закон презентувався ініціаторами як прогресивний інструмент змагального процесу. Одночасно, практикуючі юристи наголошували — кількість дефектних норм у законі повністю нівелюють задекларовану прогресивну мету. Незважаючи на це, кодекс було прийнято, а за 5 наступних років парламент вніс до нього майже тисячу правок і змін. Більше того, значна частина його норм наразі потребує тлумачення Конституційним Судом.

А диспозиція сумнозвісної статті про незаконне збагачення за 8 років існування закону зазнала такої кількості невиважених редакційних змін, що це стало наслідком визнання її неконституційною. І таких прикладів — сотні.

Що потрібно зробити?

По-перше, кодифікувати законодавство, скасувати нормативні акти, які не регулюють діючі суспільні відносини. По-друге, перед тим, як ініціювати той чи інший законопроект, з’ясувати наявність суспільного запиту на регулювання відповідних правовідносин. По-третє, зменшити кількість законопроектів, які регулюють поведінку окремих громадян, і встановити додаткову відповідальність для державних органів за невиконання (неналежне виконання) покладених на них суспільством функцій. Що менше держава регулює життя громадян, то вони живуть краще.

Стосується це також і бізнесу

Досить змінювати правила під час гри. Стабільність податкового законодавства й розумне податкове навантаження є запорукою розвитку підприємства. За останні 8 років ДФС (ДПС), Міністерством фінансів прийнято більше сотні нормативних актів, спрямованих на блокування вільного підприємництва. Зазначене призвело до багатократного збільшення податкових спорів у судах, розбалансованості податкових надходжень до бюджету тощо.

За статистичною інформацією, розміщеною на офіційному сайті судової влади, в минулому році судами України вирішено 35 506 податкових спорів, тобто кожний п’ятнадцятий платник податків відстоював правомірність своїх дій проти фіскального тиску у судах. Це не може бути нормою. Чи є такі дії корисними для суспільства? Чи є вони розумними?

Що потрібно зробити?

Скасувати недолугі підзаконні акти. Скасувати положення Податкового кодексу, які стримують розвиток малого і середнього підприємництва щодо презумпції правомірності рішень фіскальної служби, адже остання не довела суспільству, що діє розумно.

Недотримання чиновниками законодавства

Водночас правова система держави, — це не лише законодавство, це, насамперед, виконання законів. Та чи виконують державні органи закони так, як повинні? Чи відповідальні чиновники за невиконання законів перед громадянами, які довірили їм державне управління на користь суспільства? На жаль, ні!

Довести це можна просто: в минулому році суди розглянули 71 080 справ за позовами громадян до державних органів, які зобов’язані забезпечувати належний соціальний захист населення. Це означає, що кожний сотий пенсіонер звернувся до суду за захистом своїх соціальних прав, закріплених законом.

Який спір може бути між громадянином і державним органом, якщо правовідносини врегульовані законом, а державний орган зобов’язаний виконувати закон відповідно до Конституції України без жодного додаткового примусу або спонукання?

Чиновники, які порушують право громадян, повинні відповідати особистим майном, а не розраховуватися з громадянином, який виграв суд, за рахунок коштів держави (платників податків). Тоді чиновник буде діяти розумно.

Стан судочинства

Головним елементом правової системи держави є суди. Громадянин має право розраховувати на належний судовий захист своїх інтересів. Цифри: протягом останніх трьох років в Україні здійснювали правосуддя близько 3 000 суддів. Лише у 2018 році вони розглянули 3 343 284 проваджень, тобто навантаження на кожного суддю склало більше 1 000 справ на рік, з них кожна третя — це кримінальне провадження.

У суддів районних судів просто не вистачає часу, аби вирішувати цивільні позови громадян. Більше 20% справ розглядається в судах понад 1 рік, при визначених законом строках у два місяці. Водночас постановлені судові рішення практично не виконуються. Рівень виконання не перевищує 20 відсотків.

Що потрібно зробити?

За минулий рік судами розглянуто 195 000 сімейних спорів. Саме сімейні спори є благодатним підґрунтям для розвитку системи позасудової процедури врегулювання. Запровадження процедури досудової медіації зменшить завантаженість судів та сприятиме врегулюванню внутрішньосімейних конфліктів.

Також за минулий рік суди розглянули майже 300 000 справ про адміністративні правопорушення на транспорті. Така кількість справ пов’язана не стільки із забезпеченням спеціальної відповідальності, пов’язаної з управлінням транспортними засобами, перед державою, скільки з необхідністю дотримання складної процедури щодо відшкодування матеріальної шкоди учасниками ДТП страховими компаніями. Цю процедуру необхідно спростити законодавчо.

Одночасно зі створенням умов для стабільного, без надмірних навантажень, функціонування судової системи, суддям необхідно розуміти, що в будь-якій справі вони вирішують долю людини. Гуманізація кримінального правосуддя — це завдання, з яким суди можуть справитися самостійно, без будьяких законодавчих змін.

Зараз в Україні у слідчих ізоляторах тримаються понад 20 000 осіб, більша частина справ щодо цих осіб не має судової перспективи, значна кількість обвинувачень — безпідставні, а обрана правова кваліфікація дій — хибна, досудове розслідування проведено неякісно, з порушенням процесуальних норм.

При усіх цих обставинах люди продовжують триматися під вартою тривалі терміни. На жахливих умовах тримання у слідчих ізоляторах неодноразово наголошували і європейські інституції, і вітчизняні правозахисники.

Страждають люди, провина яких не доведена. За останній рік за тяжкі злочини було засуджено до позбавлення волі 2 000 осіб, десята частина з тих, хто тримається у тюрмах зараз. Такі дії не є розумними для суспільства.

Що заважає кожній із цих гілок влади діяти розумно на користь суспільства? Не виключаю, що причиною є відсутність взаємної поваги та поваги до головного джерела влади — народу.

Загалом, українське суспільство втомилося від декларацій й очікує реальних справ та розумних дій, інакше жодних позитивних зрушень не буде.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути