В Україні
ДСА vs ЕСІТС, або Чи з’явиться в Україні «Електронний суд»?
Тарас ТАРАСЕНКО,
народний депутат України, голова підкомітету з прав людини
Уже фактично рік, як в Україні повинна була почати функціонувати Єдина судова інформаційно-телекомунікайна система згідно з затвердженою концепцією, проте наразі як у тій байці Леоніда Глібова «Лебідь, Рак і Щука» — Державна судова адміністрація, ДП «Інформаційні судові системи» та Вища рада правосуддя тягнуть у різні боки, тож ситуація не міняється. А в цьому році до цієї трійки приєдналося ще й ДП «Центр судових сервісів», що загрожує поховати «Електронний суд» назавжди.
Минуло вже 17 років з моменту, як світ став на шлях офіційної цифровізації й продовжує неухильно рухатися в бік широкого впровадження сучасних технологій у державні сервіси. В цьому зв’язку можна згадати, що 12 грудня 2003 року була прийнята Декларація ООН «Побудова інформаційного суспільства — глобальне завдання в новому тисячолітті». Слід зазначити, що ідея суцільної інформатизації всіх сфер суспільного життя, включаючи й судочинство, в Україні була закладена ще Законом України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» від 9 січня 2007 р. № 537-V, а розбудову інформаційного суспільства в нашій країні та впровадження новітніх інформаційних технологій в усі сфери суспільного життя, зокрема, в діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, проголошено одним зі стратегічних пріоритетів державної політики України.
Нагадаю й те, що одна з перших концепцій «Електронного суду» в Україні була розроблена ще в 2012 році Державним підприємством «Інформаційні судові системи» на розвиток положень законів «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. (№ 2453-VІ), «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 р. (№ 3262-ІV), «Про Національну програму інформатизації» від 4 лютого 1998 р. (№ 74198-ВР) та інших, а також Концепції галузевої програми інформатизації судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи і Стратегічного плану розвитку судової влади в Україні на 2013–2015 роки.
Далі — з 2013 р. в Україні запроваджена Концепція галузевої програми інформатизації судів загальної юрисдикції та інших установ судової системи, котра була погоджена в рамках Національної програми інформатизації. Головною метою концепція визначала вдосконалення інформаційно-телекомунікаційної системи судів, а саме якісне поліпшення рівня судового захисту прав і свобод громадян та юридичних осіб; доступність судочинства, зростання довіри до органів правосуддя, поліпшення ставлення населення до роботи судів та підвищення їх ролі й соціальної значимості в суспільстві; формування позитивного іміджу судової системи в цілому, а ще підвищення правового рівня інформованості населення, їх ділової активності щодо забезпечення захисту своїх прав, свобод та законних інтересів у судовому порядку.
На жаль, за минулі роки задекларовані в концепції цілі так і не були втілені, я б навіть ризикнув сказати, що вони не просто не виконані, а мають «від’ємне значення». Спитайте сьогодні в будь-якого фахівця в галузі права або пересічного громадянина, що він думає про довіру до органів правосуддя, про їх соціальну значимість, про формування позитивного іміджу судової системи в цілому, і ви почуєте багато нецензурної лексики та скарг.
Історія про те, як розроблялося ЕСІТС та опис ораганізаційних прогалин у роботі Державної судової адміністрації України детально викладений у статті «Почему ЕСИТС не зароботала с 1 марта: стали известны реальные причины» («Судово-юридична газета», № 6—9, 1.03.2019 р.). У цьому плані варто згадати й ще одну публікацію в тому ж виданні (№ 24—28 від 16 липня 2018 року), в якій заступник голови ДСА України Сергій Чорнуцький малює захопливі перспективи щодо розвитку цієї системи в українському судочинстві.
Якщо порівняти ці дві статті, то видно, що за 9 місяців до впровадження ЕСІТС ДСАУ чудово розуміла, що необіхідно було зробити, проте не вжила достатніх, адекватних заходів для створення Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Тож наразі у Верховній Раді України на базі комітету з правової політики створено робочу группу щодо реформи цифрового правосуддя. Це — спроба депутатів хоча б якось виправити ситуацію із забезпечення роботи ЕСІТС.
Щодо керівництва ДСАУ, то там говорять, що відповідає за це заступник голови Сергій Чорноуцький, який і підписував сумнозвісне оголошення про запуск ЕСІТС, в нього і питайте, чому зірвано запуск системи. Хоча, думається, проблема вся у відсутності команди необхідних спеціалістів, готових ефективно виконувати поставлені завдання (на сайті ДСА є вкладка «робоча група з питань інновацій», але вона порожня), тобто такої групи фахівців в адміністрації просто не існує.
У цьому плані можна говорити і про слабкий рівень контролю за створенням ЕСІТС з боку Вищої ради правосуддя та судів, про що може свідчити небажання останньої займатися цим питанням, чи хоча б притягнути до дисциплінарної відповідальності посадовців, які не виконали концепцію, яку самі ж написали.
А, може, проблема в іншому, в закритості Державної судової адміністрації України. Нагадаю, що свого часу, звітуючи у Вищій раді правосуддя, голова Державної судової адміністрації Зеновій Холоднюк запевнив, що «Електронний суд» запрацює 1 червня 2020 року. Для цього в кінці 2019 року розпочався процес залучення нових — старих спеціалістів у ДСА, але зовсім не у відкритий спосіб. Так, радником голови ДСАУ стає добре відомий у судових колах Леонід Богданов, який у 2011 році очолював ДП «Інформаційні судові системи» (далі — ІСС), а в середині 2000-х працював заступником голови Державної судової адміністрації України. А через деякий час наказом Зеновія Холоднюка від 12.02.2020 року (№ 64) ДП «Автотранспортне підприємство ДСАУ» передтворюється на ДП «Центр судових сервісів» (далі — ДП «ЦСС»), а іншим наказом (№ 99 від 28.02.2020 р.) затверджується план заходів із впровадження ЕСІТС, в якому робити це доручається ДП «ІСС» та ДП «ЦСС» (код діяльності — вантажний автомобільний транспорт). Цікавим тут є те, що ДП «ІСС» надало проект плану заходів щодо впровадження ЕСІТС ще 29.11.2019 року, тобто ДСАУ чекала цілих 3 місяці, аби завтвердити новий план дій з уже новим підприємством (ДП «ЦСС»).
Загалом можна сказати, що неефективність Державної судової адміністрації України в цій сфері просто вражає: її керівництво «профукало» майже рік часу для затвердження нового плану заходів, хоча й до цього чудово розуміло, що з 1 березня 2019 року ЕСІТС не зможе запрацювати і що потрібна зміна підходів.
Тепер щодо ДП «Центр судових сервісів» та оновлення його команди. На початку березня (4.03.2020 р.) виконувачкою обов’язків директора цього підприємства було призначено Олену Нетишенську, колишнього головного бухгалтера ДП «ІСС», яка певний період часу працювала зі згаданим Леонідом Богдановим у Держінформюсті і є засновником ГО «Відкрита держава». Після цього на «Центр судових сервісів» починають працювати інші пов’язані особи, як то Олексій Личов та Ілля Живаєв — також колишній директор ДП «ІСС». (Додам, що відповідно до листа НАБУ від 02.04.2020 року згаданим І. В. Живаєву та Л. В. Богданову, а також іншим особам пред’явлено обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України і триває процедура відкриття матеріалів справи).
А 26 лютого в комітеті Верховної Ради України з питань правової політики відбулося перше засідання робочої групи з питань цифровізації правосуддя та суміжних правових інститутів в Україні, на якому представники ДСАУ не повідомили про створення ДП «ЦСС» і на запитання членів групи щодо доцільності створення двох вказаних підприємств не надали обгрунтованої відповіді. До того ж, є факти, що свідчать про відсутність кординації дій ДСАУ із судовою гілкою влади.
Як відомо, свого часу Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням короновірусної хвороби (СОVID-2019)», яким було внесено зміни до процесуальних кодексів в частині надання прав судам проводити судові засідання дистанційно — поза межами залів судових засідань з допомогою відеоконференцій з ідентифікацією особи за допомогою електронного цифрового підпису або в порядку, визначеному ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». А 8 квітня 2020 р. Державна судова адміністрація України видала наказ № 169 «Про затвердження порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв’язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному, господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду» (далі — Порядок).
Відповідно до термінів, визначених у зазначеному вище Порядку, системою відеоконференцзв’язку є комплекс технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon», який забезпечує проведення судових засідань у режимі відеоконференцзв’язку, що призвело до необґрунтованої монополізації використання цієї програми у функціонуванні електронного судочинства. Що це за програмне забезпечення, до квітня цього року так ніхто й не знав. Відтак суди потрапили в патову ситуацію, коли вони починають використовувати інші програмні рішення, то ДСАУ обмежує їх лише «EasyCon».
І тут знову виникає Леонід Богданов, який раніше працював над створенням Порядку відеоконференцзв’язку саме на базі програмного забезпечення «EasyCon». При цьому, за наявною інформацією, він є пов’язаною особою з власниками ТОВ «Ізікон Груп» (код ЄДРПОУ 43565877). При тому заступник голови ДСАУ Сергій Чорноуцький в інтерв’ю газети «Закон і бізнес» та в мережі Фейсбук повідомляє недостовірну інформацію, про те, що програмне забезпечення «EasyCon» набуто безоплатно й воно є власністю держави, а от згадана виконувачка обов’язків директора ДП «ЦСС» О. Нетишенська на звернення народного депутата, не може найти документи щодо права власності на дане ПЗ, хоча в акті приймання документів між ДП «ЦСС» і ДП «ІСС» вони зазначені. Згодом з’ясовується, що вартість невиключної ліцензії програмного забезпечення «EasyCon» майже 2 млн гривень, при тому ДСАУ й не прагнула вивчити інші, більш сучасні можливості забезпечення відеоконференцій. До того ж, у Держспецзв’язку чітко заявляють, що використання даного ПЗ та експлуатація ЕСІТС в органах державної влади не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері захисту інформації. А за моїм депутатським зверненням до Уповоноваженого Верховної Ради України з прав людини ініційовано перевірку дотримання законодавства про захист персональних даних при використанні програмного забезпечення «EasyCon»
Зрештою, після численних звернень та висловлення заперечень всіма учасниками робочої групи, ДСАУ погодилося змінити текст документа та прибрати назву ПЗ «ЕаsyCon» з порядку здійснення відеоконференцій.
Загалом же нашу «співпрацю» з Державною судовою адміністрацією не назвати продуктивною. Практично кожну краплину інформації з адміністрації потрібно буквально «видирати» — та ж директорка ДП «ЦСС» Олена Нетишенська відмовилася брати участь у робочій групі через зайнятість, повідомивши, що будь-яку інформацію буде надавати лише на письмовий запит — тобто під кожне депутатське звернення ДСА бере для себе 10 днів «фори», щоб подумати, як правильніше відповісти, що ще раз засвідчує відсутність порозуміння та конструктиву в нашій «співпраці».
Можна також згадати, як 21 березня 2020 року голова ДСАУ звітував перед Вищою радою правосуддя, при цьому не сказавши нічого суттєвого щодо створення ЕСІТС, але ВРП навіть не пожурила його за це, а прийняла звіт до відома, запропонувавши якнайскоріше надати положення про ЕСІТС на затвердження. Тоді ж прозвучало запевнення ДСАУ, що відключення судів від системи не буде. Проходить тиждень і по всій Україні (29.03.2020 року) відключаються послуги СМС-повідомлень про судові засідання через наявність непогашеної заборгованості. Тоді ж з’являється наказ ДСАУ № 206 про проведення службового розслідування стосовно генерального директора ДП «ІСС» О. Тертичного з одночасним відстороненням від виконаня службових обов’язків — на підставі двох службових записок (від 15.04.2020 р. та від 24.04.2020 р.). Керівником відповідної комісії призначається заступник голови ДСАУ Сергій Чорноуцький (який одразу ж відбуває у відпустку).
Додам і те, що 29 квітня 2020 року територіальним органом ДБР порушується кримінальне провадження за фактом того, що службові особи ДП «Інформаційні судові системи» та Державної судової адміністрації, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою отримання неправмірної вигоди для себе або в інтересах третіх осіб, підписали з ДП «Е-Консалтінг», ТОВ «Комп’ютерні інформаційні технології» та ТОВ «Транслінк консалтінг» акти приймання передачі наданих послуг, які фактично не були виконані.
Враховуючи ситуацію з блокуванням роботи СМС-повідомлень та відсторенням відповідальної особи, я особисто 4 травня відвідав ДП «ІСС», де поспілкувався з виконувачем обов’язків його директора В. Калугою (за посадою головний інженер) щодо проблем життедіяльності даного держпідприємства. Зазначу, що присутній тоді при розмові Л. Богданов намагався постійно втручатися в наше спілкування, перебивав, називав мене адвокатом Тертичного, намагався схилити В. Калугу до того, аби той не відповідав на запитання й вимагав від мене письмових звернень.
Дякую пану В. Калузі, що він все-таки не послухав підказок, а проявив волю, заявивши, що все звалилося йому як сніг на голову, що він поки що розбирається в ситуації, а коли будуть заплачені борги, він не знає, і що ДСАУ допомогає лише тим, що відправила сюди Леоніда Богданова. Він також додав, що печатка ДП «ІСС» якимось чином зникла, а фінасовий директор та головний бухгалтер пішли на лікарняні.
Більше конкретики я не почув. Там же, в ДП «ІСС», я планував поспілкуватися з членами комісії, яка проводить службову перевірку, але виявилося, що є лише один член цієї комісії, а інші присутні — це представники ДП «ЦСС», а саме О. Нетишинська та О. Личов. При тому від останього я вислухав емоційний монолог щодо того, що я «нападаю на ДП «ЦСС», а ДП «ІСС» не чіпаю, бо є товаришем Тертичного, а ще що я лобіюю чиїсь інтереси, а також що це депутати винні в ситуації, бо приймають «неправильні» закони, для чого взагалі я займаюся проблемами виведення роялті з Мін’юсту, бо саме це міністерство винне в тому, що встановило такі умови роботи державних підприємств, і взагалі «тепер через мене корумповані судді будуть використовувати ЗУМ та Скайп і заробляти по 100 тисяч доларів хабарів, а чесні судді будуть користуватись Ізіконом, бо не бажатимуть нести відповідальність за зв’язок зі сторонами, а ДП «ЦСС» несе таку відповідальність».
На моє запитання, що роблять представники ДП «ЦСС» на території іншого підприємства — ДП «ІСС», почув: «розгрібаємо те, що тут наробили, і якщо б у нас були необхідні гроші, ми б уже за півроку все запустили».
Цікаві факти: після мого візиту на держпідприємство «Інформаційні судові системи» система відеоспостереження вийшла з ладу — співпадіння? А 7 травня в ЄДР змінено керівника підприємства на В. Калугу, при цьому О. Тертичний не був звільнений з посади.
Як післяслово
Ну, нібито, план заходів щодо впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ДСАУ затверджено, а в лютому — березні вже навіть повинні були й виконані перші роботи, проте вже початок літа, а робота ДП «ІСС» заблокована — навіть почали звільнятися працівники. Як уже зазначалося, перевірку цього підприємства фактично здійснюють працівники ДП «ЦСС» замість ДСАУ, і керує усім цим процесом радник голови ДСА Л. Богданов. Вам не нагадують «заходи в ДП «ІСС» звичайне поглинання одного підприємства іншим? І при цьому жодної реакції ні від ВРП, ні від Ради суддів України. У зв’язку з цим у Верховній Раді ініційовано створення Тимчасової слідчої комісії для розслідування діяльності (бездіяльності) Державної судової адміністрації України і згаданих державних підприємств, які їй підпорядковуються, що призвело до зриву запровадження системи електронного судочинства в Україні.
Хоча та ж ТСК може встановити лише факти зловживань у минулому, а нам потрібно говорити про майбутнє. Думаю, що в даній ситуації саме Вища рада правосуддя та судді повинні взяти на себе функції з контролю за впровадженням ЕСІТС, створивши відповідний координаційний центр, оскільки лише спільна робота представників судової влади разом із розробниками програмного забезпечення можуть дати позитивний ефект щодо створення ефективної системи цифрового суду в Україні, яка буде зручною у використанні та сприятиме швидшому й надійному захисту прав фізичних і юридичних осіб.
Джерело: Юридичний вісник України
