Дистанційна зайнятість: хто може перейти на віддалену роботу?

Як відомо, 4 лютого Верховна Рада затвердила закон, який регулює дистанційну зайнятість українців. У зв’язку з цим експерти відповіли на деякі питання, які можуть виникнути у віддалених працівників або тих, хто хоче перейти на дистанційку.

У чому різниця між віддаленою і надомною роботою? Цим законом Верховна Рада впроваджує поділ дистанційної зайнятості на віддалену роботу, коли співробітник може працювати з будь-якої точки світу, і надомну роботу, коли робочі обов’язки співробітник виконує вдома або в іншому заздалегідь зазначеному приміщенні. При надомній роботі робоче місце фахівця — фіксоване й не може переноситися без узгодження з начальством.

Дистанційка — це обов’язково гнучкий графік. За дистанційної зайнятості навіть надання гнучкого графіка варто обговорювати з начальством. Роботодавцю та працівнику треба домовитися про те, в який час працівник обов’язково повинен бути на зв’язку, час, протягом якого він сам визначає періоди роботи (в рамках встановленої тривалості робочого часу), час на відпочинок і приймання їжі.

Про те, чиї робочі інструменти використовуються під час роботи, роботодавець і працівник домовляються заздалегідь. Роботодавець може забезпечувати працівників усім необхідним обладнанням або відшкодувати витрати на обслуговування власних пристроїв. Також співробітник може взяти на себе повну матеріальну відповідальність (це закріплюється в трудовому договорі). При цьому, якщо роботодавець надає обладнання, він зобов’язаний дати працівнику рекомендації по роботі з ним, провести інструктаж.

За новим законом співробітник може звернутися до роботодавця з вимогою перевести його на дистанційний вид зайнятості в разі:

• необхідності самоізоляції (у період пандемії), в період військових дій, стихійних або техногенних катастроф;
• вагітності або якщо в людини є дитина до 3 років чи дитина-інвалід;
• загрози фізичному та психічному здоров’ю, якщо на робочому місці співробітника піддають насильству, дискримінації, сексуальним домаганням (в цьому разі працівникові потрібно довести правдивість заяви).

Якщо ж організувати роботу дистанційно неможливо або вимоги співробітника не обґрунтовані одним з цих пунктів, роботодавець має право відмовити в дистанційці.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути