Фактор Трампа

На що бажано звернути увагу при оцінці російського вторгнення в Україну

Про сучасних провідних політиків практично неможливо говорити з необхідною об’єктивністю, без упередженості. Будь-яка точка зору матиме елементи суб’єктивізму, обережного або відвертого викривлення характеристик політичної особистості. З історичної точки зору ми можемо згадати «фактор Черчилля», «фактор де Голля», «фактор сталіна» чи «фактор Рузвельта» при оцінці подій у війні 1939–1945 років. І не лише у Другій світовій. Досить значним був вплив зазначених персон на всю історію людства середини минулого сторіччя, розвиток подій у гарячій та холодній війнах, які тривали.

Читайте також: Казахи вимагають від росії компенсації

Натомість гібридний, агресивний та швидкоплинний характер сучасних війн вимагає по-новому оцінювати головних дійових осіб сучасності, президента США Дональда Трампа, зокрема. Його суперечлива, часом незрозуміла, наполеглива, й сповнена неочікуваних ходів натура стала предметом багатьох досліджень та оцінок. Як видається, і нам є що додати в загальну «скарбницю» персонального складу цієї особистості. При тому ми не претендуємо на повну довершеність наших думок і сентенцій.

У першу чергу маємо відзначити, що на відміну свого попередника за Трампом не тягнеться шлейф компрометуючих проявів корупції щодо нашої держави. Також він не має своїх «агентів впливу» у складі наших держорганів, не наполягає на відмові від української державності, державного суверенітету. Водночас добре відома роль його попередників у захопленні Криму, власне відмови від принципу територіальної недоторканності України. І це, до деякої міри, говорить про певну політичну лояльність Трампа до нашої держави в останній час. Здається, він нарешті таки доходить розуміння того, що Україна – не росія. При тому Володимиру Зеленському він бажає гнучкості, а Путіну – бути хорошою людиною, як не дивно це звучить, принаймні для українців. Його думки про війну з росією (мовляв, це не наша війна) перекриває екс-президент США Білл Клінтон, який доводить: «саме ми змусили Україну відмовитися від своєї ядерної зброї, крилатих ракет та стратегічних бомбардувальників, ми обіцяли захистити її від росії, а зробили країну вразливою. Тож це наша війна!», – цитують Клінтона ЗМІ.

Читайте також: Суд у США заблокував санкції Трампа проти МКС

Зрозуміло, що військова тематика завжди співзвучна з темою миру. Трамп, кажуть, хоче отримати Нобелівську премію миру – амбітне прагнення завершення кар’єри! Хоча, гадаю, якщо одному з його попередників, який фактично сприяв окупації рф нашого Криму свого часу була вручена така премія, то отримання «нобеля» людиною, яка сприяє припиненню цієї війни, є цілком правомірним. Окрім військових аспектів, економічні погляди та пропозиції Трампа також викликають певні реакції. Його наполеглива економічна політика, яку вважали і вважають абсолютно хаотичною, незрозумілою, «яка потенційно веде до світової економічної кризи», в підсумку дає США змогу завдяки цим крокам щомісяця отримувати понад 30 млрд доларів із подальшим укріпленням цієї грошової одиниці в світі. Тож практично всі негативні прогнози провідних економістів не справдилися. І в питаннях геополітики, мусимо визнати, що хоча й запізно, але Трамп почав розуміти реальну агресивну мету рф щодо нашої держави. Ще раніше він визнав, що росія хоче завоювати всю Україну. Фактично це вперше, коли Трамп так відверто висловився про справжні плани путіна щодо України. «Росії не потрібен той шматок, який у них є зараз. Росія хоче всю Україну», – заявив він в інтерв’ю NBC News у травні цього року. Водночас для Дональда Трампа збереження України, а тим більше її процвітання, не є самодостатньою метою. І це також треба розуміти. Для нього не менш важливим є відновлення стосунків (читай бізнесу) із росією.

Й останнє, на що, думаю, важливо звернути увагу. Під час перемовин із путіним на Алясці тиждень тому Трамп передав останньому листа від своєї дружини Меланії, в якому йшлося про повернення викрадених рф українських дітей на Батьківщину. Отакої! То ж якими б успішними не здавалися ці перемовини для путіна та його оточення, але ложку дьогтю в бочку меду Трамп цим листом не відмовився покласти. Після того путін, як відомо, одразу заспішив додому. Таким є Трапм насправді – суперечливим, спонтанно активним і різким, але ж усе таки сильним політиком сучасності.

Віктор Ковальський

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути