В Україні
Інтелектуальна власність завжди в ціні…
У минулі роки про інтелектуальну власність згадували лише в Міжнародний день інтелектуальної власності, що відзначається, як відомо, 26 квітня. Зараз ситуація змінилася, про що свідчить хоча б той факт, що в Україні з’явився (нарешті) Офіс інтелектуальної власності та інновацій.
Аби підкреслити значення інновацій у повсякденному житті людини та у вдосконаленому суспільстві, скажемо, що патенти, товарні знаки, авторське право та суміжні права як результати творчості та знань є потужними інструментами сприяння нашому розвитку. Скажімо, сьогодні, навіть в умовах повномасштабної війни будь-яка новина про сучасну техніку чи озброєння, створене в Україні, викликає шквал емоцій та захоплення роботою оборонного сектору, який працює наразі на повну потужність. Українцям хочеться бачити не лише німецькі «Леопарди», американські «Himars-и», «Javelin-и», британські «NLAW-и», турецькі «Bayraktar-и» та інші сучасні зразки західного військово-промислового комплексу, а й українські «Богдани», «Стугни», «Нептуни», «Вільхи», «Буревії» тощо. Вітчизняна зброя сьогодні, в тому числі, дає гідну відсіч російським загарбникам, чим здивувала не лише агресора, а й західних експертів.
Читайте також: Захист інтелектуальної власності – сильна економіка – інвестиції. Чому в нас і досі з цим проблеми?
Питання: а що ми мали до цієї повномасштабної війни, мабуть, не надасть повноцінної відповіді у сенсі розвитку та охорони ІР. Адже озброєнням, виготовленим в Україні, цікавилося досить обмежене коло людей, хіба що профільні видання та відповідні експерти. Політики та урядовці загалом майже не торкалися цієї теми. І якщо наші фахівці створювали умовний безпілотник, він розроблявся переважно в мирних цілях або для спортивних випробувань, так його можна було легше експортувати.
І сьогодні нашим військовим доводиться мати справу з переобладнанням та модернізацією подібних розробок. Тому самий час подумати: а що з нами буде після перемоги? Ймовірно, у повоєнні часи йтиметься, насамперед, про промислову продукцію подвійного призначення і про виробників, які повернуться до «мирних» ідей і зразків. Навчитися працювати з державними замовленнями в мирний час – це головний урок для тих, хто має на руках промислові зразки, патенти, товарні знаки.
Вітчизняний досвід захисту промислової власності є досить простим, якщо не сказати примітивним. На створення певних прототипів зброї, наприклад, спрямовуються бюджетні кошти. Після цього до ідеї миттєво підключаються спритні підприємці. І вже вони, а не державні концерни, доводять прототип до промислового зразка. Тому на цьому етапі проект інтелектуальної власності закріпляється за бізнесом. Як наслідок – промислова Україна не мала з цих розробок ані гривні й змінити ситуацію на сьогодні неможливо. Варто повернутися до загальносвітової практики, яка знає ціну об’єктів ІР, правильно реєструючи всі винаходи. Український оборонний комплекс не намагається та й не вміє комерціалізувати власну роботу. Ба більше, військові розробники навіть не займаються базовою реєстрацією своїх винаходів. Отже, воєнні розробки – це не лише перемога, а й потужна економіка держави. Як стверджує Олена Орлюк, директорка Національного українського офісу інтелектуальної власності та інновацій: «якщо виріб переходить від прототипу до виробництва, тобто прибуткового тиражування, Україна отримує щонайменше дві потужні можливості. Перша – самозахист. Тут варто усвідомити, що західна допомога рано чи пізно зменшиться в масштабах. Адже запаси партнерів – не є нескінченними. І навіть після перемоги питання новітнього озброєння буде одним із ключових. Тож вітчизняна зброя має закрити попит на неї. Ми не лише розвиваємо власний воєнпром, а й зменшуємо майбутні витрати на захист.
Друга можливість – експорт нашого озброєння. Україна сьогодні має всі можливості для цього. Будь-яку розробку можна протестувати в умовах реальних бойових дій». Тут можна виділити й третю можливість – ті самі товари подвійного призначення. Що маємо на сьогодні? Зовсім мало. Відтак, товаровиробники повинні працювати з ІР. Це можливо робити у взаємодії з усіма стейкхолдерами процесу, враховуючи Міністерство оборони, Мінекономіки, Укроборонпром та ІР Офіс. І вкрай важливо подбати про всю документацію, про реєстрації та патенти. Відсуваючи ІР «на потім» – отримаємо мільярдні втрати.
Читайте також: Суд може витребувати докази щодо походження і розповсюдження товарів або послуг, що порушують право інтелектуальної власності
Майже аналогічна картина і в агросекторі. Ця галузь активно розвивалася на початку минулого століття, сьогодні ж змушена здебільшого імпортувати насінницький ресурс та добрива з-за кордону, граючи за правилами постачальника. Експерти кажуть, що причина цього доволі проста: відсутність сталої програми підтримки національного виробника, що працює з вітчизняним насінневим матеріалом. Якщо розглядати цей кейс з погляду ІР, ми втрачали мільярди, доки працювали за іноземними ліцензіями замість реєстрації та розвитком власних розробок. Враховуючи те, що в Україні все ще не має ІР-суду, все ще не завершені процедури з добору суддів, процес захисту прав інтелектуальної власності залишається надзвичайно довгим, дорогим і складним. Тому й слід уже сьогодні думати про можливості захисту своїх бізнес-інтересів ще на стадії створення продукту, а не тоді, коли його стануть розпізнавати та може спрацювати недобросовісна конкуренція.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
