В Україні
Кандидат з нюансами: що відбувається в ЄС перед історичним рішенням щодо України
Сергій СИДОРЕНКО,
Нідерланди, ЄП
«Завершив розмову з Еммануелем Макроном. Предметно обговорили розгляд нашої заявки на отримання статусу кандидата на вступ до ЄС», – написав Володимир Зеленський у середині травня. Тоді Президент обговорював це питання з лідерами усіх держав, що належать до числа «проблемних», тобто тих, які не були готові голосувати за кандидатський статус для України. Франція — одна з них. Відтоді дещо змінилося. «У розмові з Макроном окрема увага – шляху України до ЄС, координуємо кроки», – затвітив В. Зеленський увечері 9 червня, натякнувши, що минулого рівня розбіжностей уже немає. Утім сам Макрон заявляти про це не став, повідомлення Єлисейського палацу виявилося стриманішим.
Читайте також: ЄС скасував мита на українські товари
Цей приклад є доволі точним відображенням того, що відбувалося в останні тижні в питанні руху України до членства в ЄС.
Зрештою, й досі немає жодного офіційного рішення, лише напівтони та натяки – але українські учасники процесу публічно випромінюють оптимізм і, нібито, мають для цього підстави. За останні чотири тижні у ЄС справді різко скоротилася кількість «україноскептиків». Але одностайності досі немає. Лишилися (і навіть додалися нові) країни, які чекають кроків з українського боку й готові сказати Україні «так» лише за цієї умови. Тож зараз історичне для нас рішення ЄС залежить передусім від нашої країни та готовності всієї влади усвідомити це — поки не пізно.
Що чекає на нас найближчим часом?
Європейська комісія відклала своє рішення про те, чи готова Україна отримати статус кандидата. ЄК затвердить свій висновок завтра, 17 червня, а не 15, як очікували раніше. Це, втім, не «зрада», навпаки, це дає можливість подолати перепони. Час грає на нас, бо в останні дні баланс поволі зміщується на нашу користь. А от дата наступного етапу розгляду української заявки зафіксована твердо, запевнив єврокомісар Янез Ленарчич, який минулого тижня відвідав Київ. Можливість перенесення українського питання на наступний саміт зараз не розглядається. «Складно передбачити день розгляду в ЄК, але Комісія зробить усе – підкреслюю, все, аби гарантувати, що держави-члени матимуть змогу розглянути це питання на саміті 23 червня», – заявив він.
Варто пояснити, хто саме та за якою процедурою затверджує українську заявку. Тим більше, що українську заявку розглянуть суттєво інакше, ніж це зазвичай відбувається в ЄС. Навіть – не будемо цього приховувати – всупереч вимогам базового договору Євросоюзу.
Як відомо, 28 лютого Україна підписала заявку про вступ до ЄС. Попри гучну назву, власне про вступ не йдеться – лише про запуск процедури — 11 березня на позачерговому саміті ЄС дав на це згоду. Єврокомісія розробила опитувальник для потенційних кандидатів; Україна в рекордно стислі строки заповнила його, потім так само швидко заповнила другу частину. Весь цей процес зайняв два місяці з хвостиком, і це для ЄС безпрецедентно швидко, в кілька разів швидше, ніж у будь-якого кандидата в минулому. Тепер, за офіційними процедурами ЄС, Європейська комісія має дати незалежний висновок про те, чи готова Україна до членства. Правила ЄС вимагають, аби це був технічний документ, ЄК не має права зважати на думку держав-членів на цьому етапі.
Але реальність протилежна. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн (минулими вихідними вона відвідала Київ) зараз взяла процес у свої руки й особисто вирішує питання щодо висновку, а для цього веде переговори з ключовими державами-членами. Її мета – домовитися про такі умови формулювання документа, які знайдуть одностайну підтримку на саміті та не будуть відкинуті. Власне, весь багатосторінковий висновок уже готовий, а темою для обговорення є те, що там записати – «так» чи «ні».
Два плани для України
«Є три основні країни, які не хочуть давати зелене світло для України або вимагають, щоби кандидатство містило передумови. Це план Б, і для нас це дуже важке рішення, яке, ми впевнені, послабить Європейський Союз та європейських лідерів… Нам потрібно зараз усю енергію сконцентрувати на тому, щоби був реалізований історично правильний план А, а план Б може статися і без української участі», – розповіла журналістам у четвер у Брюсселі віцепрем’єрка з питань євроінтеграції Ольга Стефанішина.
Про те, які країни зараз не згідні (їхня кількість останніми днями навіть почала зростати!) – трохи згодом. А спершу – про два варіанти плану. План А, про який згадала Стефанішина, – це висновок Єврокомісії про те, що Україна відповідає критеріям і ЄС визнає за нею статус кандидата вже зараз. Натомість усі наступні кроки (як-от початок переговорів) будуть обумовлені проведенням реформ.
«Кандидат у кандидати»
План Б, який просувають кілька столиць, передбачає, що умови висунуть уже зараз, і до їх виконання Україна буде «кандидатом у кандидати». Перелік умов пропонують прописати у висновках Єврокомісії (ніби їх придумали не держави-члени, а сама ЄК). А на саміті в цьому разі Україні повідомлять, що вона стає лише «потенційним кандидатом», а також отримує юридично визнану перспективу членства (яка досі формально справді не зафіксована в жодному документі).
Звісно ж, Євросоюз спробує переконати, що план Б – не «зрада», а «перемога». Ба більше, багато хто в ЄС справді так вважає.
Хто «за» і хто «проти» (спойлер — не Угорщина)
Ольга Стефанішина у спілкуванні з журналістами в Брюсселі не стала називати держав-противників нового статусу для України, і це правильний підхід – публічні звинувачення з боку посадовця не допоможуть формувати єдність на саміті. До того ж, під питанням навіть кількість цих противників, бо вона постійно змінюється. На жаль, не завжди на нашу користь. Хоча є й добрі новини!
Чимало джерел стверджують, що Макрон, про якого йшлося на початку, справді стає прихильнішим до кандидатства, і не тільки для Києва. Франція найімовірніше пропонуватиме статус для двох сусідів ЄС – України та Молдови. Одна з причин – те, що у Франції завершуються парламентські вибори (обидва тури пройдуть до саміту), і це розв’яже президентові руки щодо рішень, які могли би спровокувати критику опонентів. Але є й інша причина. Одночасно зі зміною думки Парижа Україна, зі свого боку, стала позитивно відгукуватися про ініціативу Макрона щодо створення «європейської політичної спільноти». Цей проєкт (який ще невідомо, чи запрацює) є для французького лідера геополітичною гордістю, і те, що спочатку Київ був проти, у Єлисейському палаці сприйняли з образою. Тепер ніби все залагодилося.
Обережні позитивні сигнали надходять із Австрії. Ця держава, яка півтора місяця тому публічно виключала можливість статусу кандидата для України, поволі почала пом’якшувати позицію. Минулого тижня австрійський канцлер заявив про готовність виділити Молдову та Україну в окремий формат, хоча уник конкретики про те, чи проголосує він за кандидатство.
Разом із тим, традиційно проблемними лишаються Нідерланди. Прем’єр Рютте наполягає на тому, щоби не давати Україні нових статусів до виконання умов. Утім, від кількох джерел надходила інформація, що він обіцяв зняти блокаду, якщо залишиться один. А Німеччина діє так, як зазвичай за канцлерства Олафа Шольца, уникає визначеної позиції. Сам Шольц воліє сказати «ні» кандидатству, але на нього тиснуть і виборці (які підтримують рух України до ЄС), і частина однопартійців, і падіння власних рейтингів, Тож шанси на зміну позиції є.
Треба окремо підкреслити: Угорщина голосуватиме за Україну. Попри медійну активність, некоректні заяви команди Орбана тощо, в Будапешті є рішення підтримати рух сусідньої держави до ЄС. Однак в останні дні з’явилися два нових опоненти. Це Данія та Швеція, які вклали чимало зусиль у реформи в Україні, передусім антикорупційні, й вирішили поставити кілька умов саме в цій сфері для наступного кроку ЄС. І це може стати значно серйознішою проблемою, ніж німецька нерішучість.
Джерело: Юридичний вісник України
