Керований хаос, або Історія створення і знищення департаменту спецрозслідувань ГПУ

Олексій Баганець, заступник Генерального прокурора України (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), кандидат юридичних наук, адвокат, заслужений юрист України

Спостерігаючи за діяльністю нинішньої Генеральної прокуратури України, на жаль, доводиться і далі констатувати безграмотність, відсутність належного професіоналізму та незнання навіть свого профільного законодавства її керівниками.

Незаконні прецеденти ГПУ

Лише вдумайтесь: то два заступники Генерального прокурора, які не мали жодних процесуальних повноважень, поїхали, за їх словами, за вказівкою Ю. Луценка, восени 2016 року в Ізраїль на зустріч із підозрюваним у кримінальному провадженні за ч. 5 ст. 191 КК України, яку провели з останнім, звертаю вашу увагу, не на території хоча б посольства чи консульства України, а в якомусь готелі в присутності українського равіна, тим самим порушивши міжнародне законодавство і законодавство вказаної іноземної держави, що могло навіть спричинити міжнародний скандал. Я вже мовчу про зміст цієї розмови. Потім та ж Генеральна прокуратура в особі Головної військової прокуратури з грубим порушенням норм Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, Конституції та КПК України взяла активну участь у винесенні Краматорським міським судом завідомо незаконного рішення про спецконфіскацію коштів і облігацій, які належали особам, вину яких не було доведено в установленому законом порядку. Далі захопилися масовим направленням до Верховної Ради України (чого раніше ніколи не було) необґрунтованих подань про дачу згоди на притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності, в яких були відсутні достатні факти і докази, які підтверджували винуватість цих осіб. То почали масово, в порушення не лише норм процесуального, а й матеріального права, повідомляти про підозру і навіть направляти до суду обвинувальні акти стосовно деяких найбільш відомих голів міських і селищних рад, звинувачуючи останніх у тому, що вони зловживати своїм службовим становищем, підписуючи в межах своїх повноважень колегіальні рішення депутатів місцевих рад, то запровадили і поширюють після 20 листопада 2017 року незаконну практику проведення досудового розслідування слідчими органів прокуратури кримінальних проваджень, які підслідні ДБР, або доручають їх розслідувати, знову ж таки, в порушення вимог закону, іншим органам досудового розслідування; підтримують і не оскаржують незаконну діяльність слідчих податкової міліції, яка не передбачена в Податковому кодексі України, тощо. Все це в сукупності з масовим порушенням при цьому прав і свобод громадян, неминуче заподіє істотної шкоди іміджу держави й потягне за собою матеріальні збитки, які доведеться в майбутньому сплачувати потерпілим від такої діяльності органів досудового розслідуванні і прокурорів. І таких фактів багато.

А тепер зупинюся ще на одному випадку відвертого нехтування тією ж ГПУ вимогами закону й намаганням далі продовжувати правовий хаос у сфері правоохоронної діяльності.

Створення департаменту спецрозслідувань

Ще не так давно нинішній Генпрокурор після свого сумнівного і суперечливого призначення на цю високу посаду, дуже багато чого обіцяв, в тому числі й вжити всіх необхідних заходів щодо якнайшвидшого завершення досудового розслідування по кривавих подіях на Майдані Незалежності, а також у справах про злочини, які інкримінувалися колишньому президенту В. Януковичу і його найближчому оточенню. Більше того, він демонстративно замість управління спеціальних розслідувань створив цілий департамент спеціальних розслідувань і на цю посаду 7 червня 2016 року перепризначив Сергія Горбатюка. Водночас у порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України Ю. Луценко ввів у штат департаменту спецрозслідувань і відділ процесуального керівництва досудовим розслідуванням, тим самим доручивши С. Горбатюку здійснювати також керівництво прокурорами, які здійснюють процесуальне керівництво в кримінальних справах, які розслідувалися в департаменті, хоча до цього і після весь час суперечив сам собі, декларуючи абсолютно вірні норми про те, що не може керівник органу досудового розслідування одночасно керувати і прокурорами. Але, як неодноразово це підтверджувалося: говорити це одне, а робити — зовсім інше.

Я теж неодноразово звертав увагу керівництва ГПУ: не може керівник слідчого підрозділу одночасно керувати і підрозділом процесуального керівництва. Якщо сам Ю. Луценко цього просто не знав і не міг знати, будучи професійно необізнаним ні в кримінальному процесі, ні в законодавстві про прокуратуру, то я завжди допускав і сподівався, що в центральному апараті ГПУ повинні ще залишитися, нехай і дуже мало, але професійні прокурори, які мали б це розуміти і звернути його увагу. Знову ж таки, якщо виходити з неодноразових заяв Сергія Горбатюка, Ю. Луценко, мабуть, свідомо порушував закон, в тому числі й тоді, коли вилучав із підпорядкування керівника департаменту спецрозслідувань цілий ряд кримінальних справ, прийняті рішення в яких пізніше викликали серйозні сумніви. Більше того, скажу, що з моменту створення департаменту спеціальних розслідувань усі слідчі і керівники слідчих підрозділів управління спеціальних розслідувань були виведені зі штату Головного слідчого управління й увійшли до складу новоствореного департаменту та перебували в підпорядкуванні С. Горбатюка.

Верховний Суд про статус Горбатюка

У зв’язку з цим, цікавим і повчальним для нинішнього керівництва ГПУ і фактично залежної від нього Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів є рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.03.2018 року, яке прийняте за результатами розгляду скарги С. Горбатюка на рішення КДК прокурорів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Якщо чесно, то таке рішення найвищої судової інстанції є дуже наглядним прикладом, як не потрібно було «реформувати» нашу прокуратуру, і що наробила така «реформа», але це вже тема для іншої публікації.

Навіть особисто для мене була несподіваною інформація, яку я прочитав у цьому рішенні суду, як саме КДК прокурорів сформулювала службове становище керівника департаменту спецрозслідувань (дослівно): «Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів дійшла висновку про те, що Особа_6 (тобто С. Горбатюк) призначений на посаду прокурора — начальника департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, на якого додатково покладено обов’язки керівника органу досудового розслідування …», що, звичайно, не відповідало дійсному його статусу у відповідності до вимог КПК і Закону «Про прокуратуру».

І тому не дивно, що колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла зовсім до інших висновків, визнавши незаконним таке притягнення С. Горбатюка до дисциплінарної відповідальності, вивчивши всі нормативні документи, в тому числі й адміністративного характеру, видані з цього приводу в ГПУ.

Перш за все, на думку суду, аналіз сукупних повноважень начальника департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури та начальника управління спеціальних розслідувань, закріплених у
Положенні про департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України (далі — Положення), свідчить, що начальник департаменту спеціальних розслідувань ГПУ не має процесуальних повноважень керівника органу досудового розслідування в кримінальних провадженнях, визначених у ст. 33 Кримінального процесуального кодексу України.

Водночас покладені на нього Положенням повноваження з вивчення кримінальних проваджень та їх окремих матеріалів можливі лише за наявності умов, передбачених у пункті 5.1 цього документу.

Таким чином, функції керівника органу досудового розслідування покладені не на Горбатюка, а на начальника управління кримінальних розслідувань, тобто на його підлеглого! І тому всі звинувачення, які лунають на адресу С. Горбатюка з приводу його вини з відсутності реальних
результатів у розслідуванні злочинів на Майдані, не ґрунтуються на покладених на нього повноваженнях, бо виходячи з його прав і обов’язків, він не відповідає за стан слідства в таких кримінальних справах.

«Версія» керівництва Генпрокуратури

Окрім того, із неодноразових повідомлень у ЗМІ як того ж Ю. Луценка, його прес-служби та деяких його інших підлеглих, так і особливо з боку С. Горбатюка, відомо про відсутність уже тривалий час взаємного розуміння між Генпрокурором, його кількома заступниками (в першу чергу Столярчуком і Стрижевською) з керівником цього департаменту. Вони неодноразово протягом останніх кількох років обмінювалися звинуваченнями на адресу один одного, ними надсилалися неодноразові скарги до КДК прокурорів і до суду та навіть заяви С. Горбатюка про вчинення керівництвом ГПУ злочинів, що, звичайно, не сприяло покращенню організації досудового розслідування по справах Майдану, а навпаки, погіршило, я вже не говорю про якість здійснюваного процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у них. До речі, такого рівня скандалів у цьому відомстві не було ніколи за всі мої роки роботи в органах прокуратури. Саме в зв’язку з цим частина кримінальних проваджень вилучалися (на мою думку, незаконно) з провадження слідчих департаменту спеціальних розслідувань і передавалися в основному у військову прокуратуру , що для мене взагалі незрозуміло, бо таке порушення підслідності однозначно «вилізе боком» для нашого правосуддя, а головне — для учасників процесу. Наскільки відомо, ряд таких кримінальних проваджень передавався за ініціативою керівництва ГПУ і до інших, більш лояльних до них слідчих підрозділів Генпрокуратури.

Тому, виходячи з викладеного вище, іншого висновку, як той, який уже озвучили експерти і ті ж адвокати «Небесної сотні», про заплановану реорганізацію департаменту спеціальних розслідувань (фактично відверту його ліквідацію й виведення всіх слідчих і прокурорів за штат, як це колись уже практикував новопризначений Генпрокурор України В. Ярема, щоб звільнити із займаної посади неугодного керівника ГСУ ГПУ) і завдяки цьому усунення незручного С. Горбатюка від організації роботи по розслідуванню злочинів на Майдані, зробити не можна. Висловлені мотиви такої «реорганізації» самим її очільником та його прес-службою про те, що таким чином вони, начебто, привели структуру Генпрокуратури у відповідність до вимог закону про позбавлення прокурорів функції досудового розслідування, не витримують будь-якої критики. Це, вибачте, окозамилювання. Наприклад, пояснення того ж Ю. Луценка про приведення шляхом цієї ліквідації департаменту спеціальних розслідувань структури ГПУ до вимог законодавства про розділення функції досудового розслідування і процесуального керівництва звучать дуже не переконливо, бо такі ж вимоги закону існували і на момент створення ним у 2016 році цього департаменту, тим більше, коли Генпрокурор своїм наказом ввів у склад цього підрозділу, окрім слідчих відділів, і відділ процесуального керівництва, об’єднавши їх «під дахом» одного керівника підрозділу. А його ж заяви про те, що, начебто, з квітня 2018 року набрало чинності законодавство про позбавлення права ГПУ проводити досудове розслідування, теж не відповідає дійсності, бо орган прокуратури втратив таку функцію ще в листопаді 2017 року, коли не було створено ДБР, хоча це не завадило Юрію Луценку і його підлеглим в деяких областях не лише, в порушення вимог ст. 36 КПК України, доручати проведення слідства по злочинах, підслідних ДБР, слідчим Нацполіції та СБУ, а й самим приймати такі справи до провадження і проводити досудове розслідування, перетворивши діяльність цих органів досудового розслідування в суцільний хаос.

Тому, з урахуванням викладеного, наполягаю, що ліквідація департаменту спеціальних розслідувань продиктована іншими причинами, про які Генпрокурор мовчить. Не виключаю й тієї версії, яку оприлюднив той же Сергій Горбатюк. Але головним для мене та й усього суспільства є те, що така зміна організації роботи по розслідуванню злочинів на Майдані ще більше ускладнить досягнення позитивного результату. На мою думку, це ще раз підтверджує побоювання, що правда про криваві події на Майдані так і залишиться не розгаданою, не доказаною, а всі основні винуватці у вчинені тих злочинів уникнуть відповідальності і покарання.

А вам, шановні читачі ЮВУ, вже самим доведеться робити з цього висновок.

Від редакції. Готуючи дану статтю до друку, редакція спробувала самостійно з’ясувати ситуацію в ГПУ. Як заявлялося раніше, фактично даний департамент було створено як окремий структурний підрозділ у складі Генеральної прокуратури України задля швидкого, об’єктивного і повного проведення досудового розслідування подій на Майдані Незалежності, а також у справах про злочини, які інкримінувалися колишньому президенту Януковичу і його оточенню. В процесі його роботи, структура даного підрозділу дійсно зазнавала змін. Так, у червні 2016 року в штат департаменту спецрозслідувань було включено відділ процесуального керівництва досудовим розслідуванням, при цьому С. Горбатюка перепризначено на посаду керівника департаменту, що фактично означало передачу йому повноважень щодо керівництва прокурорами, які здійснюють процесуальне керівництво в розслідуваних департаментом кримінальних справах. Тут варто зауважити, що сам Сергій Горбатюк неодноразово заявляв, що йому «заважають нормально розслідувати кримінальні справи». За його словами, «якби і слідчі, і процесуальні прокурори працювали разом, то ефективність просування розслідування була би набагато вищою». Фактично С. Горбатюк протягом усього цього періоду був наділений виключними повноваженнями щодо розслідування й одночасно нагляду у формі процесуального керівництва по кримінальних провадженнях.

Дійсно, в даному випадку питання щодо об’єктивності і відповідності вимогам КПК такої «конструкції» існує й підлягає детальному аналізу. Більше того, в кінцевому підсумку така «конструкція» не дала очікуваного результату й не призвела до досягнення поставленої мети. Що саме відіграло в цій ситуації головну роль, — відсутність належної організації роботи керівництвом, професійно слабкий склад слідчих груп, виключна складність даної категорії кримінальних проваджень, втрата основного обсягу доказів по об’єктивних причинах ще до початку розслідування по справах, — потрібно розбирати по кожному провадженню окремо.

Станом на липень цього року, з огляду на найближчу перспективу початку функціонування Державного бюро розслідувань, позбавлення слідчих прокуратури права реєструвати нові кримінальні провадження, об’єктивно постало питання щодо реорганізації структурних підрозділів Генеральної прокуратури. Варіантів такої реорганізації є декілька й вони активно обговорюються за участю представників усіх самостійних структурних підрозділів, у тому числі і С. Горбатюка. Тобто, йдеться не лише про реорганізацію департаменту спеціальних розслідувань, а про наведення порядку зі слідством загалом.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути