В Україні
Кібервійна і свобода слова: де закінчується право і починається політика?
Рішення про закриття трьох новинних телеканалів — «112 Україна», NewsОne і ZIK шляхом накладення РНБО санкцій на їх бенефіціара, депутата від ОПЗЖ Тараса Козака було прийнято пізно ввечері 2 лютого. «Санкції — складне рішення. Україна рішуче підтримує свободу слова, але не пропаганду, яку фінансує країна-агресор… Боротьба за незалежність — це і боротьба в інформаційній війні», — висловився в Twitter Президент Володимир Зеленський, завізувавши рішення Ради національної безпеки і оборони України і ввівши його в дію спеціальним указом.
Здається, все тут ясно: канали, які через підставних осіб фінансувалися РФ, влада закрила й частина суспільства (більша) її в цьому підтримує. Але як завжди в Україні буває, є одне «але». І це «але» — проблема правової невизначеності, яка ще тривалий час буде обговорюватися. Тепер про саму ситуацію, але спочатку трохи філософії. Насправді все йшло до цього. Роками ці телеканали волали, що Росія — сильна держава, яку варто поважати, на відміну від «слабкої України».
Тепер вони отримали трохи Росії, де, як відомо, опозиційних каналів не існує. І скаржитися тут немає на що. Хіба на те,що це ще не вся Росія. Це лише маленький привід подивитися як виглядає «русский мир», так би мовити, з боку. Разом із тим маємо зазначити, що державна антисепаратистська діяльність — це право держави на безпеку, але не на свавілля.
Тепер про юридичний бік питання. РНБО ухвалила, що стосовно народного депутата Тараса Козака вводяться санкції на п’ять років. Вони передбачають блокування його активів, запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних і фінансових зобов’язань тощо. Таким чином усе зійшлося на тому, що персоналу каналів (а це близько трьох тисяч осіб) перестали нараховувати зарплату, а це конкретні люди, їх сім’ї. Окрім того, не оплачується оренда приміщень, обладнання; анулюються ліцензії та забороняється використовувати український радіочастотний ресурс. Санкції стали чинними з моменту опублікування президентського указу.
Окрема тема — процедурні питання. Тут думки юристів розділилися. Одні вважають, що без суду таке рішення є протиправним. Інші кажуть, а як бути в такій ситуації правової невизначеності, коли треба приймати негайне рішення? І ще один нюанс, про який згадує прес-секретар Президента Юлія Мендель: «Уже підтверджено фінансування цих телеканалів із РФ. Вони стали одним з інструментів війни проти України, тому заблоковані з метою захисту національної безпеки». А чому ж тоді тисячі українських бізнесменів не перебувають під санкціями за торгівлю з представниками «країни-агресора», яка й сьогодні ведеться досить жваво? От нещодавно поновили поставки електроенергії з Росії, а чиновники пояснюють це тим, що ми «змушені це робити». Так то воно так, але…
Тепер про інший бік питання. У цьому плані важливою є професійна позиція певних модераторів, зокрема Спілки журналістів України. Сергій Томіленко, очільник НСЖУ, свою думку з цього приводу висловив досить чітко. Він вважає, що журналісти мають право на професію і неможливо закривати телеканали без рішення суду. А політизація ЗМІ — не є злочином. «Ідеться не про політичну підтримку, а про право українських ЗМІ і журналістів мати права і обов’язки — згідно із законом, а не отримувати раптове блокування — за указом», — зазначив він. Ця позиція, на наш погляд, є, до деякої міри, недалекоглядною. Кібервійну і права людини не треба змішувати. Це абсолютно різні речі. Змішування їх — це фактична спекуляція на правовій невизначеності. Бо далі почнеться довга процедура відновлення мовлення каналів, адже їх ліцензії повинна анулювати Нацрада з ТБ і радіомовлення. А зробити це можна лише одним способом — через суд. У ст. 37 Закону «Про телебачення і радіомовлення» міститься вичерпний перелік підстав для анулювання ліцензії й указане рішення РНБО є однією з таких підстав.
І, нарешті, політичний бік питання. Привертає увагу й позиція Дмитра Разумкова, який не підтримав дане рішення РНБО (утримався). Та й чимало інших депутатів від «Слуги народу» зайняли не зовсім пропрезидентську сторону. «Знаю точно, єдиний на 100% прогнозований результат будь-якого закриття ЗМІ — зростання його популярності», — написав у Facebook очільник податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев. Я вже не говорю про депутатів ОПЗЖ.
Що буде далі? А далі будуть різного роду спекуляції на цій темі, в тому числі і за межами України. А щоб їх було менше, правоохоронці вже зараз мають підкріпити все юридично — висунувши, звісно, якщо є за що, конкретні підозри всім винуватцям.
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ
Джерело: Юридичний вісник України
