В Україні
Коли Феміда сама потребує захисту
І тут же постає питання: від кого та за яких умов цей захист має бути здійснений, адже весь час юридична спільнота голосує за захист від влади, яка замість реформ руйнує судову систему.
Читайте також: ВРП не підтримує розширення підстав дисциплінарної відповідальності судді
Дійсно такі ознаки мають місце, бо проголошена за часів попередного Президента України реформа судової системи з тріском провалилася, при тому на всіх рівнях, у всіх ланках судової системи — від судів місцевих та апеляційних і до вищого суду. І справа навіть не в проявах корупції, які опоясують ці судові ланки. Вона, корцупція, є лише наслідком глибинних причин, які формують «білокомірцеву злочинніть». Тому можемо сміливо говорити про те, що захист феміди — це потреба якомога швидше відмежуватися… від самих суддів — тієї їх частини, яка й завдає удару по авторитету судової влади. Днями ВРП у складі 15 членів розглянула питання подання дозволу на арешт 4-х суддів-хабарників, таким чином задовольнивши подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про надання згоди на утримання під вартою суддів Київського апеляційного суду В’ячеслава Дзюбіна, Ігоря Паленика, Віктора Глиняного та Юрія Сливу. Як відомо, ці судді 29 листопада були викриті НАБУ і САП в одержанні неправомірної вигоди в розмірі 35 тисяч доларів за ухвалення незаконного рішення. Попередня кваліфікація обвинувачення: ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України.
Досудовим слідством було встановлено, що один із суддів запропонував своїм колегам у справі задовольнити скаргу щодо скасування арешту майна приватного товариства. За це йому та трійці суддів представник компанії мав надати неправомірну вигоду у розмірі 35 тисяч доларів Хрестоматійна картина передачі неправомірної вигоди відбулася 28 листопада. Десять тисяч доларів суддя-посередник залишив собі, а 25 тисяч упакував у коробку з-під віскі для подальшої передачі колегам. Вони ж після отримання коштів розділили їх між собою. Як то кажуть «пакуй залізо не відходячи від каси». Докази були вилучені під час обшуків за місцем знаходження та проживання суддів. Тобто ніхто й не збирався ховатися чи зникати. Точно так як в історії з екс-головою Верховного Суду В. Князєвим. І справа тут не в тому, що відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Зрозуміло, що йдеться про презумпцію невинуватості. Щодо суддів, як і інших можновладців, така презумція, на мою думку, має бути розгорнута в зворотньому напряму. Адже особа, яка займає відповідальну посаду, є потенційним отримувачем неправомірної винагороди. Й коли вона нею скористається, залежить від плину часу та умов, за якими така особа відчуває реальну можливість уникнути невідворотності покарання.
Читайте також: Нова спеціалізація суддів – військові кримінальні правопорушення
Так відбувається завжди, коли компетенція високопосадовця є неподільною, єдиною і всеосяжною. Й розумні обмеження щодо компетенції службової особи тут не працюють. Принцип верховенства права підмінюється принципом квазізаконності, тобто наказовим правом: що сказав начальник, себто відповідальний службовець, те і є правом, законом. А це руйнує сам принцип верховенства права будь-де: в кожній конкретній справі, на кожному робочому місці, в суді, прокуратурі, правоохоронному органі.
Відомо, що прокуратура свого часу перевіряла інших співучасників злочину у справі згаданого Князєва й проводила обшуки у 18 суддів ВС, які слухали справу, за вирішення котрої й передавався хабар. Ця справа стала прикладом нульової толерантності до корупції, запоруки нашого європейського майбутнього. Натомість у США цю резонансну справу сприймають обнадійливо, бо навіть голова Верховного суду може понести відповідальність. Водночас, серед нашої юридичної спільноти ніхто не очікував, що корупція так міцно вкорінилася на вищому рівні. Ми були впевнені, що судова система вже реформована. Проте виявилося, що чогось бракує. Ймовірно кроків щодо реального досягнення невідворотності покарання. Недарма кажуть, що наша країна зараз воює з двома ворогами: зовнішнім — російською армією, та внутрішнім — корупцією. Ефективна протидія цьому злу набула особливого значення ще й тому, що є передумовою вступу України до ЄС.
За нинішнім індексом Україна посідає 116-е місце зі 180 країн щодо сприйняття корупції (за 2022 рік). Ми отримали значні бали, що є найкращим показником за останні 10 років і який дозволив Україні увійти до списку з 25 країн, які відчутно покращили свої результати у вирішенні цієї проблеми. На тому й будується успіх у протидії корупції, у побудові належної судової системи, а отже, у відповідному захисті Феміди.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
