В Україні
Київському університету права НАН України – 30 років: інтерв’ю з ректором Юрієм Бошицьким
Київський університет права Національної академії наук України відзначив свій 30-річний ювілей 12 грудня 2025 року. Це унікальний навчальний заклад, створений у системі НАН України, який поєднує фундаментальну науку та освітній процес, готуючи покоління правників, що творять майбутнє української держави.
До цієї визначної дати «Юридичний вісник України» поспілкувався з ректором університету, кандидатом юридичних наук, професором, Заслуженим юристом України Юрієм Ладиславовичем БОШИЦЬКИМ.
– Шановний Юрію Ладиславовичу! Від імені колективу газети «Юридичний вісник» та всієї юридичної спільноти вітаю Вас і весь колектив Київського університету права НАН України з визначною датою – 30-річчям від дня заснування! Це справді ювілей, який вражає. Розкажіть, будь ласка, як усе починалося в далекому 1995-му?
– Дякую за такі щирі вітання. Тридцятиріччя для навчального закладу це не просто кругла дата, а своєрідна межа, яка дозволяє поглянути на пройдений шлях системно й з певної історичної перспективи.
Університет був створений 30 листопада 1995 року постановою Президії Національної академії наук України на базі Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України – флагманського наукового центру у сфері правознавства. Це був період, коли молода незалежна держава тільки формувала власні інституції, і гостро відчувалася нестача юристів нового типу: фахівців, які мислять категоріями демократичної держави, орієнтуються на європейські стандарти, володіють сучасною юридичною методологією.
Читайте також: Кримінально-правова реакція держави в контексті розвитку штучного інтелекту
Потрібно розуміти, що середина 1990-х це час, коли українська юридична освіта ще значною мірою залишалася в рамках старих підходів. Саме тому ідея створення правничого університету в структурі НАН України була по-справжньому революційною. Вона передбачала не просто підготовку юристів-практиків, а формування інтелектуальної правничої школи, здатної генерувати нове знання та виховувати фахівців із науковим мисленням.
Перший ректор університету, академік Юрій Сергійович Шемшученко, відіграв ключову роль у становленні закладу. Він не лише очолив процес створення університету, а й заклав той унікальний науково-практичний фундамент. Це поєднання науки і практики стало своєрідною «родовою ознакою» університету. Уже з першого року навчання студенти були залучені до дослідницьких проєктів Інституту держави і права, працювали над експертизами законопроєктів, брали участь у підготовці наукових заходів, міжнародних конференцій. Таким чином, наша модель освіти з самого початку суттєво відрізнялася від класичних вишівських форматів.
Тому історія університету це не лише історія створення навчального закладу, а й частина історії становлення української правничої науки та державності. І ми пишаємося тим, що вже 30 років є активними учасниками цієї великої справи.
– Пане ректоре, 30-річчя Київського університету права НАН України це не просто ювілей навчального закладу, а вагома віха в історії сучасної юридичної освіти України. Як би Ви охарактеризували цей шлях крізь призму формування правової ідентичності нашої держави?
– Тридцять років для історії – це лише мить, але для нашого університету це ціла епоха інституційного становлення. КУП НАНУ створювався в період трансформації національної правової системи, коли Україна гостро потребувала фахівців нового формату.
Ми починали з фундаментальної ідеї: якість юридичної освіти не може бути об’єктом компромісу. Саме тому ми відмовилися від екстенсивного шляху розвитку на користь інтенсивного. Зосередившись на двох класичних спеціальностях, ми підготували понад 20 тисяч фахівців, які сьогодні складають кадровий кістяк судової влади, прокуратури, адвокатури та дипломатичного корпусу. Наша стратегія самодостатності – розвиток без залучення бюджетних коштів, виключно завдяки інтелектуальному капіталу довела свою життєздатність.
– Київський університет права завжди вирізнявся особливою академічною атмосферою та зв’язком з Національною академією наук. Чи зберігається ця унікальна модель?
– Безумовно. Ми й надалі залишаємося єдиним в Україні університетом, що структурно входить до системи Національної академії наук. Це не просто формальність, а справжня конкурентна перевага, яка закладена в самій моделі нашого розвитку.
Унікальність полягає насамперед у тому, що наші студенти з першого курсу залучаються до реальних наукових досліджень, беруть участь у роботі інститутів НАН України, працюють у лабораторіях і дослідницьких групах, де створюється нове правове знання. Вони бачать науку не в підручниках, а в дії: у вигляді експертних висновків, аналітичних матеріалів, правових позицій, що впливають на формування державної політики та законодавства.
Ця модель також дає можливість навчатись у провідних науковців країни фахівців, які не лише викладають, а й щодня працюють над фундаментальними та прикладними дослідженнями у сфері права, соціально-правових наук, державного управління. У наших студентів формується інший стиль мислення – аналітичний, критичний, дослідницький. Це дуже відрізняє їх від традиційної підготовки юристів, орієнтованої виключно на практичні навички.
Перевага нашої моделі також у тому, що ми не женемося за масовістю. Ми не «штампуємо» кадри, а формуємо середовище, в якому майбутній фахівець здобуває ширшу інтелектуальну базу: від філософських і соціологічних засад права до сучасних міждисциплінарних підходів, пов’язаних з ІТ, економікою, безпекою, міжнародними відносинами.
Фактично ми виховуємо інтелектуальну еліту правничої спільноти – юристів, здатних не просто застосовувати право, а мислити стратегічно, створювати нові правові концепції та пропонувати рішення для складних суспільних викликів. Саме в цьому й полягає головна сила нашої академічної моделі, що тримається на традиціях і стандартах Національної академії наук України.
– Університет функціонує в тісному симбіозі з Національною академією наук України. Як цей статус відображається на науці та формуванні нових правничих шкіл?
– Статус академічного університету зобов’язує нас бути авангардом правової думки. За 30 років КУП НАНУ став платформою для проведення понад 300 наукових форумів, що сприяло інституціоналізації нових підходів у цивілістиці, міжнародному та екологічному праві. Наш фаховий «Часопис», який акумулював понад 4000 наукових праць, виконує функцію інтелектуального репозитарію, де фіксується генеза сучасного українського законодавства. Окрім того, видання 10 малих правових енциклопедій є нашим внеском у систематизацію юридичних знань та підвищення правової культури суспільства. Ми не просто ретранслюємо норми права, ми створюємо наукове підґрунтя для їхнього вдосконалення, залучаючи до цього процесу як знаних професорів, так і талановиту молодь.
Читайте також: Сила права чи право сили, або Чому в сучасному світі не дотримуються міжнародні норми?
– Університет відомий своєю розгалуженою структурою. Яку науково-практичну мету Ви переслідували, відкриваючи підрозділи в Рівному, Вінниці, Львові та Ужгороді?
– Ми завжди відчували пульс країни. І коли стало очевидно, що запит на якісну юридичну освіту народжується не лише в столиці, ми вирішили: знання повинні їхати туди, де їх чекають. Так у різних куточках України з’явилися наші підрозділи: у Рівному, Вінниці, Львові та Ужгороді. Це були не просто аудиторії й не просто будівлі. Це були живі осередки університетського духу, маленькі правничі острови, які принесли у регіони рівень навчання, гідний академічної столиці. І саме завдяки цьому університет став не просто київським – він став всеукраїнським, навчальною спільнотою, яка об’єднала країну від Ужгорода до Поділля, від Галичини до Полісся.
– Пане ректоре, міжнародна діяльність КУП НАНУ виглядає як цілісна стратегія, а не просто набір протокольних зустрічей. Як університету вдалося побудувати настільки розгалужену мережу партнерств, що охоплює 22 країни?
– Наша міжнародна стратегія ґрунтується на принципі інтернаціоналізації вищої освіти, що є невід’ємною частиною Болонського процесу. Ми розглядаємо міжнародне співробітництво не як формальність, а як інструмент підвищення конкурентоспроможності вітчизняної правничої школи.
На сьогодні університетом імплементовано понад 150 двосторонніх угод. Це правовий фундамент, який дозволяє нам реалізувати декілька ключових напрямів: по-перше, академічна мобільність. Понад 400 здобувачів вищої освіти скористалися програмами стажувань. Це не просто ознайомчі візити, а глибоке занурення у правові системи держав-партнерів. Наприклад, вивчення механізмів захисту інтелектуальної власності безпосередньо у Всесвітній організації інтелектуальної власності (ВОІВ) у Женеві дає студентам знання, які неможливо отримати суто теоретично. По-друге, географія партнерства. Ми свідомо диверсифікували напрями співпраці. Це і країни ЄС (Польща, Угорщина, Словаччина, Болгарія), і держави Кавказького регіону (Грузія, Азербайджан), а також Ізраїль. Така багатовекторність дозволяє нашим випускникам вільно орієнтуватися як у континентальному праві, так і в особливостях англо-саксонської правової сім’ї або специфіці близькосхідного законодавства. По-третє, наукова колаборація. Залучення 14 іноземних науковців до інституту Почесних докторів КУП НАНУ це акт наукової дипломатії. Це дозволяє нам проводити спільні порівняльно-правові дослідження, результати яких публікуються в міжнародних базах даних та апробуються на наших конференціях.
– Як такий міжнародний досвід впливає на якість підготовки юриста в умовах адаптації українського законодавства до права ЄС?
– Це критично важливо. Сьогодні юрист в Україні це фахівець, який працює в умовах євроінтеграційного транзиту. Студент, який пройшов стажування в Європі, вже на практиці розуміє, як працюють директиви ЄС, як функціонують інститути правосуддя в демократичних суспільствах.
Ми бачимо якісну зміну «професійного генотипу» наших вихованців. Вони повертаються з розумінням верховенства права як практичного інструменту, а не абстрактного гасла. Таким чином, КУП НАНУ виконує державницьку функцію. Ми готуємо кадри, які будуть здійснювати правову інтеграцію України в європейську спільноту на професійному рівні.
– Одним із критеріїв визнання академічної установи у світі є її здатність об’єднувати навколо себе інтелектуальну еліту. Київський університет права відомий своїм особливим ставленням до формування наукових зв’язків. Розкажіть, будь ласка, про роль інституту Почесних докторів у житті вашого закладу?
– Безумовно, для нас це питання не престижу, а створення реальної інтелектуальної мережі, що інтегрує наш університет у глобальний науковий контекст. За ці роки ми започаткували інститут Почесних докторів (Doctor Honoris Causa), до якого увійшли 24 відомих імені та 14 іноземних науковців і громадських діячів. Ці особистості визнані авторитети у своїх галузях, які роблять наш університет справжнім вузлом у міжнародній системі знань.
Для студентів та викладачів КУП НАН України це не просто формальні зв’язки. Це жива можливість безпосередньо доторкнутися до світової юридичної науки, отримати натхнення від лідерів думок та розширити свої професійні горизонти. Така співпраця стимулює наших вихованців мріяти й діяти на міжнародному рівні, усвідомлюючи себе частиною глобальної інтелектуальної еліти. Ми переконані: коли студент має можливість дискутувати з науковцем світового масштабу, його професійна планка та амбіції зростають експоненціально.
– Сьогодні багато говорять про «третю місію» університетів та їхню роль у житті громади. Як КУП НАНУ поєднує класичну освіту з волонтерськими та культурно-просвітницькими ініціативами, особливо в умовах воєнного стану?
– Ми розглядаємо університет як простір формування цілісної особистості, де право тісно переплетене з духовністю та гуманізмом. Створення 9 унікальних музеїв та розбудова університетських храмів це інструменти виховання етичної стійкості майбутнього юриста. З початком повномасштабної агресії ця гуманітарна складова трансформувалася у конкретні дії: від забезпечення продовольчої безпеки району в перші тижні вторгнення до системної фінансової підтримки ЗСУ у розмірі понад пів мільйона гривень. Для нас волонтерство та соціальний захист є практичною реалізацією принципів справедливості та верховенства права. Юрист без ціннісного орієнтира лише ремісник, тому наше завдання випускати державних діячів, які відчувають відповідальність перед країною.
– За ці 30 років університет випустив тисячі юристів. Ким Ви особливо пишаєтеся?
– Найбільша моя гордість це наші випускники. Серед них багато успішних юристів, громадських діячів, науковців і практиків, які роблять помітний внесок у розвиток правової системи та суспільства. Але найважливіше навіть не їхні посади чи звання. Головне, що вони залишаються відданими принципам верховенства права, професійній етиці та служінню країні.
У найтяжчі періоди повномасштабної війни сотні наших студентів і випускників стали на захист України. Деякі із них, на жаль, віддали за неї своє життя. Вічна пам’ять Героям.
– Сучасна парадигма вищої освіти наголошує на важливості формування не лише професійних компетенцій («hard skills»), а й цілісного світогляду майбутнього правника. Як Київському університету права вдається поєднувати сувору юридичну науку з розбудовою унікального культурно-просвітницького та духовного простору?
– Ви цілком праві. Університет це не лише лекційні аудиторії та наукові лабораторії; це особлива екосистема, де гартується характер і світогляд справжньої особистості. Ми переконані, що фаховий юрист неможливий без глибокого культурного бекграунду.
Саме тому в структурі КУП НАН України створено 9 унікальних музеїв та проведено понад 100 художніх виставок, де експонувалося понад 2500 полотен. Наша культурна місія втілена і в музиці: записано 9 компакт-дисків класичних творів, що сприяють естетичному вихованню студентства. Ми також активно розвиваємо фізичну культуру від інтелектуальних шахових турнірів до динамічних змагань із мініфутболу, армреслінгу та студентського регбі.
Для нас важливою є і духовна вертикаль: на території університету збудовано дві величні церкви, що робить наш заклад не лише храмом науки, а й осередком духовності. А для того, щоб цей простір був гармонійним, ми створили справжній природний оазис: парк, де понад 200 дерев та понад 200 трояндових кущів створюють атмосферу спокою та натхнення серед міського гамору. Все це від видання 10 малих правових енциклопедій до розквітлих троянд працює на єдину мету: формування елітарного правника, який цінує право, красу та духовну істину.
– Ви очолюєте університет вже понад 20 років. Які періоди були найскладнішими?
– Найсерйозніші виклики постали перед нами після 24 лютого 2022 року. Повномасштабна війна змінила всі звичні формати роботи, і нам довелося буквально за лічені дні перебудовувати освітній процес так, щоб він не зупинився ні на хвилину. Ми повністю перейшли на дистанційне навчання, забезпечивши студентам і викладачам можливість продовжувати заняття. Це вимагало не лише технічних рішень, а й колосальної організаційної згуртованості: кожна кафедра, служба університету працювали в режимі постійної адаптації до воєнних умов.
Попри тиск обставин, ми не просто зберегли навчальний процес, а й розширили його зміст. Юридична клініка «Фенікс» почала працювати в розширеному форматі, надаючи громадянам правові консультації щодо воєнного стану, соціальних виплат, відновлення документів і т.д. Потреба в такій допомозі зростала щодня, і наші студенти та викладачі зробили величезний внесок у підтримку людей у кризових ситуаціях.
Окремо хочу підкреслити ще один важливий крок. Ми запровадили викладання міжнародного гуманітарного права не як факультатив або окрему лекцію, а як повноцінний навчальний напрям. Для умов війни це надзвичайно важливо: наші студенти повинні розуміти правові рамки збройних конфліктів, норми захисту цивільного населення, відповідальність за воєнні злочини та механізми міжнародного правосуддя.
Отже, цей період був найскладнішим, але водночас одним із найважливіших у розвитку університету. Він продемонстрував нашу здатність адаптуватися, зберігати якість освіти та відповідати на реальні потреби суспільства в умовах історичних викликів.
– Пане ректоре, 30-річчя Київського університету права НАН України ознаменувалося отриманням низки високих державних та відомчих нагород. Як Ви вважаєте, що саме в діяльності університету отримало таку високу оцінку на рівні вищих органів влади та місцевого самоврядування?
– Високий авторитет університету як провідного осередку правничої освіти і науки засвідчують численні відзнаки, які ми отримали до ювілею, зокрема Грамота Верховної Ради України. Це є актом офіційного визнання нашої ролі у підготовці кадрового потенціалу для правової системи держави. Почесні грамоти Київської міської ради, Вінницької обласної військової адміністрації, Рівненської обласної ради та відзнаки місцевого самоврядування підтверджують ефективність нашої регіональної стратегії та реальний внесок у розбудову територіальних громад.
Для нас ці нагороди не просто символи визнання, а верифікація правильності обраного шляху. Відзнаки від професійних об’єднань та церковних інституцій підкреслюють багатогранність нашої місії: поєднання академічної ретельності з високою духовною та правовою культурою. Кожна грамота це спільна заслуга нашого колективу, яка підтверджує, що Київський університет права НАН України є надійним партнером держави у справі формування правової інтелігенції та зміцнення засад законності в українському суспільстві.
– Завершуючи нашу розмову, пане ректоре: тридцять років – це вагомий фундамент. Яким Ви бачите Київський університет права НАН України у наступному десятилітті? Які стратегічні цілі стоять перед колективом сьогодні?
– 30 років – це не просто дата. Це покоління студентів, які виросли в стінах університету. Це викладачі, які віддали своїй справі життя. Це партнери, які вірили в нас. Це колектив, який створив університет. Наша стратегія на наступне десятиліття базується на трьох принципах: цифровізація, інноваційність та патріотизм. Ми плануємо й надалі посилювати інтеграцію наукових досліджень НАН України в освітній процес, щоб наші випускники володіли не лише класичним правовим інструментарієм, а й навичками роботи з IT-правом, штучним інтелектом у юриспруденції та механізмами міжнародного правосуддя для захисту інтересів України в повоєнний період.
Наше головне завдання залишатися «університетом, що живе за принципом: «Навчатися, щоб перемагати». І цей лозунг – не пафос, не риторика. Це те, як ми працювали всі ці роки. І як будемо працювати далі. Це означає виховання нової генерації правників, які будуть не просто споглядачами реформ, а їхніми архітекторами. Ми продовжимо розвивати наші регіональні осередки та розширювати міжнародні горизонти, зміцнюючи статус КУП НАНУ як відкритої, динамічної та духовно орієнтованої інституції. Впевнений, що попереду у нас нові здобутки, які стануть гідним продовженням літопису нашої альма-матер. Попереду велика робота на благо правової держави. Слава Україні!
– Ваше побажання студентам, випускникам, колегам до ювілею?
– Дорогі друзі! 30 років – це лише початок. Ми пройшли разом багато випробувань і довели, що Київський університет права – це не просто виш, це інституція, яка формує правову свідомість нації. Будьте гідними спадкоємцями великої академічної традиції. Тримайтеся правди, навіть коли вона незручна. Захищайте слабких. І пам’ятайте слова Ярослава Мудрого, чию премію я мав честь отримати: «Де закон, там і правда, а де правда – там і щастя людське».
З ювілеєм, мій рідний університет! Слава Україні!
Спілкувався Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
