В Україні
«Мій протез уже пройшов 200 тисяч кроків»: як захисник після подвійної ампутації повернувся до активного життя. Історія Олександра Голіцина
Олександру — 24. Він втратив праву руку та ліву ногу внаслідок атаки FPV-дрона на Харківському напрямку. Та навіть після ампутації захисник не відмовляється від активного життя. Сашко плаває, грає в баскетбол, робить вдома ремонт та вивчає 3D-моделювання.
Протезування та програма відновлення, які йому забезпечили центр МСОР Україна спільно з фондом Future for Ukraine, допомогли захиснику знову повірити у власні сили та можливості. Є в нього й плани на найближче майбутнє: він уже подав документи до Національного університету «Львівська політехніка», де хоче вивчати біонічні технології, потреба в яких сьогодні в Україні надзвичайно висока. Восени Олександр планує повернутися на службу, щоб навчати нових військовослужбовців. Хоча ще рік тому єдиною мрією бійця було вижити.
Повномасштабну війну Олександр Голіцин зустрів на Салтівці в Харкові. Спершу чоловік хотів евакуюватися на захід країни, але вирішив, що вдома може бути корисним.
«Я сів на мотоцикл і за 5 годин був у рідному Куп’янську. Увечері сказав батькам, що йду добровольцем. Мама — в сльози. Я не хотів воювати, але росіяни прийшли до нас зі зброєю — ми мали захищатися», — пригадує захисник той день.
Вже наступного дня Олександр приєднався до лав Збройних сил України як зовнішній пілот-оператор БПЛА. Впродовж трьох років виконував бойові завдання на сході, доки у травні 2025 року не отримав важкого поранення внаслідок атаки ворожого FPV-дрона на Харківському напрямку.
«Це було 9 травня, ту день так званого перемир’я. Я супроводжував інженерну роту до бліндажів на позиції. Дорогою назад водій увімкнув ближнє світло. Раптом бачимо — на нас летить FPV-шка, я встиг прикрити обличчя, але вибухом мені відірвало руку, а кумулятивним струменем пошкодило ногу, розірвало артерію. Мені наклали турнікет», — розповідає про поранення Олександр.»
Після удару військові залишилися без машини та рації для зв’язку. На щастя, поблизу проїжджали хлопці з батальйону, які доправили пораненого до стабілізаційного пункту.
У лікарні в Харкові Олександру ампутували ногу. Нирки почали відмовляти, а через запальні процеси лікарі не могли під’єднати його до гемодіалізу.
За тиждень його доправили до реанімації в Києві. Увесь цей час рідні не знали, що з ним. Коли о 5-й ранку Сашко попросив у лікаря телефон і врешті подзвонив мамі, не міг підібрати слів, щоб зізнатися про ампутацію.
«Кажу їй: “Мам, тут така справа”. А вона сміється й каже: “Та я все знаю — твої хлопці з бата дзвонили. Але ти так це кажеш винувато, ніби чашку розбив”».
Упродовж пів року Олександр перебував на лікуванні. Він пережив сім операцій, зокрема реампутацію руки й ноги. Лікарям довелося видалити лікоть і провести екзартикуляцію в кульшовому суглобі, щоб у майбутньому була змога встановити якісні протези. Чоловік мало знав про те, які протезні рішення пропонують сьогодні, але дуже хотів повернути собі незалежність у повсякденному житті.
«Я все дізнавався з ChatGPT та YouTube. На щастя, у госпіталі зустрів хлопців, які розповіли мені про програму протезування за міжнародними стандартами. Я вирішив спробувати. До поранення я був дуже активним і хотів залишатися таким надалі».
Сьогодні Олександр Голіцин активно користується високотехнологічним протезом нижньої кінцівки, який йому безоплатно встановили в міжнародному центрі протезування MCOP Україна. Протез має електронний колінний вузол із мікропроцесором, що робить ходьбу стабільнішою та безпечнішою, рахує кроки й адаптується до індивідуальної ходи користувача. Разом із протезуванням він пройшов програму адаптації та оптимізації ходи (ПАОХ), яку підтримує фонд Future for Ukraine. Такий комплексний підхід допомагає пацієнтам не лише отримати сучасний протез, а й навчитися безпечно та впевнено користуватися ним у повсякденному житті.
«За півроку мій протез находив вже 200 тисяч кроків — це я бачу в мобільному додатку. Я на протезі і ремонт вдома роблю, і ходжу по справах, куди мені треба. Навіть авто керую», — розповідає ветеран.
Незабаром Сашко збирається у відпустку до Німеччини, щоб побувати в музеї Audi та побачити на власні очі автоперегони на трасі Нюрбургринг. Каже, що сам любить швидкі машини та хоче ближче познайомитися з гоночною культурою.
Олександр планує вже восени повернутися на службу та навчати нові кадри у війську. Водночас він хоче поєднувати службу з навчанням у Національному університеті «Львівська політехніка» за напрямом, пов’язаним із біонічними технологіями. Так захисник прагне краще розбиратися в можливостях, які сучасне протезування дає людям із втраченими кінцівками.
«Я кайфую від кожного моменту в житті. Бо я вижив на цій війні. Отже, треба не здаватися й рухатися вперед», — ділиться Олександр.
Фонд Future for Ukraine допомагає українцям із втраченими кінцівками безоплатно отримати сучасні протези та пройти адаптацію ходи на протезі. Подати заявку на участь у програмі безоплатного протезування нижніх кінцівок, що реалізується за грантової підтримки Уряду Ісландії та Embla Medical HF, можна за посиланням.
