Connect with us

В Україні

Місцеві вибори під знаком питання

Сергій ЛАБАЗЮК,
український політик, народний депутат України IX скликання

До місцевих виборів залишається 4 місяці, однак ми так і не маємо остаточно сформованих правил їх проведення.

Нагадаю, на початку червня Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект № 3485 щодо вдосконалення виборчого законодавства, який суттєвим чином змінює правила проведення виборів. Попри те, що до місцевих виборів, які заплановані на 25 жовтня, залишається 4 місяці, ми не маємо остаточно сформованих правил їх проведення. Вже до другого читання законопроекту народні депутати зареєстрували 3 906 поправок на 1171-й сторінці порівняльної таблиці.

Зазначу, що ухвалений законопроект (№ 3485) отримав велику порцію критики та спричинив серйозну дискусію. Я теж категорично не можу погодитися з деякими нормами, які, на моє глибоке переконання, не сприятимуть розвитку місцевих громад, а навпаки — можуть посилити конфлікт і загальмувати розвиток місцевого самоврядування, позбавивши справді гідних кандидатів можливості обиратися.

Новий законопроект концентрує владу в руках партій

Ухвалений законопроект передбачає ряд серйозних змін. У першу чергу, вони стосуються критерію населених пунктів із кількістю виборців від 15 тисяч жителів (раніше було від 90 тис.), де кандидатів мають подавати виключно за партійними списками. Тобто фактично лише в малих населених пунктах залишається можливість висування кандидатів-самовисуванців. Адже в усіх інших випадках майбутні місцеві депутати та мери будуть змушені іти «на поклон» до партійних вождів, аби потрапити в місцеву політику.

Хто балотується на таких виборах? Як, правило, це авторитетні на місцях люди. Заганяючи їх насильно в політичні партії, останні отримують потенціал набору голосів по всій Україні. При тому, якщо раніше особливу увагу приділяли кандидатам-АТОшникам, то зараз очевидно, що у фокус потраплять лікарі, які встали на захист українців під час пандемії коронавірусу. Однак далеко не завжди їхня присутність у списках тих чи інших партій є виправданою та доречною.

Законопроектом також вносяться зміни щодо застави кандидатів на виборах. На кожні 10 тисяч виборців у містах із понад 90 тисяч жителів кожній партії (за своїх майбутніх депутатів у міськраді) на старті виборів доведеться спочатку викласти одну мінімальну зарплату (зараз 4 723 грн), а за мера — близько 1 млн гривень. Це обмежує доступ людей до виборчих посад, концентруючи владу в руках партій. Бо далеко не кожна людина, яка є авторитетною у своєму населеному пункті, користується повагою людей і має план розвитку громади, зможе самостійно внести за себе таку заставу. Викреслюючи таких людей, ми позбавляємо міста і села можливості мати дійсно достойних, професійних і чесних голів.

Окрім того, новим законом передбачена й так звана «цифровізація» виборчого процесу. Тобто надається право (за рішенням ЦВК) при підрахунку голосів виборців використовувати технічні засоби або інноваційні технології. Це, звичайно, хороша ініціатива, але давайте не забувати, що далеко не всюди в Україні є технічні можливості це організувати. Крім того, є побоювання, що це може стати механізмом для маніпуляцій при підрахунку голосів, адже відповідна процедура не зрозуміла й поки що дуже умовна, а брак часу і коштів у бюджетах робить цю ініціативу взагалі сумнівною.

Що потрібно змінити?

Очевидно, з цими пунктами не можна погоджуватися. Тому я й зареєстрував власні поправки до цього законопроекту (до другого читання), якими пропоную, по-перше, змінити цифру щодо кількості жителів у містах, підвищивши цей показник до 50 тисяч осіб (є 15), а також зберегти можливість самовисування кандидатів у депутати. Так ми зможемо долучити до розвитку громад, містечок, сіл і селищ справді активних, дієвих та авторитетних людей, які будуть працювати для своїх населених пунктів, а не на якогось чергового олігарха.

По-друге, я пропоную скасувати заставу для кандидатів у депутати для населених пунктів до 50 тисяч жителів, а для виборів мерів — зберегти заставу в розмірі однієї мінімальної зарплати. Це спростить доступ самовисуванців до участі у виборах у своїх населених пунктах. А в населених пунктах із понад 50 тисяч жителів — застава має бути з розрахунку одна мінімальна зарплата на кожні 10 тисяч населення.

По-третє, пропоную скасувати статтю 283-1 про так звану «цифровізацію» як таку, що є недостатньо продуманою, підготовленою й потребуватиме додаткових коштів та може містити корупційні ризики. Необхідно також забезпечити з державного бюджету послуги з охорони приміщень виборчих комісій та засобів зв’язку, необхідних під час виборчого процесу.

До закінчення цієї сесії Верховоної Ради в нас залишилися лише два пленарних тижні. Однак, сподіваюсь, що народні депутати матимуть змогу швидко внести необхідні зміни та ухвалити закон у цілому. Й хоча самі вибори можуть бути перенесені в разі нової хвилі захворювання на коронавірус, про що вже заявив Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, ми повинні бути готовими до нього хоча б на законодавчому рівні.

Джерело: Юридичний вісник України

В Україні

Релігійні свята зроблять вихідними днями для тих, хто їх святкує

Ми вже писали, що Президент доручив Кабінету Міністрів опрацювати питання визначення статусу окремих релігійних свят та внести на розгляд Верховної Ради України відповідний законопроект.

Заступник керівника Офісу Президента розкрив деякі особливості законопроекту про надання державного статусу окремим релігійним святам.

«Пропонується надати державний статус таким релігійним святам, як Рамазан-Байрам, Курбан-Байрам, Песах, Рош-Гашана, Ханука, Великдень християн західного обряду. Відповідно до законопроекту, роботодавцю рекомендується надавати вихідний день співробітнику, який відзначає одне з цих свят відповідно до належності до тієї чи іншої релігійної конфесії», – пояснив заступник керівника Офісу Президента України Ігор Жовква.

Такий підхід дасть змогу забезпечити дотримання традицій святкування та продемонструє відданість України принципам рівності, толерантності та взаємоповаги. Крім того, представники релігійних громад зможуть реалізувати своє право на вільне віросповідання без жодних порушень споконвічних традицій.

Читати далі

В Україні

Правники – проти поновлення на посаді звільненого за порушення директора Укрпатенту

Комітет Асоціації правників України з інтелектуальної власності звернувся до Прем’єр-міністра України та Міністра економіки, торгівлі та сільського господарства України з вимогою зупинити блокування реформи державної системи правової охорони інтелектуальної власності та нарешті завершити її, забезпечивши швидкі та прозорі процеси створення Національного органу інтелектуальної власності.

Причиною обурення правників стало повторне призначення на посаду генерального директора Укрпатенту Андрія Кудіна – в листопаді 2019 р. його було звільнено за низку грубих порушень законодавства. Серед них – системне невиконання запланованих фінансових показників, необґрунтоване збільшення витрат на оплату праці Кудіна, неефективні управлінські рішення при придбанні активів тощо.

Експерти Комітету АПУ нагадали, що Укрпатент виконує основні функції державної системи правової охорони ІВ, а, відтак, відіграє ключову роль у її реформуванні. Крім того, на базі інституту буде створений НОІВ, на що спільнота ІВ очікує понад 5 років, з моменту ухвалення концепції реформування відповідної держсистеми. Необхідність такого реформування зумовлена проблемами, які виникли саме через непрофесійний менеджмент Укрпатенту.

Попри зазначене, 22 липня генерального директора Укрпатенту – Андрія Кудіна все ж поновили на посаді:

«Відповідальність за вказані порушення винні особи досі не понесли. Через відновлення Керівника Укрпатенту професійна спільнота стурбована можливим блокуванням реформи та завершенням формування НОІВ», – зазначається у зверненні АПУ.

З повним текстом звернення можна ознайомитися за посиланням.

Читати далі

В Україні

Яка різниця між викривачем і заявником?

У Національному агентстві з питань запобігання корупції нагадали, що кожен українець, іноземець чи особа без громадянства може повідомити про факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень чи інших порушень Закону «Про запобігання корупції». Такі повідомлення можна надсилати до правоохоронних органів чи спеціалізованих, наприклад, НАЗК чи НАБУ.

Законодавство України розрізняє заявників та викривачів. 

У чому різниця?

Будь-яка людина може повідомити про корупцію, якщо переконана, що її інформація є достовірною. Але не завжди той, хто повідомив про корупцію, є викривачем.

Викривач – це особа, яка надає достовірну інформацію про корупційне правопорушення, якщо ця інформація стала їй відома під час її трудової, професійної, господарської, громадської діяльності.

Відмінності між викривачем та заявником полягають у тому, що Закон «Про запобігання корупції» має вимоги до джерела, з якого викривачу стала відома інформація про корупцію. Джерелом інформації може бути:

  • трудова і професійна діяльність – тобто, коли про корупційні правопорушення дізнаються під час роботи;
  • господарська діяльність;
  • громадська діяльність;
  • наукова діяльність;
  • проходженням служби чи навчання;
  • участь у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Викривач володіє фактичними даними про обставини правопорушення: місце вчинення правопорушення, час його вчинення, особу, яка вчинила корупцію. Ця інформація може бути перевірена і підтверджує можливе вчинення акту корупції. Також можна надавати документи, які підтверджують вчинення злочину.

Окрім цього, викривач повідомляє про корупцію, використовуючи передбачені законом способи. Ці способи визначені у Законі «Про запобігання корупції».

Отже, якщо особа, що повідомила про корупційне порушення, дотрималася трьох умов, вона вважається викривачем. Якщо ж хоча б один з пунктів не врахований під час повідомлення про корупцію – особа є заявником.

Детальніше дізнатися про статус викривача можна у роз’ясненні за посиланням.

Читати далі

В тренді

Telegram