“Моя головна ціль — боротьба за чоловіка. Триматися мені допомагає терапія”. Розмова з дружиною військовополоненого з Азовсталі

Маргарита не бачилася зі своїм нареченим військовим з січня 2022 року. 2 роки та 3 місяці чоловік знаходиться у російському полоні та жодного разу не виходив на зв’язок. Ілля був серед захисників Азовсталі, які понад два місяці незламно тримали оборону Маріуполя на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Перебуваючи в оточенні на металургійному заводі “Азовсталь”, Ілля освідчився коханій. Укладати шлюб дистанційно пара не стала. “Я хотіла, щоб весілля було для нього головною мотивацією повернутися додому”, — розповідає Маргарита. На той момент Ілля був важкопоранений, проте запевняв наречену, що все гаразд. Це була одна з останніх їхніх розмов. Потрапивши у російський полон, від чоловіка взагалі перестали надходити будь-які звістки. Єдиним підтвердженням, що він досі живий, було відео з допиту, яке Маргарита знайшла в мережі влітку минулого року. Чи залишилася ще надія у нареченої військовополоненого коли-небудь знову його побачити? Як переживає полон коханого та що допомагає їй триматися і разом з іншими жінками понад 2 роки боротися за звільнення азовців з полону, в особистій розмові розповіла Маргарита Манжос.

Фото з особистого архіву Маргарити

“Наразі моя основна ціль — це боротьба за мого чоловіка! Кожного ранку я прокидаюся з думкою, що треба тримати себе в формі, робити ще більше. Але, чесно, хочеться просто лягти й плакати. Та я не маю на це права! Бо якщо ми: дружини, матері, сестри — зневіримося, то за що тоді триматися хлопцям там, у полоні…”. Маргарита зізнається, що кожен новий день очікування Іллі для неї є му́кою. Відчуття постійної тривоги, спустошення та навіть провини за те, що вона може гуляти, де захоче, бачити промені сонця, пити каву з шоколадкою, а її коханий — ні.

Життєвою опорою у складні часи невизначеності для жінки стала робота з психологом. Індивідуальна терапія на проєкті GIDNA від фонду Future for Ukraine допомогла Маргариті у момент зневіри не опускати руки та показала, як навіть із травматичним досвідом можна знайти можливості для особистого розвитку. Щомісячна група психологічної підтримки жінок, чиї рідні зникли безвісти через війну або перебувають у полоні, яка теж є частиною програми GIDNA, дає для Маргарити сили, щоб не впадати у відчай, а продовжувати діяти.

Фото з особистого архіву Маргарити

Коли завод “Азовсталь”, який обороняв Ілля з побратимами, потрапив в оточення, для Маргарити та матері військового почалися важкі дні в очікуванні. Дівчина пригадує, як вони з мамою постійно були онлайн — дивилися, як руйнують Азовсталь, як скидають фосфорні бомби на людей, що знаходяться всередині. Ілля виходив на зв’язок раз на тиждень або раз на два тижні, зазвичай це були лише повідомлення, дзвінки були вкрай рідко. Останній раз вони бачились особисто перед повномасштабним вторгненням — у січні 2022 року.

Про полон Іллі його наречена та мати дізналися раптово, через соцмережі. Маргарита зізнається, спершу не повірила, адже захисники Азовсталі мали бути убезпечені від полону гарантіями міжнародних організацій, зокрема  МКЧХ та ООН. “Стільки роботи було зроблено: ми виходили на акції, закликали суспільство приєднуватись, адже там в оточенні перебували не лише молоді хлопці, але й жінки, у кого по 2-3 дітей, вагітні дівчата. І нас почули! Почалися перемовини. Але раптом стається Оленівка”, — зі сльозами пригадує Маргарита.

Фото з особистого архіву Маргарити

“На одному з перших фото наслідків теракту в Оленівській колонії було обвуглене тіло з фрагментом татуювання на руці. І я пригадую, що бачила хлопця з таким татуюванням на відео, де вони виходили з Азовсталі. Потім фото згорілих бараків. І почалися довгі списки тих, хто загинув. Пережити це було дуже важко. Я пам’ятаю, що ходила з кімнати в кімнату і просто кричала…. Куди писати, до кого звертатися — ніхто не знає”.

Іллі серед списків загиблих в Оленівці не було. На зв’язок він теж не виходив. Надію, що чоловік живий, підтримували короткі звістки тих, хто повертався з полону. Маргарита розповідає, що зовсім нещодавно їй трапилося у мережі відео з допиту наших полонених росіянами. Жінка зізнається, що не впізнала коханого, ніхто б його не впізнав. Лише за голосом та ім’ям змогла ідентифікувати чоловіка. “Він дуже змінився. Якщо на відео з минулого року я хоча б бачила в його очах жагу до життя, то зараз там порожнеча. І ця втома на обличчі, відчужений погляд. Це відео мене розібрало на атоми. Надія маленька, що коли-небудь побачу його знову, ще є, ми всі тримаємося з останніх сил, але віри стає все менше”, — ділиться переживаннями жінка. 

За словами Маргарити, зараз чи не найважчі часи за понад 2 роки війни, поки її нареченого та інших українських захисників утримують у полоні. На початку була єдність, суспільство в один голос кричало: “Ми всі Азов”, коли наші хлопці та дівчата собою стримували російську орду в Маріуполі. Але зараз про азовців у полоні майже забули, це нікому не треба, окрім родин військовополонених. На жаль.

“Я вважаю, що допомога психологів, психотерапевтів — це зараз те, що мають отримувати родини військовополонених. Скільки б років вам не було — 20, 40 чи 70, на скільки б сильною ви себе не вважали, — стається момент у вашому житті, коли опускаються руки. Самостійно з цим впоратися дуже важко. Терапія допоможе знайти нові ресурси та сили на все це, не провалюватись в емоції”, — з власного досвіду розповідає Маргарита Манжос. Робота з психологом допомагає жінці не впадати у стан жертви, а бути активною, щоб Ілля пишався своєю нареченою. Маргарита розповідає, що заради коханого вперше взяла участь у забігу і продовжує бігати, вже має 10 медалей за участь у різних бігових подіях на підтримку захисників Азовсталі. “Ілля бігає по 20-24 км, а я що 5 не здужаю?”, — усміхається.

Фото з особистого архіву Маргарити

Якщо ваші близькі або рідні зникли безвісти через воєнні дії або перебувають у полоні, звертайтеся на проєкт GIDNA від фонду Future for Ukraine та отримайте безоплатну кваліфіковану допомогу психолога. Деталі участі у програмі підтримки для жінок, які переживають невизначену втрату, читайте на сторінці проєкту. Психологині GIDNA також надають анонімну та кваліфіковану допомогу жінкам, які пережили сексуальне насильство під час війни. Щоб взяти участь — заповніть форму або телефонуйте за номером

+38 (050) 909-88-81. Ти гідна кращого життя!

Бʼюті-бренд Medik8 Ukraine підтримує проєкт GIDNA фінансово та інформаційно, щоб ще більше жінок мали змогу отримати кваліфіковану психологічну допомогу.

Поділитися

Твітнути