В Україні
Ми вистоїмо разом із Європою. Три роки єдності і сподівань
Двадцять четвертого лютого світ учергове говорив про війну – річницю російської агресії проти України. Звісно, всі ми знали, що біда прийшла до нас не на день чи два. Уже три роки як ворог топче нашу землю, вбиває наших людей, у тому числі і дітей, знищуючи дотла наші донедавна квітучі міста і села. За роки війни загинули і покалічені кілька сотень тисяч наших захисників, понад 40 тисяч цивільних, з більше тисячі – діти. Є ще майже 7 мільйонів біженців, яких війна розкидала по світах…
Читайте також: Вибори Президента відбудуться після війни – постанова Верховної Ради
Безумовну відповідальність за цю трагедію, що визнає вся демократична частина світу, несе росія з її експансіоністською політикою. Хоча прагматичної точки зору сенсу ця війна взагалі не має. Спробуємо визначити філософський сенс цієї війни. І одразу ж стикаємося з парадоксом, принаймні це можна назвати дефіцитом реальності, адже в політиці виник і прогресує розрив між нереальністю та реальністю. Американський філософ Тімоті Снайдер з цього приводу зазначає, що ті, хто прагне керувати світом, намагаються розмити людський досвід і заплямувати пам’ять, зробити співпрацю, дружбу немислимими, непотрібними. Бо, ніби то все вирішує сила.
Так, видається абсолютно вірним на думку нового американського політикуму, що Україна протистоїть нереальній війні. Голосування за американську резолюцію з приводу 3-й річниці початку російський агресії в Україні це доказує. Виходить так, що передумовою для вторгнення путіна на наші землі є те, що України, їх, цих земель… не існує. Немає ані держави, ані нації, а є лише непорозуміння, яке можна виправити насильством і пропагандою. А тому нас мали окупувати, наших дітей перевиховати, а всіх, хто висловлював будь-яку політичну упередженість, повбивати. Ми будемо називати українську владу та українців, стверджують російські медіа, «нацистами». При цьому не тому, що для цього є реальні підстави, а тому, що це, знову ж таки, виправдовує вторгнення й окупацію нашої території. Попри все те, Українці воюють усі ці роки, надаючи набагато більше доказів своєї реальності, аніж будь-хто міг би це зробити.
Аналізуючи роки цієї жахливої війни, ми також можемо поставити питання: а чому люди у світі стають на бік українців, які захищаються? Питання виходить далеко за межі України та росії. Треба бути реальною людиною, яка розуміється на доволі простих речах, здоровому глузді, зокрема. Агресія путіна становить екзистенційну загрозу для всього європейського континенту. І це є важливим для розуміння реальності війни. Тому європейські держави прагнуть мобілізуватися й готові зміцнити свою здатність до самозахисту. І ця критично важлива роль європейських країн є очевидною. Євросоюз виділив 132,26 млрд євро допомоги з моменту повномасштабного вторгнення росії у 2022 році, порівняно з 114,15 млрд євро від США. Сьогодні ми опинилися в умовах, коли трансатлантичний альянс має стати більш надійним захисником безпеки, щоб наші сусіди побудувала надійну європейську оборону; необхідна надійна стратегія, заснована на ключових позиціях, зокрема забезпечення тривалого миру з надійними та достовірними гарантіями; підтвердження того, що немає дискусії про Україну без України; гарантування того, що безпека Європи обговорюється тільки за участі Європи, що війна відбувається на європейській території, й безпосередньо зачіпає Євросоюз, а тому європейські держави не можуть бути виключені з переговорів.
Читайте також: Звернення Верховної Ради у зв’язку з третіми роковинами повномасштабного вторгнення рф
Безумовно потрібен мирний план для України, в якому мають бути задіяні всі інструменти політики безпеки, зокрема й санкції. Немає сумніву в реальності використання законних шляхів для отримання повного контролю над замороженими в ЄС російськими активами. Боятися або уникати контролю для чого будуть використані ці активи, нам не потрібно, адже все піде на відновлення України, нашої оборонної промисловості. І все це буде цілком реальним процесом, спрямованим на захист суверенітету, територіальної цілісності, демократії в України. Історія вже декілька разів доказувала, якими катастрофічними є наслідки для тих, хто ігнорує людський досвід, викривлює соціальну пам’ять, зловживає співпрацею та дружніми відносинами.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
